Чи є бажаючі перевірити фарватер з п'ятниці?

Планую свій доїзд. Тому пИтання: хтось планує відкривати сезон на Буковелю?

Об истинном положении дел в России

Бывший директор НИИ статистики Василий Симчера со словами: «Надоело врать!» представил реальные данные

Мы как-то смирились с тем, что официальная (в лице Росстата и прочих ведомств), статистика, фиксирующая «достижения» развития России, нам, мягко говоря, не всегда говорит правду. Иногда привирает. Мягко говоря. Ну, ладно, переживем. Тем более что сами-то мы уже давно оцениваем окружающую нас жизнь своим мерилом. Но чтобы она врала ТАК, как это недавно вскрыл бывший директор НИИ статистики Федеральной службы государственной статистики Василий Симчера?! Это уже, мягко говоря, слишком. Как пел когда-то Высоцкий:

...Если правда оно –
Ну, хотя бы на треть, -
Остается одно:
Только лечь помереть!

Между г-ном Симчерой и депутатом Госдумы от КПРФ Олегом Смолиным на днях произошла перепалка. Случилось, что оба они стали участниками конференции в Российском государственном торгово-экономическом университете. Так вот, экс-глава НИИ статистики предъявил претензии г-ну Смолину как представителю власти (как-никак, тот депутат, зампред думского Комитета по образованию): мол, власть бессовестно нам врет. Сам г-н Симчера, подчеркивает Смолин, ушел с должности со словами: «Надоело врать!». И представил свою статистическую картину того, что в реальности происходило и происходит в России. Данные ужасают – как у Высоцкого.

Отвергая претензии в свой, как представителя власти, адрес, Смолин пишет: «Разумеется, с юности помню формулу: есть ложь, есть наглая ложь, а есть статистика! Разумеется, сам неоднократно пользовался альтернативными данными социологических служб и институтов Российской академии наук. И все же данные экс-директора НИИ статистики, сведенные в одну таблицу под названием «Двойственные оценки основных показателей развития российской экономики в 2001-2010 гг.», производят шокирующее впечатление». Смолин представил их со своими комментариями на страницах «Советской России». Итак – вот ужасающая картина ДЕГРАДАЦИИ нашей страны в «сухих» выкладках не кого-нибудь, а, повторяем, до недавнего времени - директора НИИ статистики Росстата:

Национальное богатство России. Официально: $4,0 трлн. Фактически (по данным НИИ статистики Госкомстата России): $40 трлн. Занижение в 10 раз, комментирует Смолин, нужно властям для того, чтобы за бесценок распродавать олигархам и иностранцам остатки бывшей общенародной собственности, а заодно вдалбливать населению, что мы живем не хуже, чем работаем.

Размер интеллектуального капитала. Официально: $1,5 трлн. Фактически: $25 трлн. Занижение интеллектуального капитала России почти в 17 раз, по мнению Смолина, помогает властям обосновать курс на копирование худших образцов зарубежного образования, а также - ввоз за бешеные деньги иностранных ученых при нищенской поддержке своих.

Доля инвестиций в % ВВП. Официально: 18,5%. Фактически: 12,2%. Завышение в полтора раза инвестиций в экономику создает картину ложного благополучия, продолжает Смолин. На самом деле, в стране преобладает экономика по принципу «купил-продал-украл».

Темпы прироста ВВП. Официально: 6%. Фактически: 4%. «Надувая» в полтора раза темпы роста ВВП, власть пытается убедить общество, что его объявленное удвоение за 2003-2010 гг. могло бы состояться, если бы не мировой кризис. На самом же деле, отмечает Смолин, за 2003-2008 гг. экономика выросла лишь на четверть, а в кризисном 2009-м мы оказались рекордсменами падения среди стран «Большой двадцатки»! Что касается ВВП, то его, саркастично замечает депутат, похоже, собираются не удвоить, а даже упятерить, но не в смысле валового внутреннего продукта, а Владимира Владимировича Путина: два президентских срока, один премьерский и вновь два президентских, по продолжительности равных прежним трем.

Инфляция в среднем за год. Официально: 6-8%. Фактически: 18,27%. Давно известно, комментирует Смолин, что рост цен на товары первой необходимости в России происходит гораздо быстрее, чем в среднем по всем товарам и услугам. Поэтому инфляция для бедных (социальная инфляция) гораздо выше, чем для богатых. И чем беднее семья, тем быстрее растут цены на товары, которые она покупает. Как разъясняет экс-директор НИИ статистики, по 18% в год растут цены именно на те товары и услуги, которые покупают наименее обеспеченные граждане страны. Поэтому не удивительно, что даже правительство практически ежегодно признает рост разрыва между бедными и богатыми. Данные НИИ статистики означают, в частности, что хваленое властями т. н. повышение пенсий в 2009-2010 гг. в лучшем случае компенсировало рост цен на товары первой необходимости за два года.

Разрыв в доходах 10% самых богатых и 10% самых бедных. Официально: 16 раз. Фактически: 28-36 раз. Это выше показателей не только Западной Европы и Японии, не только США, но и многих стран Латинской Америки, отмечает Смолин. Предельно допустимый для национальной безопасности уровень, по данным директора Института социально-политических исследований РАН Г.Осипова, составляет 10 раз. В России он превышен втрое.

Разрыв в уровне валового внутреннего продукта по регионам. Официально: 14 раз. Фактически: 42 раза. В социальном плане Россия давно перестала быть единой страной, пишет Смолин. Если Москва живет на уровне Чехии, то Республика Тыва – на уровне Монголии. Федеральная власть сбрасывает в регионы все больше и больше социальных обязательств и одновременно вытягивает из них все больше денег для того, чтобы вкладывать в иностранные ценные бумаги. За счет нищеты российской провинции фактически финансируются, в частности, войны в Афганистане, Ираке, а отчасти - и в Ливии. Статья 114 Конституции России требует, чтобы правительство проводило единую социальную политику на территории всей страны. Исполняет ли правительство свои обязанности, когда разрывы в региональном развитии превышают в десятки раз, решайте сами, обращается к читателям Смолин.

Доля населения, принадлежащего к социально деклассированным группам, в % к общей численности населения. Официально: 1,5%. Фактически: 45%. По данным НИИ статистики (Росстата), в стране 12 млн алкоголиков, более 4,5 млн наркоманов, свыше 1 млн беспризорных детей. Не удивительно, что официальные данные занижены в 30 раз: почти половина деклассированных в богатейшей стране – свидетельство полного провала экономической и социальной политики власти.

Удельный вес убыточных предприятий. Официально: 8%. Фактически: 40%. По натуральным показателям современная экономика России безнадежно отстала от советской, а налоги на реальный сектор, в отличие от налогов на личные доходы миллиардеров, огромны, комментирует Смолин.

Уровень общего налогообложения полученных доходов, в %. Официально: 45%. Фактически: 90%. Удивительно, как мы еще работаем, и почему олигархам все еще не хватает? Впрочем, отмечает Олег Смолин, отчасти это объясняет следующий показатель.

Уровень уклонения от уплаты налогов, в % от доходов. Официально: 30%. Фактически: 80%. Власть, поясняет Смолин, делает вид, что собирает налоги, а граждане делают вид, что их платят!

Степень износа основных фондов, в %. Официально: 48,8%. Фактически: 75,4%. Если Бог хочет наказать человека, отнимает разум, пишет Смолин. Похоже, с российской властью это уже произошло. Какое может быть вступление во Всемирную торговую организацию (ВТО), когда износ основных фондов составляет 3/4? Для экспорта сырья ВТО не требуется, а больше экспортировать России пока нечего. Остатки отечественного производства будут добиты. Полным господином в стране станет транснациональный капитал. Впрочем, почему станет?

Доля иностранного капитала в экономике России, в %. В целом - официально: 20%. Фактически: 75%, в т. ч.:
– в имуществе. Официально: 25%. Фактически: 60%;
– в прибылях. Официально: 21%. Фактически: 70%;
– в акциях. Официально: 18%. Фактически: 90%.
«Это и есть, господа, - вопрошает Смолин, - ваша суверенная демократия? Если данные НИИ статистики верны, в экономическом смысле мы превращаемся в колонию под громкие крики, что встаем с колен!».
В грантах - официально: 14%. Фактически: 90%. Забавно, отмечает Смолин, что власть очень боится иностранных грантов, но при этом спокойно берет иностранные займы и поощряет продажу иностранцам наших предприятий!

Реальные затраты на модернизацию, в млрд рублей. Официально: 750. Фактически: 30. Не потому ли, что реальные затраты на модернизацию в 25 раз ниже объявленных, наше технологическое отставание усиливается, а весь ее «пар» выходит в «свисток»?

Эффективность модернизации, в % к затратам. Официально: 25%. Фактически: 2,5%. Еще бы: для того, чтобы оправдать «дутые» затраты, пишет Смолин, нужно показать «дутые» результаты. Если помножить одно на другое, эффект оказывается приукрашенным примерно в 250 раз! Впрочем, и раньше было понятно, что весь шум о модернизации – это красивые витрины вместо великих строек.

Разница между ценами производителей и розничными ценами, в разах. Официально: 1,5. Фактически: 3,2, в т.ч.:
– в сельском хозяйстве. Официально: 1,3. Фактически: 4,0. Посредники «жиреют», работники и покупатели нищают, а власть, точно Верка Сердючка, повторяет: «Хорошо, все будет хорошо!..»;
– в государственных закупках. Официально: 1,1. Фактически: 1,6. А вот здесь уже явно «жиреют» чиновники. Не случайно даже президент Дмитрий Медведев говорит, что в результате применения закона №94 (о госзакупках) из бюджета было разворовано около 1 трлн рублей.

Разница между назначаемыми и оплачиваемыми тарифами естественных монополий, в разах. Официально: 1,1. Фактически: 1,7, в т.ч. в коммунальных платежах. Официально: 1,2. Фактически: 2,4. Если бы «коммуналка» оплачивалась по реальным ценам, пишет Смолин, она обходилась бы нам вдвое дешевле!

Уровень безработицы, в % к занятости. Официально: 2-3%. Фактически: 10-12%. Во всем мире не все безработные регистрируются на бирже труда. И поэтому существует разница между официальной статисткой и статистикой Международной организации труда. Однако чтобы эта разница составляла 4-5 раз, нужно как следует сфальсифицировать статистику!

Численность совершенных преступлений (2009 г.), в млн чел. Официально: 3,0. Фактически: 4,8. Видимо, речь идет о почти 2 млн преступлений, которые регистрируются, но в официальную статистику странным образом не попадают, отмечает Смолин. Однако много важнее преступления, которые либо вообще не регистрируются, либо те, по которым люди не обращаются в правоохранительные органы. По оценкам группы ученых НИИ Академии Генеральной прокуратуры РФ под руководством профессора С.Иншакова, число таких преступлений почти в 10 раз больше, чем фиксирует официальная статистика – примерно 26 млн в год.

Чтобы сохраниться, резюмирует Олег Смолин, власть превращает статистику в наглую ложь, а гражданам с ее помощью пытается напялить «розовые очки». Но в истории политические режимы многократно умирали именно от самоотравления пропагандой. Мне не жаль режима, пишет депутат. Жаль страну. А для нее лучшее лекарство – правда.

Подаю мовою оригіналу. Брав тут: http://www.km.ru/v-rossii/2011/11/14/ekonomicheskaya-situatsiya-v-rossii/obnarod
ovana-shokiruyushchaya-pravda-ob-isti

one gog так жартува?

Не знав... Є над чим задуматися - ще можна стати 200-м!

Більше того. Сьогодні ночують в порту Міколайки. Вже були в аквапарку. Погода гарна. Завтра йдуть в Рин.

Сьогодні вітав мене по радію один діяч від "Свободи" словами "20 років тому ми отримали Незалежність!". Не знаю як він, але я Незалежність здобував !

Ну шо Ти контору палиш! Так в молодого покоління пропаде стимул здобувати знання і посвідки!

до всіх: пропоную не засмічувати теми ліричними відступами - про курси і підняття кваліфікації не в "Мазурах"!
P.S. Якраз свіжо моніторив можливість здобуття міжнародних посвідок...

NAVY - то як наша "NAVYгара"!

Такуй чорний я би не чіпав - то для роби чи до партизантки (би бруду не видко було по двотижневім ужитку...). Канонічні морські то білий і ґранатОвий. Його навіть в каталогах "Navy" підписують.

В "Поточне про вітер і вітрила" від 1 липня 2011 14:44 я писав: Мали би ми всю хронольоґію Мазур в їднім параґрафі: і шо пакувати і і шо по чім.

А кіко вартувало минулого року? Мені ся видає, шо мненше...

Ну нема сірого кольору на морі! Та зайдіть в морські мережеві продавниці і покажіть мені морський одяг, наприклад, зеленого кольору!
Юнацтво приїжджає на КМТ, як правило, раз в житті. То в проводу проблеми з однаковим гардеробом! Хай провід собі друкане окремо пару сорочин до кольору очей чи білизни - хто би боронив! Але табір має бути "навігарний"...
І, прошу не забувати про місце на лілейку з якорем.
ДВ!

І сказав Бог українцям
- Я дам вам Кличка
- А навіщо він нам?
- Він поб'є всіх негрів і москалів!
- ох...ти! Дайте два!

Хто перекладе: (цитую п.Dreknor Cherbourg з fb) :

12 липня 2011 р. 23:25
Welcome on the Dreknor
Dobre nitch....
Zaz dvaia dorovia

іду відвязувати посуду...

P.S. рибкою догонюся!

Сьогодні отримав запрошення наших куренів на урочисту посвяту прапорів куренів "Целібат Мурлики" що відбудеться на Соколі 10-07. Як би хто не знав - то присутні на посвяті можуть забити гвіздка в древко прапора, ставши таким чином "хресними". Таке буває не часто! Які думки?

А постанову, що кожен щось везе до загального казана не розглядали?

У пошуках колишньої морської могутності


3 липня в Україні відзначали день Військово-морських сил. Глава держави привітав не тільки військових, а й цивільних моряків зі святом. На думку українського президента Віктора Януковича, наша країна повинна стати великою морською державою. Але чи здійсненне це завдання?
Військово-морська печаль
Вітаючи військових моряків з їх професійним святом, президент не скупився на похвалу. "З гордістю відзначаю, що військово-морські сили України надійно захищають національні інтереси держави на морі, забезпечують її міжнародний авторитет", - сказав Янукович. Народ України віддає належне професіоналізму, мужності і героїзму військових моряків, всім, чия доля пов'язана з морем. Дякуємо за щоденну наполегливу працю і вірність славним традиціям", - зазначив президент. "Сердечно вітаю кожного, для кого цей день є втіленням доблесті і честі, вірності традиціям морським, відданості Батьківщині", - заявив президент. Однак на ділі, не зважаючи на воістину героїчні зусилля особового складу військово-морських сил, справи на українському флоті йдуть не надто добре.
Як і збройні сили в цілому, ВМС України має одну, але дуже суттєву проблему - фінансування. ВСУ - не Генеральна прокуратура, бюджет їм не збільшують. Це на собі відчувають військовослужбовці. Незважаючи на загальну нестабільну фінансову обстановку, в 2009 році почався процес "виходу контрактників" зі збройних сил. Причина - низька зарплата. Тому довелося злегка збільшити кількість призовників. Все більше українських офіцерів стає жертвами шахраїв, які обіцяють "влаштувати" військовослужбовців у миротворчі контингенти. Та й зарплати особового складу ВМС і Чорноморського флоту РФ непорівнянні. У цих умовах пропозиція спікера Верховної ради Володимира Литвина здається знущальною. Він запропонував святкувати два свята разом. "Так визначила доля, що у нас різні держави, і, відповідно, в Севастополі базуються два флоти, але нічого не було б поганого, якби ми святкували це свято в один день", - сказав спікер. Цікаво, як буде виглядати український флот у порівнянні з російським? Адже грошей не вистачає і на нове озброєння. Хоча сам президент обіцяє військовим морякам - будуть нові судна.
На думку Януковича, закладення на Чорноморському суднобудівному заводі першого багатоцільового корвета "Володимир Великий" стало важливою подією у відновленні національного суднобудування. "Воно практично показало реалізацію державних завдань з модернізації та оновлення корабельного складу флоту. Переконаний, що морські комунікації, портова інфраструктура стануть потужним чинником відродження національної економіки", - підкреслив президент. "Росія незабаром відмовиться від будівництва корветів власного проекту, і буде використовувати розробки з України", - підтримав його пенсіонер ВМС, капітан першого рангу Вадим Махно. Показово, що Махно - виконавчий директор створеної в травні 2011 року благодійної організації "Фонд відродження українського флоту". Даний фонд своїм найпершим завданням бачить... збір коштів на будівництво корвета "Володимир Великий". Парадоксально, але одним з перших перерахував гроші у фонд міністр оборони Михайло Єжель. "Я особисто віддаю на будівництво українського корвета своє місячне грошове забезпечення. Упевнений, що в Україні знайдеться багато людей, які також візьмуть участь у будівництві народного корабля... До речі, як тільки був оприлюднений відповідний фінансовий рахунок, почали надходити гроші від громадян", - сказав він. За його словами, українці повинні повторити досвід початку ХХ століття, коли на пожертвування громадян Російської Імперії було побудовано декілька суден. Цікаво, що подібні побажання виходять від людини, проти якої порушили кримінальну справу за продаж за заниженими цінами ряду суден, а саме танкерів "Макіївка", "Керч" і рефрижератора "Ялта". Тому навряд чи знайдеться багато людей, які бажають пожертвувати на корвет. Так що його доля під питанням. Незважаючи на те, що судно вже почали будувати на миколаївському заводі (президент навіть встиг прикріпити до корпусу пам'ятну табличку з ім'ям) на його швидке введення в дію сподіватися не доводиться. Адже в середньому корвет коштує близько 250 мільйонів євро. Це майже дорівнює тій сумі, яка закладена в держбюджет 2011 року на "закупівлю і модернізацію озброєння для Збройних сил України, в тому числі літаків Ан-70 і двигунів Д-27". Таким чином, підготовка нового корвета перетворюється на довгобуд. Україна охочіше озброює інші країни, як-то Китай, бере участь у розробці військової техніки для них. Власний же флот часто фінансується за залишковим принципом.
Цивільний флот - ніби є, а ніби й немає
Вітаючи військових моряків, Янукович не забув і про цивільних. "Сьогодення вимагає перебудови сучасного та потужного військового і цивільного флоту", - сказав український президент. Однак, як і у випадку з ВМС, ці його слова швидше з розряду мрій, ніж реально здійсненного. Адже незалежній українській державі, яка колись посідала друге місце в світі за чисельністю суден, цивільний флот теж виявився не потрібен. Найбільш яскраво про це свідчить доля Чорноморського морського пароплавства. Засноване в 1833 році в Одесі, в 1991 році воно було найбільшим в Європі і другим у світі. Чисельність суден цієї компанії становила понад 300 одиниць, загальна водотоннажність яких перевищувала 5 мільйонів тонн. У 1991 році таке багатство відійшло до України, де його "героїчно" і втратили. У 1993 році президент України Леонід Кравчук підписує указ про створення на базі Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" акціонерного судноплавного концерну "Бласко". З цього моменту починається захід цивільного морського флоту в Україні. Своє 175-річчя в 2008 році Чорноморське морське пароплавство вже "святкує" скоротившись більш, ніж у 20 разів кількістю суден, розпочатою процедурою банкрутства та перевірками з Генпрокуратури і СБУ. В останніх викликав гострий інтерес продаж майна пароплавства за заниженою ціною - майже в 10 разів! Серед підозрюваних фігурували такі особи, як Олександр Дубовой - народний депутат-"бютівець", Володимир Галантерник - депутат Одеської облради від "Нашої України", Валентин Продаєвич - голова Господарського суду Одеської області. Однак справа так і не зрушила з мертвої точки, а всі вищезазначені люди продовжують перебувати в системі влади. Цікаво, що одеська преса включає Продаєвича в орбіту впливу... народного депутата-"регіонала" Сергія Ківалова. Не дивно, що й при чинному президенті розслідування справ, пов'язаних з Чорноморським морським пароплавством йде ні добре, ні погано. Тим часом українські моряки перетворилися на гастарбайтерів. За різними оцінками зараз на судах інших держав працює понад 75 тисяч українців. Багато хто з них нерідко бувають ошуканими наймачами, не рідкісні випадки захоплень українських моряків у водах Аденської затоки, близько африканського узбережжя в цілому. Історія з судном "Фаїна" лише одна з багатьох подібних історій.
Доведені до відчаю моряки вже зверталися до попередника Януковича. "Судноремонтні підприємства скорочуються, докери і судноремонтники втрачають робочі місця. Наші суднобудівні заводи не будуються судна для флоту України. Наші морські навчальні заклади готують фахівців для судновласників інших держав, а не для рідної України. Наші моряки, вимушено працюючи на іноземних судновласників, не мають виробничого стажу в Україні, що позначається при нарахуванні пенсій", - говорилося в їхньому листі тодішнім президенту Віктору Ющенко, прем'єр-міністру Юлії Тимошенко та складу Верховної ради України. Більше того, моряки побоювалися, що навмисне банкрутять не тільки їх компанію, але і Дунайське й Азовське пароплавства. Однак адресати листа змовчали. Хоча, здавалося б, повинні були зацікавитися компанією, яка приносила в свої найкращі часи до мільярда доларів США щорічно. З приходом нової влади питання про Чорноморське морське пароплавство знову підняли. "На пам'яті одеситів і всього нашого народу глибоко травмує рана - розграбування Чорноморського морського пароплавства. Як ви знаєте, вже остаточно знищене Азовське морське пароплавство. На грані Дунайське пароплавство, яке витримало югославську кризу, але не в змозі боротися з корупційною українською", - заявив у квітні 2011 року народний депутат Євген Царьков. Він вирішив звернутися до президента з проханням ініціювати розслідування про причетність вищих посадових осіб до банкрутства пароплавства, а також - ініціювати розслідування проти колишнього президента Леоніда Кравчука. Скільки-небудь виразної відповіді не надійшло. Зате на святі український президент знову заявив про те, що на Україну чекає велике морське майбутнє. Але чи є майбутнє у тих, хто не пам'ятає блискучого минулого і не готовий виправляти помилки? Скільки не організовуй в Україні пароплавства, справа не зрушиться з мертвої точки, поки не буде переможена всепроникна корупція.

Борис Рудь

Взято тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/07/04/243865

Пасувало би до тем "Історія" та "Політика" додати ще "Економіка". Але т.я. "Економіка" ще має дочіпку "etc." то тут теж може бути. Читайте. Я насолоджувався!

За "бідних" греків замовте слово

Журналісти німецької газети Handelsblatt вирішили розібратися, чого саме позбулися грецькі пролетарі в ході кризи, і опублікували список доплат, які греки отримували раніше.
Німці в шоці: таких абсурдних «премій» не може собі дозволити навіть флагман Євросоюзу - Німеччина ... Отже:
✓ Водії службових дизельних машин отримували по 25 євро на місяць за ... прогрів двигунів. Це в Греції-то! Де зима безсніжна і тепла! З минулого понеділка дана субсидія скорочена. «Постраждалі» водії одразу ж приєдналися до протестуючих.
✓ Грецькі машиністи локомотивів з урахуванням всіх доплат заробляли до 7000 євро! Найбільш безглуздою премією журналісти порахували 420 євро, які виплачувалися машиністам щомісячно за ... дотримання санітарної гігієни! Працівник повинен був просто ... мити руки. А відпустку залізничникам розраховувався виходячи з того, що в добі не 24, а 28 годин.
✓ Кур'єри міністерств і відомств також приєдналися до невдоволених. Їх позбавили 290 євро до зарплати, якщо вони (це ж треба, - Прим. Авт.) Несли кудись документи.
✓ А службовці держорганів преміювалися за те, що змушені були за службовим обов'язком копіювати документи на ксероксі.
✓ Водіям афінських автобусів належало по 310 євро, якщо вони ... будуть приходити на роботу вчасно! Подібна премія існувала і для держслужбовців. Але водіям автобусів в робочий час зараховувалася ще й дорога від дому до роботи і назад!
✓ Співробітникам міністерства культури належало одягатися за рахунок держави, а суддям платили за те, що ті працювали швидше.
Коротше, в Греції побудували ну дуже розвинений соціалізм за чужий рахунок. І здавати без бою його не мають наміру.

Оригінал тут: http://kp.ua/daily/020711/288163/

День народження героя

Назар Гриник, для УП _ П'ятниця, 27 червня 2008, 14:52

"Ми будемо битися на морях і океанах, ми будемо битися із незламною впевненістю та силою у повітрі, ми будемо захищати наш острів за будь-яку ціну. Ми будемо битися на берегах, ми будемо битися на аеродромах, ми будемо битися у полях і на вулицях, ми будемо битися в горах. Ми ніколи не здамося!"
Уїнстон Черчілль, 4 червня 1940 рік

У стереотипних образах, які активно культивуються антинародними угрупованнями, українці постають такими собі салоїдами, які п’ють самогон, лають москалів, а коли доходить до діла, то відразу затягують давню пісню про "моя хата скраю".

Ця казочка дуже вигідна антиукраїнським силам, які на фоні образів вусатих дядьків з помутнілими від горілки очима раніше малювали епічні картини "гєраїчєскіх таваріщєй" у шкірянках із зірками на кашкетах, а зараз пробують насадити образи "слави русскава спєцназа", який героїчно бореться у Чечні.

Хлопці зі сходу так захопилися, що вже самі сплять і бачать, як "красноармєєц спасаєт простую украінскую дєвушку от лап бєсчінствующіх бандеровцев". І можна довго розповідати що бандерівець - це брат цієї простої дівчини, а красноармєєц - невмиваний окупант, який прийшов до хати, вивалив ноги на стіл і почав нахабно командувати незрозумілою мовою. На жаль, не допомагає.
Вірять у цей стереотип і деякі занадто вразливі суб’єкти в Україні, наприклад в Луганську, де нещодавно поставили пам’ятну дошку "жертвам УПА", увага… "які загинули у Львівській та Івано-Франківській областях".
І це при тому, що люди в Західній Україні, де власне діяла ця армія, навпаки, за власні гроші вже давно поскидали пам’ятники більшовицьким ідолам і поставили відзнаки стрільцям УПА.
Чим же так недогодила УПА прихильникам "вєлікарусскай слави"? Невже може партизанська армія, яка перестала існувати майже 50 років тому, ще досі настільки не давати спати "вєлікай і магучєй", що кілька її ключових відомств панічно риються у нафталінових архівах у пошуках компромату і, незважаючи на його фактичну відсутність, публікують на своїх офіційних веб-сайтах "ужасную статістіку" про "звєрскі убітих 50 мірних жітєлєй"?
Невже у них немає важливіших занять, наприклад, знайти замовників убивств журналістки Анни Політковської чи Влада Лістьєва? Ан нєт, привиди Шухевича і Бандери витають над Кремлем і не дають спати "гєніям русскай палітічєскай мислі", чиї руки так і тягнуться допомогти "братнєй Украінє от натовскіх фашистов".

У мене є пояснення. УПА не підпорядковується генеральному стереотипу. Якраз навпаки, хлопці Бандери-Шухевича, як і хлопці з Холодного Яру зразка 1919-го року, як і козаки Мазепи та Виговського є прямою протилежністю цьому стереотипу. Як же могли "вусаті п’яні дядьки" спочатку майже 5 років протистояти трьом окупаційним арміям, а потім ще 15 років вести активну боротьбу проти наймогутнішої у світі військової машини СРСР?
Ще одна "нєстиковочка" стереотипів є у тому, що ті 16 тисяч українців, "пріслужнікав гітлєровскіх бандітов", які були у дивізії СС Галичина, німецьких батальйонах Нахтігаль та Роланд ще в 42-му році відмовилися служити Гітлеру і присягнули на вірність Україні, а майже мільйонна (я не помилився 1 000 000) армія росіян продовжувала вірно служити фашистам під командуванням "гєроя абарони Маскви гінірала Власова" в складі Русской Асвабадітєльной Армії (РОА), Казачєва Стана і т.п. формувань.
Більше того, хлопці з УПА воювали на своїй території і захищали свої хати від окупантів, а не перли на чужі землі прикриваючись пропагандою "асвабадітєлєй".
Після осмислення цього факту взагалі виникає питання: якого чорта було лізти сюди, а потім піднімати поросячий визг про "звєрства УПА"? Невже не зрозуміло, що якщо до хати без стуку лізе нагла морда, то їй неодмінно спочатку прищемлять пальці, а потім можуть і вила встромити поміж ребра?

Мабуть стає все важче деяким "савєтскім гіроям" одягати свої енкаведешні нагороди, дивитися на себе у дзеркало і переконувати себе та своїх рідних, що та "прастая украінская дєвушка" дійсно потребувала порятунку. От і хочеться назвати УПівців "бандітамі і галаварєзамі", щоб спалося спокійніше. До речі, таку риторику у своїх документах про УПА постійно використовували не тільки більшовики, але і фашисти, що наштовхує на роздуми про спільний почерк, чи не так?
Протилежністю стереотипу про темного салоїда є образ людини дії, людини здатної на видатний вчинок у вкрай складних обставинах. Коли такий вчинок спрямований на добру справу, це називають геройством.
І незважаючи на те, що комусь в силу своєї обмеженості здається, що герої бувають тільки у формі федеральних військ і воюють вони тільки з "терористами", "бандітамі" і "галаварєзамі", як правло не на своїй території, українці повинні гордитися, що є нащадками таких людей як Роман Шухевич.
Адже будучи із відомої інтелігентної сім’ї, маючи дві вищі європейські освіти інженера і музиканта та власний успішний рекламний бізнес Шухевич міг спокійно ще до війни виїхати закордон і писати "відозви до україншького народу з екзилю" або розміщати сімейні фото на однокласніках.ру.
Але він обрав інший шлях для себе, своєї сім’ї і своїх вояків. Зв’язкова Шухевича Ольга Ільків якось згадувала, що вже після війни, у період більшовицької окупації Шухевич, незважаючи на постійні пропозиції евакуації, наказав усім своїм підлеглим залишитися в Україні.
"Виїжджати можуть відомі художники, письменники, музиканти, ті, які повинні залишитися в живих і зможуть гідно представити Україну перед світом. Ми ж усі маємо залишитися і боротися до кінця."
Для чого шукати собі кумирів у Че Геварі чи Запаті? Невже це не достойний наслідування приклад для сучасної молоді?
Нам сьогодні, слава Богу, не потрібно переховуватися у вогких і холодних бункерах від переслідувань і розстрілів та оплакувати своїх рідних убитих окупантами. Цей жах замість нас пройшли попередні покоління українців.
Але не треба забувати, що мільйони людей поклали своє життя за наше спокійне європейське життя, і нашим обов’язком є кожен день докладати максимум зусиль, щоб Україна процвітала.
Серед цих людей було і кілька десятків тисяч вояків УПА та їх командир Роман Шухевич. Його день народження 30 червня кожен свідомий громадянин України має вважати своїм особистим святом.
"Ми усі вояки УПА і всі підпільники, зокрема і я, свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але запевняю вас, - ми не будемо боятися вмирати, бо вмираючи будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Ця наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити…"
Роман Шухевич, липень 1944 року

Оригінал тут: http://www.pravda.com.ua/articles/2008/06/27/3478837/

викладаю тут, бо в "Мазури 2010" якось не пасує. Хоча може би модери перейменували тему в "Мазури" ? так би було простіше...

Dla osób pływających do Węgorzewa - dobra wiadomość. W dniu
wczorajszym niebezpieczne linie energetyczne przebiegające nad
Węgorapą zostały usunięte.
http://forum.mazury.info.pl/viewtopic.php?t=3383
Do Węgorzewa można już dopłynąć z postawionym masztem!

Чорна хмара з-за лиману
Чорна хмара з-за лиману, небо сонце криє.
Синє море звірюкою то стогне то виє.
Дріпро гирло затопило, а нуте, хлоп’ята,
На байдаки, море грає, ходім погуляти.
Висипали запорожці, лиман човни вкрили,
Грай же море, заспівали, запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори, ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам цього тільки й треба.
Пливуть собй, та й співають, рибалка літає,
Попереду сам отаман веде, куди знає.
Підкрутивши чорні вуса, за вухо чуприну,
Підняв шапку, човни стали, нехай ворог гине.
Не в Синопу, отамани, панове, молодці.
А у Царград до султана поїдемо в гості.
Добре, батьку отамане, -кругом заревіло.
Спасибі вам, — надів шапку. Знову закипіло
Синє море вздовж байдака, знову походжає
Пан отаман і на хвилю мовчки поглядає.

Вірші Тараса Григоровича Шевченка, обробка О. О. Стадника

Коло Карлового мосту в Празі. Хтіли 5Є за знимку з ними:)

Чорноморці бувають різні...

Ну що духу не стало - то факт... Про відкриття нових горизонтів дуже влучно вже було сказано: всі місця за останні 20років знайдені або п.Гуком, або Одіссеєм. Тільки в 2009 був вийняток - Іванламайкригу розвідав Лебедівку...

Чо ти ся дивуєш - там електорат залишився в епосі дерев'яних рахівниць!

one gogдумаю трохи більше...

"В краю закопанных шмайсеров это верх сдержанности."

Назбиралося в мене думок про наш "Дєнь Побєди", що аж не знав як то викласти... А побачив допис Дмітрія Рєзнічєнко і дуже мені легче стало. Все правильно: хто вміє писати - хай пише, хто вміє читати -хай читає. А ми всі маємо вміти думати.


Специально для россиян, которые охуели от ситуации во Львове на 9 мая



Первое

Подумайте – почему в этот день беспорядки были только во Львове? Почему в других городах западной Украины всё прошло без мордобоя? Почему в другие года, даже при Ющенко, в том же Львове ветераны прекрасно справляли свои потребности, и возлагали куда хотели что хотели?

Всё просто – именно в этом году, именно во Львов заезжали ребята из «Русского Единства» (Крым) и «Родины» (Одесса).

Ребята обнаружили, что в Украине есть солидный кусок советско-русского электората, который остался без чабана: Наталья Михайловна Витренко ушла в безвременный запой, Петр Симоненко окончательно махнул рукой на советский имидж, расслабился и превратился в успешного буржуя, «регионалам» вообще не до борьбы против НАТО за русский язык, им бы с реальными проблемами совладать. Итого – местечковые РЕ и «Родина» решили, что хватит прозябать в своих провинциях, надо расширяться на всю страну. «Собирались в 2011 выйти за пределы Крыма. Выходим. Планы «Русского единства» распространяются на всю Украину. И вообще, хватит сидеть в глухой обороне, надо продвигаться вперед и распространять свои идеи, свои ценности», - сказал координатор акции Юхин.

А чтобы привлечь много-много внимания, надо сделать что-то очень-очень яркое. Например, привезти во Львов красный флаг и поднять его над городом, как над Берлином.

Второе

Львовяне не любят красный флаг, у них есть на это миллион весомых причин. Не вдаваясь в исторические подробности, представим: на одно из кладбищ солдат вермахта в России торжественно прибывает делегация их немецких внуков. Не просто внуков, а идейных таких внуков, - «руссиш швайне, хо-хо-хо». За два месяца до приезда внуки показывают всем бааааальшущее знамя со свастикой, которое планируют торжественно развернуть в России. А на все претензии отвечают, что их деды воевали именно под этим флагом, а память дедов свята.

Как вы их встретите?

Третье

9 мая Львов еще раз подтвердил свое звание культурной столицы Украины - не был избит ни один настоящий ветеран. НИ ОДИН. Раздухарившаяся шпана срывала ленточки с тетушек средних лет, давала подзатыльники молодым, но стариков никто не трогал. Не зафиксировано ни одного обращения ветеранов в милицию с жалобами на физическое насилие или даже оскорбление.

Хотя, между нами говоря, многим именно львовским ветеранам стоило бы врезать. Обычные советские ветераны после демобилизации возвращались в родные русские колхозы. А во Львове, невероятно красивом европейском городе, любили оседать на пенсии крупные армейские и силовые чины, или просто бывшие ГБшники, которых тут к концу «бандеровщины» развелось, как вшей. Но это так, к слову.

Четвертое

Если посмотреть внимательно знаменитое видео с насмерть перепуганной девчушкой, не трудно заметить, что толпа не пытается раскурочить автобусы и всех там убить. Люди пытаются не пустить автобусы на холм славы, а их оттесняет милиция, начинаются драки.

Русские националисты из «Родины» и «Русского единства» повели себя, как палестинские арабы, - прикрылись детьми и женщинами. Загрузили в автобусы тетушек, навязали на них ленточек и погнали на злополучный холм. На том самом видео слышно, как львовянин кричит бабушке – «Ты зачем привела её (девочку), сука старая?! Детьми [прикрываешься]?» Хотя, вообще-то, по совести, вопрос не к бабушке.

С 10 марта работали мобилизационные пункты «Русского Единства» в Крыму. Русскоеды сами заявляли, что планируется «не пикник, а серьезное мероприятие».

Пятое

Украинская власть повела себя подло. Выстроив с утра кордоны вокруг места поклонения и не давая занять его львовянам, она отказалась пускать настоящих, не понаехавших ветеранов. Свидетели событий утверждают, что пока не появились автобусы с одесскими и крымскими «внуками», ситуация развивалась вполне мирно – люди с ленточками спокойно прохаживались по толпе, вели политические споры, и как все, поглядывали на милицию у холма, бросали цветы через кордон. А когда подъехали «гости» - вот тогда и началась свистопляска.

Почему милиция, не смотря на запрет суда, обеспечила проезд именно этих автобусов, проигнорировав настоящих ветеранов – тут будем разбираться еще долго. МВД уже путается и отбрехивается.

Шестое

Русская агит-пресса сразу обгадилась заголовками типа «Во Львове ветеранам пришлось вновь биться с нацистами». Если чуть-чуть приглушить треск и праведные стенания, имеем: несколько расквашенных физиономий каких-то быков в пиджаках, несколько сорванных ленточек, одно разбитое стекло, 5 уголовных дел по итогу. В краю закопанных шмайсеров это верх сдержанности. В цивилизованной Европе, в Берлине, обыкновенная первомайская демонстрация не считается удачной, если не сожгут пару машин, не разобьют кучу витрин и вообще не разгуляются до крови. Корреспонденты, снимающие берлинский праздник весны и труда, бегают исключительно в шлемах.

Седьмое

Янукович, к которому сейчас все вопиют, честно попытался сгладить ситуацию до ее возникновения.
Чтобы не обвиняли в «фашизме», на киевском параде т.н. «знамя победы» несли впереди государственного, и вообще всю Украину красными тряпицами поистыкали. Чтобы не обвиняли в прогибе перед Кремлем, закон о признании красных тряпиц Знаменами он так и не подписал. И вообще явился на торжества не с «георгиевской» ленточкой на груди, а с желто-голубой, как нормальный президент независимой страны.

Наверняка он сам сейчас хуеет от ментовских интриг, русскоедских политических амбиций и львовской «завзятости» (извините, не знаю, как это слово по-русски, но оно подходит больше всего). Оставьте человека в покое, наш МИД вам уже ответил.

Восьмое

Верьте или нет, но на кадрах из бушующего Львова видно очень мало настоящих, идейных националистов. С милицией, в основном, толкаются обыкновенные львовяне.

Карпаты – это наш Кавказ. Считать жителей Львова националистами – всё равно, что называть всех партизан Дудаева ваххабитами. Галичане не любят красный флаг, и у них, повторяю, есть для этого миллион причин. Молча терпеть его в своем городе не станут. Они у нас такие.

Девятое

Некоторые суровые русские парни, услышав, что нацисты убили и съели сто тыщ ветеранов, собрались приехать во Львов и показать зарвавшимся хохлам всю силу имперской мощи. Реально говорю – не стоит этого делать.

Большая часть украинских националистов живет не во Львове. Среди украинских правых перед русскоедо-родинской вылазкой бродило желание выехать на западную и принять посильное участие в мероприятии. Но из-за пресловутого решения суда, запретившего любые массовые мероприятия, а большей частью из-за уверенности, что уж львовяне-то сами разберутся, махнули рукой и остались на праздники в кругу семьи. На видео и фото мелькали повязки и флаги ВО «Свобода», другой символики из бесчисленного количества правых партий Украины не видно вовсе. Где камуфляжная форма «Патриота Украины» и «Тризуба»? Где флаги УНСО?..

Но если (если, блять) ребята из России таки решат приехать в наш любимый Львов не как гости, а как хозяева – уж поверьте, поверьте, блять, встречать их выйдет так много народу, места мало будет.

И десятое (это уже к украинцам)

Мы привыкли, что, сколько бы разные активисты не кидались друг на друга, милиция играет роль лесника из известного анекдота, - приходит и всех разгоняет. Собственно, милиция и есть центральная ось уличной политики.

Но стоит однажды собраться по-настоящему большой толпе, которая милицию опрокинет, и Бог знает, какой конституционный строй будет в стране на следующее утро.

оригінал тут http://reznichenko-d.livejournal.com/