клас!
але в наших держслужбовців не менше премій за "витерту дупу" в членів їхніх родин....

У пошуках колишньої морської могутності


3 липня в Україні відзначали день Військово-морських сил. Глава держави привітав не тільки військових, а й цивільних моряків зі святом. На думку українського президента Віктора Януковича, наша країна повинна стати великою морською державою. Але чи здійсненне це завдання?
Військово-морська печаль
Вітаючи військових моряків з їх професійним святом, президент не скупився на похвалу. "З гордістю відзначаю, що військово-морські сили України надійно захищають національні інтереси держави на морі, забезпечують її міжнародний авторитет", - сказав Янукович. Народ України віддає належне професіоналізму, мужності і героїзму військових моряків, всім, чия доля пов'язана з морем. Дякуємо за щоденну наполегливу працю і вірність славним традиціям", - зазначив президент. "Сердечно вітаю кожного, для кого цей день є втіленням доблесті і честі, вірності традиціям морським, відданості Батьківщині", - заявив президент. Однак на ділі, не зважаючи на воістину героїчні зусилля особового складу військово-морських сил, справи на українському флоті йдуть не надто добре.
Як і збройні сили в цілому, ВМС України має одну, але дуже суттєву проблему - фінансування. ВСУ - не Генеральна прокуратура, бюджет їм не збільшують. Це на собі відчувають військовослужбовці. Незважаючи на загальну нестабільну фінансову обстановку, в 2009 році почався процес "виходу контрактників" зі збройних сил. Причина - низька зарплата. Тому довелося злегка збільшити кількість призовників. Все більше українських офіцерів стає жертвами шахраїв, які обіцяють "влаштувати" військовослужбовців у миротворчі контингенти. Та й зарплати особового складу ВМС і Чорноморського флоту РФ непорівнянні. У цих умовах пропозиція спікера Верховної ради Володимира Литвина здається знущальною. Він запропонував святкувати два свята разом. "Так визначила доля, що у нас різні держави, і, відповідно, в Севастополі базуються два флоти, але нічого не було б поганого, якби ми святкували це свято в один день", - сказав спікер. Цікаво, як буде виглядати український флот у порівнянні з російським? Адже грошей не вистачає і на нове озброєння. Хоча сам президент обіцяє військовим морякам - будуть нові судна.
На думку Януковича, закладення на Чорноморському суднобудівному заводі першого багатоцільового корвета "Володимир Великий" стало важливою подією у відновленні національного суднобудування. "Воно практично показало реалізацію державних завдань з модернізації та оновлення корабельного складу флоту. Переконаний, що морські комунікації, портова інфраструктура стануть потужним чинником відродження національної економіки", - підкреслив президент. "Росія незабаром відмовиться від будівництва корветів власного проекту, і буде використовувати розробки з України", - підтримав його пенсіонер ВМС, капітан першого рангу Вадим Махно. Показово, що Махно - виконавчий директор створеної в травні 2011 року благодійної організації "Фонд відродження українського флоту". Даний фонд своїм найпершим завданням бачить... збір коштів на будівництво корвета "Володимир Великий". Парадоксально, але одним з перших перерахував гроші у фонд міністр оборони Михайло Єжель. "Я особисто віддаю на будівництво українського корвета своє місячне грошове забезпечення. Упевнений, що в Україні знайдеться багато людей, які також візьмуть участь у будівництві народного корабля... До речі, як тільки був оприлюднений відповідний фінансовий рахунок, почали надходити гроші від громадян", - сказав він. За його словами, українці повинні повторити досвід початку ХХ століття, коли на пожертвування громадян Російської Імперії було побудовано декілька суден. Цікаво, що подібні побажання виходять від людини, проти якої порушили кримінальну справу за продаж за заниженими цінами ряду суден, а саме танкерів "Макіївка", "Керч" і рефрижератора "Ялта". Тому навряд чи знайдеться багато людей, які бажають пожертвувати на корвет. Так що його доля під питанням. Незважаючи на те, що судно вже почали будувати на миколаївському заводі (президент навіть встиг прикріпити до корпусу пам'ятну табличку з ім'ям) на його швидке введення в дію сподіватися не доводиться. Адже в середньому корвет коштує близько 250 мільйонів євро. Це майже дорівнює тій сумі, яка закладена в держбюджет 2011 року на "закупівлю і модернізацію озброєння для Збройних сил України, в тому числі літаків Ан-70 і двигунів Д-27". Таким чином, підготовка нового корвета перетворюється на довгобуд. Україна охочіше озброює інші країни, як-то Китай, бере участь у розробці військової техніки для них. Власний же флот часто фінансується за залишковим принципом.
Цивільний флот - ніби є, а ніби й немає
Вітаючи військових моряків, Янукович не забув і про цивільних. "Сьогодення вимагає перебудови сучасного та потужного військового і цивільного флоту", - сказав український президент. Однак, як і у випадку з ВМС, ці його слова швидше з розряду мрій, ніж реально здійсненного. Адже незалежній українській державі, яка колись посідала друге місце в світі за чисельністю суден, цивільний флот теж виявився не потрібен. Найбільш яскраво про це свідчить доля Чорноморського морського пароплавства. Засноване в 1833 році в Одесі, в 1991 році воно було найбільшим в Європі і другим у світі. Чисельність суден цієї компанії становила понад 300 одиниць, загальна водотоннажність яких перевищувала 5 мільйонів тонн. У 1991 році таке багатство відійшло до України, де його "героїчно" і втратили. У 1993 році президент України Леонід Кравчук підписує указ про створення на базі Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" акціонерного судноплавного концерну "Бласко". З цього моменту починається захід цивільного морського флоту в Україні. Своє 175-річчя в 2008 році Чорноморське морське пароплавство вже "святкує" скоротившись більш, ніж у 20 разів кількістю суден, розпочатою процедурою банкрутства та перевірками з Генпрокуратури і СБУ. В останніх викликав гострий інтерес продаж майна пароплавства за заниженою ціною - майже в 10 разів! Серед підозрюваних фігурували такі особи, як Олександр Дубовой - народний депутат-"бютівець", Володимир Галантерник - депутат Одеської облради від "Нашої України", Валентин Продаєвич - голова Господарського суду Одеської області. Однак справа так і не зрушила з мертвої точки, а всі вищезазначені люди продовжують перебувати в системі влади. Цікаво, що одеська преса включає Продаєвича в орбіту впливу... народного депутата-"регіонала" Сергія Ківалова. Не дивно, що й при чинному президенті розслідування справ, пов'язаних з Чорноморським морським пароплавством йде ні добре, ні погано. Тим часом українські моряки перетворилися на гастарбайтерів. За різними оцінками зараз на судах інших держав працює понад 75 тисяч українців. Багато хто з них нерідко бувають ошуканими наймачами, не рідкісні випадки захоплень українських моряків у водах Аденської затоки, близько африканського узбережжя в цілому. Історія з судном "Фаїна" лише одна з багатьох подібних історій.
Доведені до відчаю моряки вже зверталися до попередника Януковича. "Судноремонтні підприємства скорочуються, докери і судноремонтники втрачають робочі місця. Наші суднобудівні заводи не будуються судна для флоту України. Наші морські навчальні заклади готують фахівців для судновласників інших держав, а не для рідної України. Наші моряки, вимушено працюючи на іноземних судновласників, не мають виробничого стажу в Україні, що позначається при нарахуванні пенсій", - говорилося в їхньому листі тодішнім президенту Віктору Ющенко, прем'єр-міністру Юлії Тимошенко та складу Верховної ради України. Більше того, моряки побоювалися, що навмисне банкрутять не тільки їх компанію, але і Дунайське й Азовське пароплавства. Однак адресати листа змовчали. Хоча, здавалося б, повинні були зацікавитися компанією, яка приносила в свої найкращі часи до мільярда доларів США щорічно. З приходом нової влади питання про Чорноморське морське пароплавство знову підняли. "На пам'яті одеситів і всього нашого народу глибоко травмує рана - розграбування Чорноморського морського пароплавства. Як ви знаєте, вже остаточно знищене Азовське морське пароплавство. На грані Дунайське пароплавство, яке витримало югославську кризу, але не в змозі боротися з корупційною українською", - заявив у квітні 2011 року народний депутат Євген Царьков. Він вирішив звернутися до президента з проханням ініціювати розслідування про причетність вищих посадових осіб до банкрутства пароплавства, а також - ініціювати розслідування проти колишнього президента Леоніда Кравчука. Скільки-небудь виразної відповіді не надійшло. Зате на святі український президент знову заявив про те, що на Україну чекає велике морське майбутнє. Але чи є майбутнє у тих, хто не пам'ятає блискучого минулого і не готовий виправляти помилки? Скільки не організовуй в Україні пароплавства, справа не зрушиться з мертвої точки, поки не буде переможена всепроникна корупція.

Борис Рудь

Взято тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/07/04/243865

Сьогодні вітав мене по радію один діяч від "Свободи" словами "20 років тому ми отримали Незалежність!". Не знаю як він, але я Незалежність здобував !

договір про зону вільної торгівлі між країнами СНД підписано - доброго ранку порожні пляшки і допобачення євродержава..

Об истинном положении дел в России

Бывший директор НИИ статистики Василий Симчера со словами: «Надоело врать!» представил реальные данные

Мы как-то смирились с тем, что официальная (в лице Росстата и прочих ведомств), статистика, фиксирующая «достижения» развития России, нам, мягко говоря, не всегда говорит правду. Иногда привирает. Мягко говоря. Ну, ладно, переживем. Тем более что сами-то мы уже давно оцениваем окружающую нас жизнь своим мерилом. Но чтобы она врала ТАК, как это недавно вскрыл бывший директор НИИ статистики Федеральной службы государственной статистики Василий Симчера?! Это уже, мягко говоря, слишком. Как пел когда-то Высоцкий:

...Если правда оно –
Ну, хотя бы на треть, -
Остается одно:
Только лечь помереть!

Между г-ном Симчерой и депутатом Госдумы от КПРФ Олегом Смолиным на днях произошла перепалка. Случилось, что оба они стали участниками конференции в Российском государственном торгово-экономическом университете. Так вот, экс-глава НИИ статистики предъявил претензии г-ну Смолину как представителю власти (как-никак, тот депутат, зампред думского Комитета по образованию): мол, власть бессовестно нам врет. Сам г-н Симчера, подчеркивает Смолин, ушел с должности со словами: «Надоело врать!». И представил свою статистическую картину того, что в реальности происходило и происходит в России. Данные ужасают – как у Высоцкого.

Отвергая претензии в свой, как представителя власти, адрес, Смолин пишет: «Разумеется, с юности помню формулу: есть ложь, есть наглая ложь, а есть статистика! Разумеется, сам неоднократно пользовался альтернативными данными социологических служб и институтов Российской академии наук. И все же данные экс-директора НИИ статистики, сведенные в одну таблицу под названием «Двойственные оценки основных показателей развития российской экономики в 2001-2010 гг.», производят шокирующее впечатление». Смолин представил их со своими комментариями на страницах «Советской России». Итак – вот ужасающая картина ДЕГРАДАЦИИ нашей страны в «сухих» выкладках не кого-нибудь, а, повторяем, до недавнего времени - директора НИИ статистики Росстата:

Национальное богатство России. Официально: $4,0 трлн. Фактически (по данным НИИ статистики Госкомстата России): $40 трлн. Занижение в 10 раз, комментирует Смолин, нужно властям для того, чтобы за бесценок распродавать олигархам и иностранцам остатки бывшей общенародной собственности, а заодно вдалбливать населению, что мы живем не хуже, чем работаем.

Размер интеллектуального капитала. Официально: $1,5 трлн. Фактически: $25 трлн. Занижение интеллектуального капитала России почти в 17 раз, по мнению Смолина, помогает властям обосновать курс на копирование худших образцов зарубежного образования, а также - ввоз за бешеные деньги иностранных ученых при нищенской поддержке своих.

Доля инвестиций в % ВВП. Официально: 18,5%. Фактически: 12,2%. Завышение в полтора раза инвестиций в экономику создает картину ложного благополучия, продолжает Смолин. На самом деле, в стране преобладает экономика по принципу «купил-продал-украл».

Темпы прироста ВВП. Официально: 6%. Фактически: 4%. «Надувая» в полтора раза темпы роста ВВП, власть пытается убедить общество, что его объявленное удвоение за 2003-2010 гг. могло бы состояться, если бы не мировой кризис. На самом же деле, отмечает Смолин, за 2003-2008 гг. экономика выросла лишь на четверть, а в кризисном 2009-м мы оказались рекордсменами падения среди стран «Большой двадцатки»! Что касается ВВП, то его, саркастично замечает депутат, похоже, собираются не удвоить, а даже упятерить, но не в смысле валового внутреннего продукта, а Владимира Владимировича Путина: два президентских срока, один премьерский и вновь два президентских, по продолжительности равных прежним трем.

Инфляция в среднем за год. Официально: 6-8%. Фактически: 18,27%. Давно известно, комментирует Смолин, что рост цен на товары первой необходимости в России происходит гораздо быстрее, чем в среднем по всем товарам и услугам. Поэтому инфляция для бедных (социальная инфляция) гораздо выше, чем для богатых. И чем беднее семья, тем быстрее растут цены на товары, которые она покупает. Как разъясняет экс-директор НИИ статистики, по 18% в год растут цены именно на те товары и услуги, которые покупают наименее обеспеченные граждане страны. Поэтому не удивительно, что даже правительство практически ежегодно признает рост разрыва между бедными и богатыми. Данные НИИ статистики означают, в частности, что хваленое властями т. н. повышение пенсий в 2009-2010 гг. в лучшем случае компенсировало рост цен на товары первой необходимости за два года.

Разрыв в доходах 10% самых богатых и 10% самых бедных. Официально: 16 раз. Фактически: 28-36 раз. Это выше показателей не только Западной Европы и Японии, не только США, но и многих стран Латинской Америки, отмечает Смолин. Предельно допустимый для национальной безопасности уровень, по данным директора Института социально-политических исследований РАН Г.Осипова, составляет 10 раз. В России он превышен втрое.

Разрыв в уровне валового внутреннего продукта по регионам. Официально: 14 раз. Фактически: 42 раза. В социальном плане Россия давно перестала быть единой страной, пишет Смолин. Если Москва живет на уровне Чехии, то Республика Тыва – на уровне Монголии. Федеральная власть сбрасывает в регионы все больше и больше социальных обязательств и одновременно вытягивает из них все больше денег для того, чтобы вкладывать в иностранные ценные бумаги. За счет нищеты российской провинции фактически финансируются, в частности, войны в Афганистане, Ираке, а отчасти - и в Ливии. Статья 114 Конституции России требует, чтобы правительство проводило единую социальную политику на территории всей страны. Исполняет ли правительство свои обязанности, когда разрывы в региональном развитии превышают в десятки раз, решайте сами, обращается к читателям Смолин.

Доля населения, принадлежащего к социально деклассированным группам, в % к общей численности населения. Официально: 1,5%. Фактически: 45%. По данным НИИ статистики (Росстата), в стране 12 млн алкоголиков, более 4,5 млн наркоманов, свыше 1 млн беспризорных детей. Не удивительно, что официальные данные занижены в 30 раз: почти половина деклассированных в богатейшей стране – свидетельство полного провала экономической и социальной политики власти.

Удельный вес убыточных предприятий. Официально: 8%. Фактически: 40%. По натуральным показателям современная экономика России безнадежно отстала от советской, а налоги на реальный сектор, в отличие от налогов на личные доходы миллиардеров, огромны, комментирует Смолин.

Уровень общего налогообложения полученных доходов, в %. Официально: 45%. Фактически: 90%. Удивительно, как мы еще работаем, и почему олигархам все еще не хватает? Впрочем, отмечает Олег Смолин, отчасти это объясняет следующий показатель.

Уровень уклонения от уплаты налогов, в % от доходов. Официально: 30%. Фактически: 80%. Власть, поясняет Смолин, делает вид, что собирает налоги, а граждане делают вид, что их платят!

Степень износа основных фондов, в %. Официально: 48,8%. Фактически: 75,4%. Если Бог хочет наказать человека, отнимает разум, пишет Смолин. Похоже, с российской властью это уже произошло. Какое может быть вступление во Всемирную торговую организацию (ВТО), когда износ основных фондов составляет 3/4? Для экспорта сырья ВТО не требуется, а больше экспортировать России пока нечего. Остатки отечественного производства будут добиты. Полным господином в стране станет транснациональный капитал. Впрочем, почему станет?

Доля иностранного капитала в экономике России, в %. В целом - официально: 20%. Фактически: 75%, в т. ч.:
– в имуществе. Официально: 25%. Фактически: 60%;
– в прибылях. Официально: 21%. Фактически: 70%;
– в акциях. Официально: 18%. Фактически: 90%.
«Это и есть, господа, - вопрошает Смолин, - ваша суверенная демократия? Если данные НИИ статистики верны, в экономическом смысле мы превращаемся в колонию под громкие крики, что встаем с колен!».
В грантах - официально: 14%. Фактически: 90%. Забавно, отмечает Смолин, что власть очень боится иностранных грантов, но при этом спокойно берет иностранные займы и поощряет продажу иностранцам наших предприятий!

Реальные затраты на модернизацию, в млрд рублей. Официально: 750. Фактически: 30. Не потому ли, что реальные затраты на модернизацию в 25 раз ниже объявленных, наше технологическое отставание усиливается, а весь ее «пар» выходит в «свисток»?

Эффективность модернизации, в % к затратам. Официально: 25%. Фактически: 2,5%. Еще бы: для того, чтобы оправдать «дутые» затраты, пишет Смолин, нужно показать «дутые» результаты. Если помножить одно на другое, эффект оказывается приукрашенным примерно в 250 раз! Впрочем, и раньше было понятно, что весь шум о модернизации – это красивые витрины вместо великих строек.

Разница между ценами производителей и розничными ценами, в разах. Официально: 1,5. Фактически: 3,2, в т.ч.:
– в сельском хозяйстве. Официально: 1,3. Фактически: 4,0. Посредники «жиреют», работники и покупатели нищают, а власть, точно Верка Сердючка, повторяет: «Хорошо, все будет хорошо!..»;
– в государственных закупках. Официально: 1,1. Фактически: 1,6. А вот здесь уже явно «жиреют» чиновники. Не случайно даже президент Дмитрий Медведев говорит, что в результате применения закона №94 (о госзакупках) из бюджета было разворовано около 1 трлн рублей.

Разница между назначаемыми и оплачиваемыми тарифами естественных монополий, в разах. Официально: 1,1. Фактически: 1,7, в т.ч. в коммунальных платежах. Официально: 1,2. Фактически: 2,4. Если бы «коммуналка» оплачивалась по реальным ценам, пишет Смолин, она обходилась бы нам вдвое дешевле!

Уровень безработицы, в % к занятости. Официально: 2-3%. Фактически: 10-12%. Во всем мире не все безработные регистрируются на бирже труда. И поэтому существует разница между официальной статисткой и статистикой Международной организации труда. Однако чтобы эта разница составляла 4-5 раз, нужно как следует сфальсифицировать статистику!

Численность совершенных преступлений (2009 г.), в млн чел. Официально: 3,0. Фактически: 4,8. Видимо, речь идет о почти 2 млн преступлений, которые регистрируются, но в официальную статистику странным образом не попадают, отмечает Смолин. Однако много важнее преступления, которые либо вообще не регистрируются, либо те, по которым люди не обращаются в правоохранительные органы. По оценкам группы ученых НИИ Академии Генеральной прокуратуры РФ под руководством профессора С.Иншакова, число таких преступлений почти в 10 раз больше, чем фиксирует официальная статистика – примерно 26 млн в год.

Чтобы сохраниться, резюмирует Олег Смолин, власть превращает статистику в наглую ложь, а гражданам с ее помощью пытается напялить «розовые очки». Но в истории политические режимы многократно умирали именно от самоотравления пропагандой. Мне не жаль режима, пишет депутат. Жаль страну. А для нее лучшее лекарство – правда.

Подаю мовою оригіналу. Брав тут: http://www.km.ru/v-rossii/2011/11/14/ekonomicheskaya-situatsiya-v-rossii/obnarod
ovana-shokiruyushchaya-pravda-ob-isti

саме так - дороги і дурні...
у нас ситуація нічим не різниться, особиста думка моя....

Сніжок мете, гірлянди мерехтять.
Веселий сміх лунає по Вкраїні.
Хрещатиком прапОри майорять
Червоно-чорні й просто жовто-сині…
А на Майдані нашім упідряд
Хитаються від вітру на жердині
На радість і дорослих, і малят, –
Два Віті по боках й Ахметов в середині!!!

навіть в москві вже почали рухатись

Наши против НАШИх

Митинг против фальсификации итогов выборов в Москве

Россия по статистике ООН, занимает:

1-е место в мире по добыче и экспорту природного газа(35%мировой добычи).
1-е место в мире по величине природных ресурсов.
1-е место в мире по запасам и физическому объёму экспорта алмазов и 2-е место по их добыче.
2-е место в мире по разведанным запасам платины и
1-е место по её экспорту.
1-е место в мире по разведанным запасам серебра.
2-е место в мире по разведанным запасам золота.
1-е место в мире по разведанным запасам каменного угля(23% мировых запасов углей).
1-е место в мире по запасам лесных ресурсов(23% мировых запасов леса).
1-е место в мире по запасам питьевой воды.
1-е место в мире по запасам осетровых,крабов,минтая в 200 мильной экономической зоне.
1-е место в мире по разведанным запасам олова,цинка,титания, ниобия.
1-е место в мире по экспорту азотных удобрений.
1-е место в мире по запасам торфа.

Где деньги, Зин?( с)

1-е место в мире по темпам роста числа долларовых миллиардеров и 2-е место - по КОЛИЧЕСТВУ долларовых миллиардеров (после США).
-67-е место в мире по уровню жизни
-71-е место в мире по уровню развития человеческого потенциала.
-72-место в мире по рейтингу расходов государства на гражданина
-127-е место в мире по показателям здоровья населения
-111-е место в мире по средней продолжительности жизни
134-е место в мире по продолжительности жизни мужчин

И опять же впереди планеты всей:
1-е место в мире по количеству самоубийств среди ПОЖИЛЫХ людей, ДЕТЕЙ и ПОДРОСТКОВ.
1-е место в мире по числу разводов и рождённых вне брака детей.
1-е место в мире по числу абортов и числу детей,брошенных родителями.
1-е место в мире ПО АБСОЛЮТНОЙ УБЫЛИ НАСЕЛЕНИЯ.
1-е место в мире по потреблению спирта и спирто-содержащих продуктов.
1-е место в мире по продаже крепкого алкоголя
1-е место в мире по продаже табака
1-е место в мире по числу умерших от алкоголизма и табакокурения.
1-е место в мире по смертности от заболеваний сердечно-сосудистой системы.
2-е место в мире по продажам ПОДДЕЛЬНЫХ ЛЕКАРСТВ.
1-е место в мире по ПОТРЕБЛЕНИЮ ГЕРОИНА(21% мирового производства)

1-е место в мире по количеству АВИАКАТАСТРОФ( в 13 раз больше среднемирового уровня)

-159-е место место в мире по уровню политических прав и свобод.

И это далеко не полный перечень...
"Расскажите друзьям"+
дано: Egor Fastovets

1-е місце в світі по впливу на Україну

Ющенко: за що сидить Тимошенко - просто і доступно http://www.youtube.com/watch?v=yP4wjWEvwUA&feature=share

Український флот відзначає 20-річчя свого відродження тихо і трохи принизливо

Сімферополь – П’ятого квітня 1992 року Президент України Леонід Кравчук підписав Указ №209 «Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил». Згідно з цим документом розпочалося створення Військово-морських Сил України. Через два дні, 7 квітня, глава держави призначив контр-адмірала Бориса Кожина першим командувачем відродженого українського флоту, а в Севастополі почала роботу Організаційна група ВМС України, яка складалася лише з 50 офіцерів і мічманів.

Чи вдалося за 20 років створити сучасний боєздатний український флот? – це питання я ставив багатьом діючим і відставним офіцерам та військовим експертам, і всі вони давали неоднозначну відповідь. З одного боку, майже на «порожньому» місці вдалося створити військову структуру цілого виду військ.
На сьогодні рівень ВМС України – нижче допустимого. Ефективно виконувати свої завдання флот повністю не може
Сергій Кулик

«Структура відпрацьована, повністю наповнена кадровим складом, досвідченим і підготовленим. Що ж стосується військової техніки і кораблів, то, звичайно, на сьогодні рівень ВМС України – нижче допустимого. Зараз ефективно виконувати свої завдання, враховуючи стан техніки, флот повністю не може», – зазначив директор севастопольського аналітичного центру «Номос» Сергій Кулик.

Він звертає увагу на фактичну відсутність підводних сил флоту, а серед надводних – переважання кораблів і суден, які вже вичерпали всі часові ресурси.

Корвет
За даними «Номоса», зараз ВМС України мають на озброєнні лише одного фрегата і 4 корвета, загалом – 20 бойових кораблів (із яких лише половина «на ходу», решта – на ремонті або «у відстої») і ще близько 40 спеціальних та допоміжних плавзасобів, проте, більшість із них вимагає негайного ремонту. Найновіший із кораблів – корвет «Тернопіль» – був спущений на воду 10 років тому, а перший новий корабель в рамках суднобудівної програми «Корвет» лише торік заклали в Миколаєві, але зараз будівництво призупинене – брак коштів.

Разом з тим, експерти, в тому числі закордонні, загалом високо оцінюють рівень підготовки особового складу українського флоту, вважаючи це результатом активної участі українського флоту у програмах військової співпраці з НАТО і США.
Адмірал Ігор Тенюх

Головні проблеми – фінансові і політичні

Військові насамперед нарікають на брак уваги з боку Президента та уряду, причому, як і нинішніх, так і попередніх. Втім зараз флотові найважче, зважаючи на економічну кризу і загальнополітичну ситуацію в країні, каже колишній командувач ВМС України адмірал Ігор Тенюх.

За його словами, головні нинішні проблеми ВМС України пов’язані зі ставленням держави і нинішнього її керівництва до флоту та моряків.
Проблеми з фінансуванням поточної діяльності флоту, його модернізації, будівництва нових кораблів, зниження рівня співпраці із флотами країн-партнерів, зокрема, членів Північноатлантичного альянсу
адмірал Ігор Тенюх

«Із цього витікають проблеми з фінансуванням поточної діяльності флоту, його модернізації, будівництва нових кораблів, зниження рівня співпраці із флотами країн-партнерів, зокрема, членів Північноатлантичного альянсу. А ще – проблеми із забезпеченням високого морально-бойового духу. Він залежить і від фінансової оцінки служби моряків, яка у рази нижча, аніж у російських колег-сусідів, і від військово-патріотичного виховання особового складу на прикладах саме вітчизняної, а не чужої історії, і, звичайно, від використання на службі української мови, що у світлі ситуації в країні, зараз знизилося», – сказав в інтерв’ю Радіо Свобода адмірал Ігор Тенюх.
Морська піхота

Водночас, один із офіцерів штабу українського флоту розповів, що нинішнє святкування 20-ліття створення ВМС України проводиться переважно силами відставників і громадських організацій.

До ювілею командувач не отримав привітань ні від Президента, ні від уряду і парламенту, ні, навіть, від Севастопольської міської держадміністрації. На урочисті збори, які пройдуть у штабі флоту в суботу, не планується приїзд жодного з представників центральної влади, не очікують навіть нікого із заступників міністра оборони. Не буде ні державних нагород, ні відзнак міністра.

Мирослав Мамчак, капітан 1 рангу запасу і колишній член Орггрупи ВМС України, каже, що попри це військові моряки «відчувають любов і підтримку простих українців з усіх регіонів держави» і сподіваються на «швидке завершення економічної кризи і зміну політичної ситуації в країні».

Володимир Притула
05.04.2012

Взято тут: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24539049.html

Сумно... проте

Дотаційний Донбас. Чи справді регіон годує Україну?


Попри стереотипи, Донбас не лише не «годує» решту областей України, а й отримує з держбюджету майже вдвічі більше, аніж відраховує
Міф про те, що «Донбас годує всю Україну», можна почути не лише на форумах, а й із найвищих політичних трибун та органів влади. Проте проведений Тижнем аналіз бюджетних перетоків 2012–2013 років свідчить, що цей стереотип не має нічого спільного з реальною ситуацією.

Дотації без вирівнювання
Неважко здогадатися, звідки ростуть ноги у згаданого вище міфу. В його основі окрема ізольована стаття бюджетних витрат – дотації вирівнювання, інакше кажучи, дотації на апарат місцевих органів влади, соціальні видатки, гуманітарну сферу (лікарні, шко­­ли тощо). Справді, порівняно зі східними і навіть центральними регіонами західні отримують значну дотацію, хоча ці кошти у випадку, наприклад, Галичини цілком співмірні із їхнім внеском у держбюджет. Так, у 2012 році звідти до скарбниці надійшло 8,4 млрд грн, а дотацій вирівнювання було отримано 7,9 млрд грн. У той самий час для Донбасу, за інформацією джерел Тижня, ці цифри становлять відповідно понад 21 млрд грн і 4,6 млрд грн.

Але під час глибшого аналізу ширшого кола статей бюджетних перетоків виявляється, що, попри різні розміри дотацій вирівнювання, відпливу грошей із Донбасу в решту регіонів немає. Понад те, помітним є дотування йо­го самого коштом держбюджету. Дотація вирівнювання є лише одним із трансфертів, до речі, досить «чесним». Але крім неї регіони отримують значну кількість інших трансфертів на реалізацію певних цілей. Скажі­­мо, за додатковими дотаціями і субвенціями (допомога сім’ям із дітьми, надання пільг, житлових субсидій, соціально-економіч­ний розвиток регіонів тощо) лідирує саме Донеччина. Загалом, за даними парламентського Комітету з питань бюджету, у 2012 році дві області Донбасу отримали з держбюджету дотацій, субсидій і субвенцій на загальну суму 16,2 млрд грн (Донецька – 10,9 млрд грн, Луганська – 5,3 млрд грн). Причому Донеччина є першою за цільовими, тобто такими, які виділяються на виконання певних робіт і послуг, що часто пов’язано з наявністю корупційного інтересу.
Частина коштів розподіляється на підставі не закону про держбюджет, а підзаконних актів, скажімо, постанов Кабміну. Як приклад – останній скандал, ко­­ли 440 млн грн бюджетних коштів за програмою «Питна вода України на 2011–2020 роки» на 2013-й, цільове призначення яких – капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення, на 75% (330 млн грн) було спрямовано в Донбас, де мешкає лише 15% жителів країни. Попри те, що зношеність систем водопостачання і потреба в капремонті не лише там, катастрофічною і задавненою є ця проблема на Півдні, Заході в Центрі, особливо в малих та середніх містах.

Приховані перетоки
Але є й інші канали дотування. Насамперед ідеться про гроші, які надходять через Пенсійний фонд, адже в Україні він живе значною мірою за рахунок трансфертів зі скарбниці. Зокрема, у 2012 році на дотації для виплати пенсій, підвищень до них і надбавок, передбачених різними пенсійними програмами, а також на покриття дефіциту коштів ПФ було виділено 64,5 млрд грн, у держбюджеті на 2013-й – 83,2 млрд грн. Зрозуміло, що залежно від кількості пенсіонерів і розміру середньої пенсії розподіл трансфертів із держбюджету у розрізі областей буде нерівномірним.
Якщо врахувати, що, за дани­­ми ПФ у Луганській та Донецькій областях, рівень забезпеченості їхніх потреб власними коштами становив відповідно лише 69,7% і 65,9%, то неважко підрахувати, що 2012-го до них надійшло близько 13,8 млрд грн дотацій Пенсійному фонду із держбюджету (зокрема, в Донецьку область – 9,6 млрд грн). Певна річ, інші регіони теж отримують їх, але ці суми і в абсолютному розмірі, і на особу населення зазвичай значно нижчі. Скажімо, на Донбасі торік пенсії виплачувалися 2,12 млн осіб (на Луганщині – 0,72 млн, Донеччині – 1,4 млн). У той час як, наприклад, на Галичині було 1,35 млн пенсіонерів (Тернопільська область – 284 тис., Львівська – 690 тис., Івано-Франківська – 373 тис.). Таким чином, на Донбасі кількість пенсіонерів значно вища не лише в абсолютних цифрах, а й у розрахунку на одного мешканця. При цьому середній розмір пенсії там також більший – 1,7 тис. грн проти 1,2–1,3 тис. на Галичині.

Ще одним непрямим джерелом дотування регіонів є бюджетні трансферти у виробничі галузі. Скажімо, передбачені видатки на фінансування вуглевидобутку майже повністю спрямовуються в Донецьку та Луганську області, де він сконцентрований. У 2012 році в бюджеті було закладено понад 14 млрд грн: за програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» – 9,9 млрд грн; на реструктуризацію вугільної та торфодобувної промисловості – 1,14 млрд; на гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах – 0,4 млрд; за програмою «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств…» – 3 млрд грн.
Отже, якщо порівняти суму офіційних трансфертів із державного бюджету Донецькій і Луганській областям, непрямі трансферти через Пенсійний фонд, дотування вугледобувних підприємств, то надходження з цих регіонів до скарбниці (21 млрд грн) навіть на 50% не перекривають тих коштів, які потім спрямовуються до них (понад 44 млрд грн). Навіть коли не брати до уваги таких опосередкованих способів дотування, як пільгові умови для значної кількості підприємств (особливо ГМК та хімії) на електроенергію та газ. Але ж потім за них розплачується вся країна: постійним розширенням статутно­го фонду Нафтогазу через ОВДП, підвищеними тарифами на електроенергію для інших споживачів. Так само чимале значення має дотування вугільної галузі через держзамовлення на донбаське вугілля, хоча і за ціною, і за якістю воно значно поступається іноземним аналогам. Врешті, треба пам’ятати й про те, що кошти, які надходять із кожного регіону до держбюджету, не можуть витрачатися лише на трансферти. Ними також треба покривати загальнодержавні видатки (наприклад, пропорційно до част­­ки валового регіонального продукту кожного регіону): утримання вищих та центральних органів влади, Мін­оборони, СБУ та інших спецслужб, МЗС, загальнодержавних академічних, освітніх, медичних установ тощо. Так, лише на Міністерство оборони витрати у 2012 році становили 16,4 млрд грн, МВС – 14,6 млрд грн, СБУ – 3,3 млрд грн.

Причина майже двократного перевищення різноманітних прямих і прихованих дотацій із держбюджету над надходженнями податків до нього з Донбасу полягає, зокрема, в тому, що Донецька область фактично не платить основного бюджетоутворюючого податку – ПДВ. Наприклад, у 2012 році його там було зібрано на 15,93 млрд грн, а відшкодовано на 14,26 млрд грн (!). Тобто 90% податкових надходжень становило відшкодування, а скарбниця в сухому підсумку отримала лише 1,67 млрд грн. Коли врахувати, що в усій країні було відшкодовано ПДВ на 46 млрд грн, а зібрано 182,9 млрд грн, то виявляється, що на Донеччину припадає 31% відшкодувань, а сплата за вирахуванням відшкодувань становила лише 1,2% із 136,9 млрд грн. На Луганщині ситуація не така показова, однак усе одно частка відшкодованого ПДВ (1,3 млрд грн, або 2,8% загальнодержавного показника) теж вища, аніж сплаченого (4,7 млрд, або 2,5%). Надвисока експортоорієнтованість підприємств Донбасу, яка традиційно використовується для хизування часткою в загальноукраїнському експорті, має своїм зворотним наслідком тотальну несплату ПДВ, надходження від якого становлять 2/5 усіх доходів держбюджету.
Таким чином, спекуляції пред­­ставників нинішнього режиму на тому, що «Донбас годує всю Україну», є лише спробою обґрунтувати право вихідців звідти на домінування в країні за рахунок цинічної підміни понять. Насправді цей регіон не лише не дотує решту країни, а й створює дуже значне фінансове навантаження для неї. Звичайно, то провина не людей, котрі там мешкають, а регіональних еліт, які принципово не здатні ефективно управляти наявними ресурсами – лише паразитувати на них. На жаль, поки що ми спостерігаємо поширення цієї проблеми на решту країни.

Взято тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2013/03/13/298337