Оператор команди легендарного Жака Іва Кусто, француз з українським корінням Андре Лабан, місяць (!) прожив на морському дні і там створив понад сімсот «підводних» картин.

СПРАВЖНЯ ОКЕАНСЬКА БЕЗОДНЯ – СИНЬО-ЗЕЛЕНА

Саме він започаткував такий мистецький жанр, як підводний живопис. Ще 1965 року, після того, як місяць прожив у морі на глибині сто метрів у маленькому скляному будиночку, і відчув отой невагомий світ, у нього виникла ідея зображати його просто з натури.

– Це була визначна подія у моєму житті, – розповідає СіДу 83-річний художник. – Такий фізіологічний експеримент над людиною: чи може вона жити й щось робити під водою. Може! Тоді ми їли заморожені продукти. Мушу сказати, смак вони мали не вельми добрий, тож частину з них ми просто викинули в море. Щоправда, літр гарного червоного вина неабияк «прикрашав» наше підводне життя. Ми мали на меті визначити відмінності смаків та голосу людини на землі й під водою. Скажу, що там голос стає скрипучим…


Андре мав завдання зробити під водою якнайбільше фотографій морських глибин. Зізнається, коли вийшов на поверхню, був дуже засмучений, адже вдалими вийшли хіба кілька світлин. Тоді й сказав собі: «Фотографія не здатна передати всі відтінки і кольори моря. Краще б я відображав його фарбами!»

Своє перше полотно «Діоген» Лабан донині зберігає вдома. На ньому змальовано підводний човен, у якому жив. Щоправда, створив картину десь із третьої спроби, оскільки під водою постійно промокав папір, а фарби розмивалися. Відтак вигадав власну методику: одягає гідрокостюм, змащує полотно спеціальним жирним розчином, щоб не просочувалося вологою, бере олійні фарби, що теж не розмокають. Замість пензлів майстер використовує мастихін (художній шпатель з тонким продовгуватим сталевим стеком), бо пензлики надто легкі й «неслухняні», і товстим шаром, широкими мазками наносить фарби на полотно.

У КУСТО ПАНУВАЛА СТРОГА ДИСЦИПЛІНА

...Андре Лабан народився у французькому Марселі 1928-го. Його батько Андре – українець, жив у Львові. Однак напередодні Першої світової війни був змушений виїхати до Франції. Два роки тому Андре їздив до Львова, але відшукати родичів не зміг, надто багато часу минуло. Хоч добре знає, що десь в Україні живуть його кузени. Художник дуже любить приїжджати до нас, каже, почуваюся близьким з українцями…

Чи не найдивовижнішим періодом свого життя Андре Лабан вважає оті двадцять один (!) рік, протягом яких працював у команді знаменитого дослідника Світового океану Жака Кусто. Спершу – механіком, відтак провідним інженером науково-дослідного судна «Каліпсо».

– Девятнадцятирічним побачив фільм Кусто про підводний світ. Враження виявилося такими сильними, що почав мріяти потрапити у його команду, – пригадує давні часи. – Уперше я прийшов на «Каліпсо», коли капітан Жак шукав інженера. При зустрічі він запитав мене, що вмію робити. Я відповів, що нічого. Його відповідь мене вразила: сказав, що саме це наразі й потрібно. Мені запропонували тиждень стажування і цей тиждень, в результаті, протривав 21 рік. Що й казати: за цей час я дізнався геть усе про корабельну справу та морську стихію. Окрім того, що був науковим співробітником і головним інженером на «Каліпсо», я ще й багато знімав під водою. Ми створювали науково-популярні фільми для масового глядача: цікаві, видовищні, захопливі, адже робили це не на день, а радше на далеке майбутнє...

Про Жака-Іва Кусто Андре Лабан розповідає захоплено. Легендарний дослідник океанів у минулому був військовим, тому на борту «Каліпсо» завжди панувала строга дисципліна. Але це були чудові часи! Кусто хоч немало вимагав, але й дуже багато давав. Він був навдивовижу талановитим, завзятим, життєлюбним. Одне, слово, великим!


У МОРІ – ЯК У КОСМОСІ

...На створення малюнка у художника є дванадцять тюбиків із різними відтінками синього і не більш, як година часу, оскільки довше малювати неможливо, адже дуже мерзнуть руки. Потім дістає картину на поверхню, наносить останні штрихи і ставить автограф.

– Картини Андре «занурюють» глядача в реальний підводний світ, дають можливість відчувати те, що бачить аквалангіст під водою, – каже СіДу директор столичної галереї «Мистецька збірка» Максим Волошин, куди художник вже вдруге завітав із персональною виставкою. – На глибині від восьми до тридцяти п’яти метрів він пише пейзажі, зображає печери, гроти. Глибше старається не пірнати, бо там дуже холодно й темно… Ось уже сорок років (!) люди різних країн світу мають змогу бачити чудові полотна зі справжніми кольорами океанської безодні. Його роботам характерна неповторна синьо-зелена гамма. До того ж найбільшою радістю для Лабана та пошаною від людей є їх слова-дивування, коли кажуть, що дивляться на картини й відчувають себе на дні моря.

Найдешевша картина Андре Лабана коштує дві з половиною тисячі євро. Втім продає їх лише тоді, коли потрібні гроші, адже для нього «підводний живопис – не бізнес, а головне захоплення життя».

Попри свій вік, дайвер із 45-річним стажем, а також музикант (віртуозно грає на віолончелі) Андре Лабан досі занурюється під воду, пише картини. Зізнається: не уявляє свого життя без занурення. Малював під водою у багатьох морях світу, навіть – у Чорному.

– У мене стільки спогадів, які пов’язані з дайвінгом! – промовляє захоплено. – Я не уявляю себе без води. Мене кличе відчуття невагомості, у морі – як у космосі… Навіть птахи використовують крила, щоб літати, а тут нічого особливого робити не треба, а відчуття такі ж… Багато років тому життя пішло з води. Хтозна, можливо, колись воно туди знову повернеться, адже з кожним роком забруднення атмосфери жахливішає, дихати стає все важче, а під водою набагато легше…

Андре Лабан: «Я не великий гурман, але до оселедця з картоплею п’ятдесят-сто грамів української горілочки вип’ю. «Будьмо!» – це той тост, який завше проголошую українською мовою!»

Джерело