У той час, коли більшість "типової" української молоді вирізали в гарбузах злі посмішки, щоб вкласти туди свічку і до ранку тішитись своєю "унікальністю", понад 15 власників біло-синьо-смугастих пластових хусток пішли на Личаківське кладовище, щоб покласти свічки біля тих друзів, що вже ніколи не вийдуть на воду...

Традиційно пізнього вечора, дня 31 жовтня 2012 року, витримавши звичний для нашого товариства півгодинний люфт, та пройшовши звичного для нашої країни найбільшого начальника кладовища, ми зуміли потрапити в гості до найбільш шанованих галичан, що померли протягом останніх кількох сотень років. Серед них пластуни-чорноморці Юрій Шухевич, Роман Кивелюк, Зенон Котович, Іван Сенів, Богдан Галібей, Лев Долинський, Володимир Кашицький, брати Юрій та Богдан Сітницькі. Ми також помолились біля могили чорноморської хвилі Марти Коритко та меморіалу "Пластунам, що не зломили свої присяг".

Більшість з тих, чиї могили ми традиційно відвідуємо - це члени довоєнного Пласту, що загинули в часі післявоєнних репресій, або пізніше. Серед них є також ті, хто помер вже у незалежній Україні, передавши перед тим багато знань та спогадів теперішнім членам куреня.

Дякуємо їм за це! Сподіваємось, що наша спільна молитва і лампадки з якірцем та барвами куреня пригадають родичам наших друзів, про їхній внесок у нашу спільну історію.

Доброго вітру!
Роман Балук
фото: фотоагентство LUFA