З усіх технічних споруд маяки, безумовно, найромантичніші. Самотня вежа на скелі, шум прибою і проміння світла, що прорізають нічну темряву. Дороговказний вогонь для далеких кораблів, вітальний сигнал від невідомих будівельників і незнайомих доглядачів цих маяків, споруджених у найвіддаленіших і важкодоступних місцях планети.

Якщо перейти від лірики до сухих визначень, то маяк - це висока вежа, побудована в судноплавних водах або на прибережних ділянках суші, а також на мілинах. При цьому майже кожен маяк, як ніяка інша вузькофункціональна споруда (ну хіба що ще мости), має своє "обличчя". Можливо, будівельники маяків, крім міркувань про інженерні роботи, хотіли налаштовувати на романтичний лад думки, подібно наведених вище?

Основна функція маяка очевидна. Вдень він служить видимим навігаційним орієнтиром (тому маяки найчастіше будують саме як вежі, а місця вибирають помітні здалеку), а вночі тут запалюють світло, яке варіюється за інтенсивністю, кольором і послідовності світлових імпульсів. Крім того, багато маяків обладнані також звуковою сиреною ("Ревуном"), що використовують як аудіооріентування в густому тумані, крізь який не пробивається світло, і радіомаяками, що дозволяють більш точно зорієнтуватися в морі.

Перші маяки, очевидно, з'явилися на Середземному морі близько чотирьох тисяч років тому, разом з першими кораблями Єгипту, Криту та інших найдавніших держав. Спочатку це були просто багаття на березі, які вказували на безпечний шлях судам. Пізніше греки стали будувати спеціальні кам'яні башти і розводити вогонь на їх покрівлі. Вночі було видно полум'я, вдень - стовп диму. Ймовірно, в VII-VI ст. до н. е.. маяки були поставлені і на берегах Чорного моря, в еллінських містах-колоніях.
Найдавніший з нині діючих маяків стоїть на узбережжі Іспанії, біля сучасного міста Ла-Корунья. Він був побудований ще стародавніми римлянами, близько 100 р., і називався Башта Геркулеса. Висота патріарха - 41 метр.Цікаво, що в число семи канонічних чудес світу по праву включений Олександрійський (Фаросській) маяк, побудований на острові поблизу Олександрії. Про це діві нагадує сьогодні міжнародна назва автомобільного ліхтаря, "фара", і саме позначення маяка в деяких європейських мовах.
Крім справжніх маяків, за старих часів існували і помилкові, побудовані спеціально для того, щоб заманювати судно на мілину або на рифи, а потім грабувати. Таку споруду звів у XVII ст. біля Естляндську міста Талліна барон Унгерн-Штернберг. Його лже-маяк наводив кораблі прямо на мілководді; потім з'являлися човни з людьми барона-розбійника. На жаль, цьому жорстокому звичаєм слідували і селяни багатьох європейських приморських сіл. Щоб поживитися здобиччю з купецьких судів, вони розводили багаття на скелях або навіть, як то бувало в Англії, біля небезпечного берега пускали плисти в морі труп коня з прикріпленим зверху ліхтарем. Збиті з пантелику мореплавці часто, особливо в негоду, траплялися на ці хитрощі.

Ще в XVI столітті на маяках спалювали виключно вугілля, але незабаром почали користуватися гасовими лампами. Близько 1540 року в Англії звели незвичайний маяк з двома вежами: спереду стояла маленька, а за нею велика. Ведучи корабель до берега, рульовий повинен був бачити два вогні, один в точності над іншим. Тоді корабель не відхилявся від фарватеру і приходив прямо до причалу. У 1791 році у Франції, у містечку Кордуан, побудували маяк з поворотним диском. Гасові лампи, що стояли на диску, весь час оберталися по колу. Таким чином, був досягнутий ефект миготіння. Маяк стало легше помітити здалеку. Зараз проблисковий маячок, зроблений за таким же принципом, можна побачити на дахах спецмашин. Знаменитий французький вчений Антуан Лавуазьє в 1765 році, проектуючи вуличне освітлення для Парижа, прийшов до висновку, що промені від будь-якого джерела світла можна направити в певну сторону, якщо помістити світильник у фокусі параболічного дзеркала. Пізніше фізик Огюстен Френель розробив особливу лінзу, що збирає світло в пучок. Завдяки увігнутим дзеркал або лінз Френеля, лампи маяків стали набагато економічнішими. Так, в графстві Корнуолл (Південна Англія), на маяку Лізед-Лайтхаус, встановлена електролампа потужністю всього в 400 ват, - але її світло видно за півсотні кілометрів. Таким чином, скромний маяк зрівнявся з легендарним гігантом на Фаросе.

Починаючи з середини ХІХ століття, на маяках стали встановлювати газові лампи. Скоро ці світильники почали працювати в автоматичному режимі, доглядач піднімався на вежу все рідше. Вперше подібний маяк обладнали в 1880 році, в Німеччині. А незабаром газ навчилися стискати і зріджувати. Тепер лампа могла горіти місяцями, не вимагаючи ні поповнення паливом, ні іншого догляду. Та й лампи до того часу змінилися: їх "одягли" в шовкові гартівні сітки.Перші електричні лампи на маяках були дугові, з пари вугільних стрижнів, розташованих паралельно. Але вони споживали дуже багато енергії і відрізнялися незручністю: доглядачеві часто доводилося замінювати згорілі стрижні. Цікаво, що після недовгого захоплення дуговими світильниками на багатьох європейських маяках знову повернулися до газових ламп.

Лише після Першої світової війни безповоротно "запанували" всюди електричні "світила": спочатку - лампи розжарювання, потім все більш досконалі, яскраві, економічні. А з 1925 року маяки в Європі та Америці почали поступово переходити на повну автоматизацію. У наш час багато маяків компьютерізованні. Романтична постать доглядача, що в непогожу ніч дереться на вежу у ревучого моря, остаточно йде в минуле.

Україна, маючи великі морські кордони, має значну кількість систем навігації на морі, в тому числі і маяків. Маяки дісталися Україні у спадок від СРСР. На території України розташовано близько 40 світлових маяків, велика кількість різних навігаційних знаків, що допомагають у безпечному мореплавстві на водах Чорного і Азовського морів.

Найбільш популярний в Україні, мабуть, є Одеський маяк. Воронцовський маяк розташований на краю Карантинного (зараз Рейдового) молу в Одеському порту на Чорному морі. Він першим зустрічає і останнім проводжає всі судна, що приходять до Одеси.



Перший маяк Одеси був закладений при генерал-майорові Кобле в 1815 році. Він був дерев'яним і підносився не на нинішньому місці, а на мисі Великого Фонтану(у районі Александровського парку (нині парк Шевченко)). Добудований і відкритий він був 6 грудня 1827 при генерал-губернаторі Новороссії світлому князеві Михайлу Семеновичу Воронцові, який надав активне сприяння в пристрої маяка. По його прізвищу і був названий маяк Воронцовським.




Сучасний маяк являє собою білий будинок з червоним верхом. Тепер вежу висотою 26 метрів видно за 15 морських миль. Із заходом сонця на башті запалюється червоне світло. Щоб не сплутати, кожному маяку привласнюється свій світловий код. «Штатне світло» Воронцовського маяка – червоний. Три спалахи по півтори секунди з такими ж інтервалами темноти, потім – темний інтервал. Вогонь маяка включається по астрономічному годиннику від заходу сонця до його сходу. Вночі, в туман, якщо не видно вогнів, включається сирена – наутофон.

Кожен маяк може ховати свою романтику, а може не ховати, може мати багаторічну історію, а й може бути новесеньким творінням сучасних технологій. Але він завжди буде залишатись надією у серцях моряків, шансом на порятунок, провідником до рідних домівок.