- Капітане, у нас течія, нижче ватерлінії!
- Закрити течію можна?
- Ні!
- Готуйте ратункові човни!
- Капітане, човнів немає!
- Тоді готуйте рятункові камізельки!
- Капітане, є тільки одна камізелька!
- Хм? - не на довго задумуєтся капітан, тоді хапає камізельку і покидає борт.
- Капітане, капітане, це все жарти! Блін, шо ж ми скажемо на землі...
"Йолі! Яка течія, яка ватерлінія" - стрімко наближаючись до землі думав капітан літака.

Близько десятої ранку 28 березня синя «Газелька» з симпатичним причепом, повним всякого добра, типу катамаранів, каяків і решти в тому стилі, виїхала з «Галавтосервісу» на Стрийську трасу та попрямувала в сторону м.Долини Івано-Франківської області. Всередині сиділи Пеле, ТТ, Чеська та Галушка, які їхали на відкритий Кубок Львівської області з водного туризму, а також на автобусній зупинці Розвадів до компанії приєднався Петро Садовий, який, як це не дивно, прямував туди ж. Решта – Івась, Ляна, Ромко Кінах мали через певні особисті обставини доїхати того ж дня ввечері, а Чук, Ґоґа, Андрій Шупер і Поль – наступного дня зранку.

ВППП в м.Конотоп, Сумської області, в числах 22-23 березня 2008 р.Б.

Додавши те, що з м. Конотоп Сумської області прийшов запит про створення осередку Пласту, до того, що конотопчани просили надати їм побільше інформації про те, як організовувати та проводити дитячі літні табори на байдарках, Крайова Пластова Старшина вирішила вбити двох зайців одним пострілом та провести для них вишкіл попередньої пластової підготовки, запросивши до проводу Чорноморців та Чорноморських Хвиль. «Делегатами» від нас поїхали ст.пл.прих. Юрко Пеленський, ст.пл. Ляна Двораковська та ст.пл.вірл. Олена Галушка.
За кілька днів до вишколу ми сконтактувались з комендантом акції, Ксенею Опанасюк, та вирішили, хто які гутірки готує, які роздаткові матеріали робити, які ні, на скільки часу та яку аудиторію розраховувати, а також призначили відповідальних за забавки, ватру і т.д.
Виїхали ми в п’ятницю, 21 березня, ввечері, Київським потягом (було, правда, кілька «раніших» та прямих до Конотопу, але нам не підходив час їхнього відправлення), і вже зранку були в столиці, де на вокзалі нас зустріла Ксеня і коротко посвятила у нашу стратегію – спершу беремо квитки на потяг до Конотопу, потім квитки додому, і з чистою душею вирушаємо...
Ага, вирушили. Найближча електричка з вільними місцями в ті краї відправлялася лише в першій з хвостиком, в той час, як наші годинники вперто показували восьму. Але, так як автобуси туди не курсували, то й вибору в нас не було.

15 березня 2008 року зібрались 10 людей на Галавтоцентрі і поїхали туди, куди їх кликало серце...

Зібрались на 8.00 і почали пакувати машину. Виявилось, що "Стрілець" не готовий до виїзду, а це означає, що двом людям вже немає сенсу їхати. Але спільними зусиллями його втемпі зашили і завантажили, бо негоже когось залишати, якщо мова йде про воду :)

510 років тому, у квітні 1492 року, запорізькі козаки здобули першу зафіксовану в історичних документах перемогу над турецьким військово-морським судном у Чорному морі, звільнивши українців, проданих у рабство. Традиційно перша військово-морська перемога вважається днем народження флоту.

Козацькі чайки на Чорному морі

У квітні 1492 року запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягинею і визволили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі. За морською традицією, заведеною на всіх флотах держав світового співтовариства, якщо немає конкретної дати підписання конкретного документа про створення національних військово-морських сил, то «днем флоту» вважається дата його першої перемоги.

Інформація про першу перемогу запорожців прийшла манівцями, через скаргу з боку потерпілої сторони — татарського хана Менглі-Гірея, що правив Кримом із 1466-го по 1515 рік, — великому князю Литовсько-Руського (Українського) князівства Олександру, молодшому сину покійного польського короля Яна-Казимира. Сам лист хана поки що не знайдено, однак для того, щоб факт бою під Тягинею було історично встановлено, достатньо знайденої відповіді великого князя Олександра на ханську скаргу.