ІДЕОЛОГІЯ. Закладені Дротом ідейні основи Пласту (Пластова Присяга, Три Головні Обов'язки, Пластовий Закон, пластовий герб - лілея з тризубом, пластове гасло і пластовий гимн) - це ті наші скарби, які є незмінні. Це не тільки мій особистий погляд, але вислідна постанова Пластового Конгресу Другого. Тому не може бути мови, на приклад, про заміну Пластової Присяги якоюсь "обіцянкою, однаковою для всіх скавтських організацій України" чи про заміну пластової лілейки інакшим скавтським символом.
На ЮМПЗ-07 пропаговано скарби пластового наплечника: "бути корисним собі, сім'ї та суспільству". А Три Головні Обов'язки відкинено набік! Значить, вони вже непотрібні? Наведена формула - це сьогоднішнє ставлення справи міжнародним скавтінґом. Чи ми мусимо те мавпувати? Прошу звернути увагу: на першому місці ставиться себе! А де ж альтруїзм? Добре діло? Поміч ближньому? Самопосвята задля добра других? Ні Бога, ні Батьківщини більше немає?
Дехто ввважає, що не потрібна в Законі точка про карність (слухняність), бо вона вже є в Трьох Головних Обов'язках. А я гадаю, що Дрот якраз рішив подвійно наголосити ту прикмету, якої брак у характері українців спричинив нам стільки лиха. І мені зовсім не заважає, що про те говориться двічі. Може треба би говорити більше разів? Не робімо себе мудрішими від Дрота!
В одному краю популяризують так звану "неофіційну 15-ту точку Закону": Пластун толерантний. Подумаймо - куди ж нас та толерантність доведе? Значить, кожний може робити те, що сам хоче і ми будемо те толерувати? Тоді непотрібно ні Присяги, ні Закону, ні ніяких інших правил життя. І ще: Будемо схвалювати поневолення України? Бо ж маємо бути толерантні супроти москалів!? Самовиховання - праця над собою: не всім достатньо зрозуміла її потреба. А зокрема тим, які прийшли до Пласту в зрілому віці й не мали можливости пройти школу виховних уладів: УПН-УПЮ-УСП. І так: трапляються в Україні одиниці, які не зуміли вирости понад рівень свого радянського виховання; їм бракує точности, справедливости, чемности, братерськости, зрівноваження, карности, пошани до старших і більше досвідчених. Не вміють попрохати вибачення за свої помилки чи образи других (та й не відчувають на те потреби). А ще коли така особа перебуває на знатній (платній) позиції в Пласті, то прикладом свого поступовання робить ведмежу прислугу Пластові. А є в нас і такі, часами високо поставлені люди, які потрафлять байдуже споглядати, як їхнього друга атакують і не годні спромогтися, щоб стати в його обороні. Теж лицарськість!

Рекомендація: На сеніорських таборах, семінарах, вишколах, при кожній нагоді роз'яснювати важливість пластових ідейних основ, їх незмінність і примінення їх у житті.
До всіх завдань підбирати таких людей, які мають належне розуміння того, за що беруться.



МОВА. Один мій приятель розповів мені таке: Приїхав він на ЮМПЗ-07. Побачив якогось юнака і спитав: Де є Ваш табір? А юнак відповів: I don’t speak Ukrainian.
Хто ж прийняв того хлопця до Пласту й поносить за те відповідальність? Вимога є дуже ясна: Передумовою членства в Пласті є знання української мови. Чи його прийняли тому, що він - дитина відомого діяча? Чи дитина приятелів, то ж не випадало відмовляти йому в членстві? Знаю з досвіду, що коли до гурту приходить дитина, яка не знає української мови, то всі відразу переходять на англійську. В деяких краях половина або й більше новацтва й юнацтва не говорить українською. Є навіть випадки, що й на виховників покликають осіб, що не володіють українською мовою. Як же тоді вони можуть провести з юнацтвом гутірку, розказати новацтву казку?
Може найбільшою спонукою на прийом дітей які не відповідають вимогам Пласту, є те, що вони плататимуть внески. І так ми за гроші продаємо наші принципи, продаємо Пласт? Якраз у час писання цього надійшов часопис Ukrainian Weekly, а в ньому – гарні дописи про пластові табори, що цього року відбулися вперше в стейті Вашінґтон. Дописи писані дітьми - учасниками тих таборів. Все - чудово, тільки ж... дописи писані англійською мовою. Чи ж не було б більше виховно спонукати тих дітей написати по-українському дописи для україномовної газети? А може вони так теж і зробили - побожне бажання, щоб так воно було...
І ще: Все в Пласті має проводитися українською мовою (Пл. Конгрес Другий). Винятком можуть бути тільки фінансові документи, коли того вимагають державні приписи. А я знаю такі пластові проводи, які спілкуються електронною поштою в пластових справах і то в англійській мові. Чому? Бо так легше? Адже за дешеву ціну можна придбати українську програму до комп'ютера. Виглядає, що бракує зрозуміння, що Присяга на вірність Україні зобов'язує нас плекати українську мову. На українську мову йде страшна атака. В Україні - русизм і англіцизм; в інших краях - автохтонні мови. Як так далі піде, то скоро українська мова стане на рівні латини - буде вимерла. Хто ж захистить її, як не пластуни? Пласт у Німеччині має добрий підхід: Хто не говорить українською мовою, не може брати участи в пластових зайняттях. Точка, кінець. Нема ніяких дискусій. Чому інші краї не роблять так само?
Окремою проблемою є комп'ютеризація. Вже набридло читати про інтернет (чому не міжсітка?), файли (теки?), сайти (місця?)... Хіба ж українська мова така вбога, що не можна знайти своїх відповідників?
Друга болячка, це переміна латинського "h" на українське "х": харцері, хокей і т.д. Як же довго ще будемо плазувати перед москалями, які не знають букви/звуку "ґ"? Виглядає, що одною з причин засмічення української мови є вроджене почуття меншевартости. Цілими десятиліттями впоювано в українців, що вищою, культурною мовою є тільки російська. А коли не стало Союзу - надійшла реакція: захоплення всім, що зі Заходу. І так нескінченно мусимо терпіти "волонтерів", "імідж", "призи", "рейтинг" і т.д., і т.п.

Рекомендація: Всюди й усе наголошувати, що Пластова Присяга на вірність Україні зобов'язує нас скрупулятно плекати українську мову.
Пласт має подати ініціятиву на створення комісії, яка мала б випрацювати українську комп'ютерну термінологію. Залучити представників від НТШ, компетентних чинників в Україні й діяспорі.
Поширювати в Пласті українські комп'ютерні програми.



СКАВТІНҐ. В Україні повстав цілий ряд організацій, які називають себе скавтськими. Повстав не без сприяння чинників, яким Пласт був сіллю в оці. Той Пласт, який із перших років існування скавтінґу втілив скавтські принципи на користь української молоді. І ось після 80-ти років існування одної, і то переслідуваної організації яка перетривала всі лихоліття - Пласту, раптом десятки "скавтських" конкурентів, як гриби по дощі, радих заманити молодь України в свої ряди. Чому й навіщо? Бо запахло можливістю поїздити закордон, може й дістати якісь матеріяльні блага від наївних чужинців. Я кажу: ніяких інших "скавтських" організацій, поза Пластом, Україні непотрібно. Пощо розпорошувати сили, творити зайву й шкідливу конкуренцію? Хто хоче бути скавтом - хай приступає до Пласту; його там із радістю приймуть. Що тому заваджає? Патріотизм у Пласті? Це ж штучно видумана перепона. Адже основник скавтінґу, Бейден-Павел, заснував його на принципі служби Богові й Батьківщині. Українська мова в Пласті? Але ж це - мова державна. То в чому полягає проблема?
Від перших днів мого пластування я твердо вірив, що Пластові належиться місце в світовому скавтському братерстві. 95 років ідуть старання довести, що Пласт заслуговує бути членом міжнароднього скавтського руху. І Пласт уже міг був осягнути членство в СОСР, коли б не те, що після відвідин Світового Скавтського Бюра в Женеві представниками Пласту кілька років тому, справу занедбано: не вдержувано контактів, не було спілкування між чільними діячами з одного і з другого боку. А треба було кувати залізо, поки гаряче!
Нині я вважаю, що питання потрібно діяметрально обернути: Чи заслуговує Світова Організація Скавтського Руху, щоб Український Пласт був її членом? Бо коли Пласт протягом майже цілого століття зберіг вірність оригінальним ідеалам скавтінґу, то сьогодні міжнароднім скавтінґом заволоділи супер-ліберали, які зраджують ідеї Бейден-Павела, витискають зі скавтінґу Бога, витискають Батьківщину, а на першому місці ставлять себе.
Віддаймо належне тим, які довгими десятиліттями берегли український скавтінґ - Пласт, щоб повернути його молоді України, як тільки Україна відзискала незалежність. Як дивно, що Україна досі не здобулася, щоб тим сторожам пластової ідеї подякувати! А вони один-по-одному відлітають на Вічну Ватру не почувши ні слова вдячности від Неньки-України, але сповнені гордістю гідно виконаного пластового обов'язку...

Рекомендація: Покликати при Головній Пластовій Булаві діловода скавтських зв'язків. Паралельного діловода покликати при Крайовій Пластовій Старшині України. Вони обидва мають працювати для інтеґрації Пласту в світовий скавтінґ, одначе непохитно берегти пластові ідейні основи, яко незмінні. Мають нав'язати й удержувати зв'язки зі скавтськими організаціями в других краях і Світовим Скавтським Бюром, зробити з них приятелів, які сприятимуть Пластові. Організувати широку програму взаїмних відвідин із другими скавтськими організаціями (в Україні і закордонними).
Запросити другі скавтські організації України влитися в Пласт і усильно працювати, щоб це здійснилося.
Прослідити можливості залучити до співдії скавтські організації других країв, щоб досягнути членства Пласту (як єдиного представника України) в міжнародньому скавтінґу, а далі вплинути на поворот скавтінґу до його первісних ідейних підстав. Місце України (Пласту) - в європейському регіоні скавтінґу. Хто ж видумав безглузду концепцію Евразії? З азіятами не маємо нічого спільного! Перенести представника Світового Скавтського Бюра (керівника евразійського регіону) з України в більше логічно відповідне місце.



ВІЙСЬКОВЕ ПЛАСТУВАННЯ. Коли приглянутися спонтанним забавам дітвори на вулиці якого-небудь села чи міста, то побачимо, що вона грається у війну частіше ніж у що-небудь інше. Уявлена романтика війська захоплює молодь. Тому й до Пласту приваблюють її військоподібні елементи: однострій, впоряд, теренові ігри і т.п. Пригадаймо теж, що Бейден-Павел натрапив на думку організувати скавтінґ якраз через досвід із молодими хлопцями, які допомагали англійському війську у Бурській війні. Скавтінґ мав гуртувати молодців до служби Батьківщині, у відповідній для них формі.
Не були б ми добрими виховниками, коли б не пробували використати в Пласті це захоплення молоді військом. Але тут і криється небезпека перетягнути мірку. І так, в останніх роках в Україні проводжено юнацькі пластові табори з військовою тематикою, яким закидається, що там мало місце знущання над дітьми, виснажування їх, жорстока муштра. Дійшло навіть до тимчасового (тепер уже відкликаного) завішення одного пластового куреня, який проводив такі табори.
Покликано комісію військового пластування зі завданням розглянути всі аспекти військоподібних програм у Пласті й винести відповідні рекомендації. Повстало навіть питання усистематизування військового пластування як окремого виду спеціялізайійного пластування.
Тепер треба би поглянути на досвід набутий із офіційно вже існуючими в Пласті вітками спеціялізаційного пластування: морського й літунського. Вони юридично оформлені своїми правильниками. І ось маємо дуже популярні водні табори й мандрівки; проводяться, хотя й рідше, літунські табори чи зайняття з повітряною тематикою. Проводяться навіть проби на ступінь пластуна-скоба (вірлиці) гребця чи обсерватора.
Але організаційне оформлення? Даруйте, але протягом довгих десятиліть мали ми лише кілька поодиноких випадків, що юнацький гурток посвячується повністю морському пластуванню, а про такі случаї в літунському пластуванні я не чув.

Рекомендація: Проводити в Пласті окремі зайняття (мандрівки, табори і т.д.) з військовою, морською, чи літунською тематикою, зберігаючи при тому гостро засади пошанування прав і гідности кожного учасника та правила безпеки. Коли того потрібно - стосувати пластову систему пересторог; які-небудь фізичні кари заборонені (як, зрештою, й усюди в Пласті).
Не оформлювати організаційно юнацьких гуртків, як спеціялізаційні (військові, морські, літунські). Це я говорю, як Чорноморець і професійний військовий старшина. Для того ввести потрібні зміни до існуючих правильників.
Дальше давати можливості юнацтву складати спеціялізаційні проби: гребця, обсерватора (рекрута?)
Спеціялізаційні частини мають доказаний позитивний потенціял у старших уладах: УСП і УПС.
Довершити модернізацію пластового впоряду; застановитися, чи взагалі можна зробити його подібним до впоряду збройних сил України.



ЮМПЗ. Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч - широко закроєна імпреза, що вимагає зусилля й допильнування незліченних деталів, щоб бути успішною. Тому належиться вдячність усім тим, які працювали над її організацією й проведенням. Сказавши те, доводиться ствердити, що в такого маштабу заході неминуче трапляються й недотягнення. Вони мали місце й на ЮМПЗ-07. Я брав участь тільки в останньому етапі ЮМПЗ-07, на Пластовій Січі. Знаю від юнацтва, що було на попередніх етапах, що вони мали багато цікавих і успішних переживань. А що ми побачили на Січі? Позитивно вражала численна участь пластового сеніорату.
Задумано оригінальне відкриття Зустрічі - увечір, як уже стемніло. Гадалося, що Грандіозне освітлення залишить неповторне враження. На жаль, так не вийшло. Не вийшло через те, що освітлення завело, бо не було перед тим випробоване. У висліді - замість того, щоб учасники бачили велику масу пластунства, то бачили тільки своїх сусідів із права й ліва. Ефект - ніякий.
Спроба підняти знамена країв по боках гарно поставленої морської щогли провалилася - линви не витримали ваги всіх знамен і порвалися. Знову - не випробовано заздалегідь. Але чи правильний був самий задум? Чи Ви доглянули, котрі знамена були на верху, а котрі на споді? Засади геральдики: верхнє знамено означає найкращий, найважніший край, а спіднє - найгірший. Коли ж ми маємо краї, які всі є рівні, то й їхні знамена мають бути на однаковій висоті, а не одне під другим.
Весела ватра - одна з кращих точок програми. Добре підготовлена й уміло проведена.
Виступ "95-ліття Пласту": На жаль, почався з різким опізненням. Це й інше показало, що не вміємо додержуватися точности. Дуже імпозантно вибігало на площу юнацтво - бігли, й бігли, й бігли. Здавалося - нема їм ліку й міри! Та на тому й кінець. Коли вибігли - збилися в одну масу та протягом пів години чи й довше перекидали м'ячі й махали стяжками. І те - все, з чим ми показалися перед світом? За 95 років - усі наші здобутки, то що вміємо перекидати м'ячі й махати стяжками? Можливо, це мало мати якийсь символізм, але ж що вартий символізм, якого ніхто не розуміє? А юнацтво, яке до того заставлено, не розуміло, чому й пощо вони те роблять! Мені дивно, як Головна Пластова Булава могла таке апробувати!
Свята Літургія в неділю - вважаю її найкращою точкою програми ЮМПЗ. Чудово співав пластовий хор. Знаменито влаштовано звукове підсилення. Все - дійсна духовна насолода! Бракувало тільки отця Пупчика, який бував на попередніх зустрічах. Можливо, був дуже зайнятий, бо ще дальше кандидує на папу!? (досі, на жаль, безуспішно, але це тільки покищо...)
Коменданти підтаборів - ясно, напрацювалися й заслужили на відповідну подяку. Але пощо було видумувати якісь "грамоти признання", коли в Пласті маємо систему відзначень? Чому їх не застосовано? (Правда, існує "грамота признання", але тільки за громадську або наукову працю сеніорів). Чи ми хотіли сказати, що "Ви зробили роботу, але на пластове відзначення на заслуговуєте"? Дуже успішно працювала крамничка, але її приміщення було рішучо затісне. Після закриття ЮМПЗ прапор 10-го Куреня УПЮ-ок із Детройту валявся по землі під смітником коло їдальні. Чи та хорунжа, що його там кинула, розуміла свою функцію? Чи була свідома, що "відповідає своєю честю за збереження прапору й має боронити його навіть своїм життям"? Що "Курінний прапор має бути в постійному посіданні одного з хорунжих"? Та що "Прапору не можна в ніякому випадку вживати так, що він не є під опікою хорунжих"? (Див.: Об'ява Головної Пластової Булави з 14 березня 1999 про пластовий прапор і знамена; Кодекс Обов'язуючих Пластових Приписів).

Рекомендація: Кожна особа, яка відповідає за якусь ділянку ЮМПЗ, має мати заступника, який допомагатиме їй і буде відповідати за ту ж саму ділянку на наступній ЮМПЗ. Загалом у Пласті кожний провідник чи діловод обов'язаний підготовляти наступника на своє становище, коли в майбутньому зайде потреба зміни. Мусить бути тяглість. Зачасто в нас нові люди, що обіймають якусь функцію, не вміють опертися на досвіді попередників і на ньому будувати, а починають усе від нуля, знов і знов "винаходять колесо" вважаючи, що самі вже все знають і нічого від нікого не можуть навчитися.
Головна Пластова Булава мусить детально розглянути кожну точку пропонованої програми ЮМПЗ. Точки програми, які є розраховані на показ, треба перед тим випробувати – зробити генеральну пробу.
Забезпечити відповідні приміщення на крамничку, виставки, зайняття під час дощу і т.д. Вже тепер почати підготовлення 100-ліття Пласту там, де він зродився, дозрівав і служить Україні (Львів - Сокіл - Київ).



ТРАДИЦІЇ/ЦЕРЕМОНІЇ. Під час дефіляди на ЮМПЗ-07 помічено, що на чолі деяких частин були прапори, які ніс тільки один хорунжий. Хорунжих при прапорі завжди має бути трьох (головний прапороносець і два підхорунжі). Це - давня традиція, коли один хорунжий не міг сам оборонити прапору від атаки з боків. А тепер ми виявляємо пошану до посвяченого прапору (найціннішого курінного скарбу) асистою з трьох хорунжих.
Останніми часами подекуди завівся підхід, що коли мають відбутися відзначення чи йменування, то писар відчитує тільки ту точку наказу, котра говорить про перше підвищення. Тоді перестає читати, а відзначених викликають до церемонії йменування. Потім писар читає наступну точку наказу - й знову перерва на церемонію. І т.д. Бідний писар годину сторчить на середині й не може врешті скінчити відчитувати наказ. Це все - неправильно. Наказ має бути відчитаний повністю від початку до кінця, без ніяких перерв. А тоді можна приступати до церемоній. Річ у тому, що поки не відчитано підписів під наказом тих, які управнені признавати відзначення чи підвищення, то не існує юридична підстава до надавання таких вирізнень.
В одному краю бачимо щораз частіше, що якийсь захід (табір, вишкіл, навіть ЮМПЗ) очолюють два спів-коменданти. Це - неправильно й іде в розріз із принципами провідництва. Чому так діється? Бо люди бояться приймати відповідальність? Хочуть ховатися один поза другого й уникати ставлення децизій? Тоді вони ще не достатньо вироблені, щоб займати такі функції. Пласт має виховати провідників суспільства й на кожному щаблі (починаючи від гурткового й угору) мати одну особу, яка є тим одиноким провідником, який відповідає за все і є прикладом до наслідування всім прочим. Ні Сірий Лев, ні Яро Гладкий, ні Цьопа Паліїв ні інші визначні провідники Пласту не мали ніколи "спів-комендантів" і не боялися відповідальности. Очевидно, що коли провідник/комендант потребує помочі, то може мати заступника чи заступників, але він один відповідає за цілість і її очолює. Подумаймо: як би воно було, як би ми були мали двох головних співкомандирів УПА? І що далі? Чи будемо мати двох спів-президентів України? Двох спів-Начальних Пластунів?

Рекомендація: Подбати, щоб усі хорунжі були детально познайомлені з усіма аспектами своєї функції. Це - відповідальність у першу чергу зв'язкових в УПЮ, а в старших уладах - курінних.
На всіх вишколах (Лісова Школа, вишколи виховників і ін.), семінарах, конференціях і т.д. навчати правильного проводження виступів і церемоній. Роз'яснювати принципи провідництва взагалі та провідництва в Пласті зокрема.
Відновити Круг Пластового Досвіду й Поради, що його свого часу мав Голова Головної Пластової Ради Яро Гладкий, Оріон,ЧМ.