У той час, коли більшість "типової" української молоді вирізали в гарбузах злі посмішки, щоб вкласти туди свічку і до ранку тішитись своєю "унікальністю", понад 15 власників біло-синьо-смугастих пластових хусток пішли на Личаківське кладовище, щоб покласти свічки біля тих друзів, що вже ніколи не вийдуть на воду...

Наша пригода почалася 05 жовтня 2012 року о 19.00 за Київським часом...

Хочу почати з того, що табір таки дійсно відповідав своїй назві, хто був, тому все зрозуміло. А якщо серйозно - то вже давно не пригадую табору з такою масою позитиву і незліченних вражень. Чи то учасники були те, що треба, чи провід напідбір, пояснити важко, та що тут пояснювати, щоб зрозуміти все нижче описане, його потрібно самому пережити. Отже, всім кому цікаво сідайте зручніше і починаємо наше плавання.

Давно обіцяв викласти тут працю видатного українського мовознавця і діалектолога Олекси Горбача (1918-1997), що побачила світ у "Термінографічній Серії" Національного університету "Львівська політехніка".

Трапила вона мені до рук, за дивним збігом обставин, через редактора-укладача "Бібліографії вчених-термінологів України" Романа Микульчика. Власне Роман, ширше знаний в пластових колах як "кир Микуль", дозволив нам використовувати і всіляко поширювати цю та інші статті серії. Бо книга вийшла накладом всього 150 примірників і у вільному продажу ніколи не була.

При подальшому використанні посилання на цю сторінку обов'язкове.

Я ніколи не була на КМТ, ОММТ, Черемоші (хоча вже давно хочу на щось таке вибратись) і навіть на Чорноморському балі з джентельменом не кружляла в танці. Але воду я люблю дуже, і, мабуть, ще з народження. А від хлопців, які плавають батерфляєм, я просто млію...
Та все ж цього літа морське пластування добралось і до мене.