Насправді возів у нас не було, а були машинки. Тобто швидше дві, одна з яких маршрутка Львів-Шкло, друга – «Фольксваген Гольф» Ромка Кінаха. Першим видом транспортного засобу скористалися Андрій Пирч, ТТ та Орест Паславський, за ними нюхали придорожню пилюку Олена Бойчук (в народі Рєпка) з друзями.
Останнім товкти приозерне болото наважився Роман Кінах. Якщо зважати на те, що віз він найпрекраснішу частину людства, тобто ЧХ. серед них: Лю, Ляна, Віта, та Юля. Ромко дбав про те, щоб у дівчат не з’явився целюліт, і добряче попідкидав їх на усіх можливих і не можливих ямках, ямищах та просто дюрах у асфальті.
Але загалом їхали весело і з музикою, доки не побачили озеро...з протилежного боку. Їхали ми вперше , тому дорогу добре не знали. Тож, довелося об’їжджати по озерній дорозі. В процесі поїздки болото дрібним шаром вкрило усю машину. Але Роман тримався міцно за кермо, і ми теж трималися, правда вже за що могли)) їхали через хащі по болоту, але їхали. Їхали не довго, бо сіли. Ініціатива дівчат пхати машину добре не закінчилася, бо Ромкова машинка з’їхала в яр. Дівчата побігли на місце табору, бо мали доставити прапор і себе на відкриття вітрильного сезону. Раллі вдалося на славу, постраждали лише помідори.
Прибувши на місце всі хто мали перевдяглися в однострої і гідно представили Пласт перед дядьками –спортсменами та яхт-клубом. Також в програмі передбачалося представлення морського пластування та діяльності наших куренів Чорноморців та Чорноморських Хвиль на стендах та в презентаціях (про них пізніше). Чесно кажучи, стенди сподобались не тільки тим хто їх робив. Тож дякуємо усім хто долучився до їх оформлення.
Ловити гав ми не встигли, оскільки Валерій Шмідт (президент Львівського яхт-клубу) попросив допомогти у судівстві. Тож Віта з Людою чемно записувіали усі номери учасників змагань, що приходили на фініш. Тай решта пластунів не спало в наметах, Юля з ТТ випробовували різні типи вітрил на каное. Вітрилами пощастило бути: дощовик, карімат, тент – егеж пластунів по винахідності важко наздогнати звичайному смертному.
Олена також вправлялася у греблі на канойці. Щоправда хлопців до себе вона посадила "чужих". Чужими були, всім відомий Влолодя Яворівський, та його друг Сашко. Нічого, і їм також варто подякувати, бо вони не одноразово забирали, наших віндсерфінгістів до берега, яких подолав вітер, а не вони його. Як же ж вчитись без помилок.
Лише після таких перепетій з судівством і плавзасобами ми змогли широко розкрити очі, щоб побачити як на славу потрудилися наші хлопці, а саме Андрійко, Орко і ТТ. Вони розтягнули тент, поставили щоглу, викопали галюни, забронювали місця під намети, обгородили територію. Тож велике їм дякую.
Потім на наше "здивування" почався дощ, всі ледь встигли залетіти до наметів. Хто куди і хто в чиї)). Але з закінченням дощу настрій покращився не лише через те, що з’явилося сонце, а й через те, що відбулося нагородження. Нагороди були досить скромні усім учасникам змагань, оголосивши їхні заслужені місця, роздали горнятка і пообіцяли дати футболочки. Не забули і про пластунів, дуже всім дякували.
Шкода, що Орест не брав участі у змаганнях, бо в нього була швертова дошка, а змагалися нешвертові дошки. Нічого, от наступного року маємо шанс виправити цю неприємність.
Ввечері дивилися фільми про віндсерферів, та пластові презентації і фото з морських акцій. Так закінчився день.
Прокидатися після фільмів, які тривали до другої ночі, було досить ваажко. Тож рух у таборі почався десь в десятій ранку. Дівки штурмавали хлопів, щоб ті помогли в’язати вітрила, але Чорноморці, пішли на вітрильний катамаранн. Його Мирон Гуминецький робив десять років. І в перший раз катамаран вийшов на воду саме цих вихідних.
В неділю, усі охочі могли спробувати свої сили на плавзасобах яких хотіли. Тай приїхало до нас купу гостей, сімейства Трегубів, Чуквінських, Палажіїв з дітьми, брати Піхи та Андрій Шупер. Тож кожен зміг не лише відчути усі "прелесті" води, а й поспілкуватися, з людьми, за якими скучив, чи спитати поради у досвідчених пластунів-водніків.
Напрацювалися і наспілкавалися на славу. Але як і все хоороше вітрилний сезон закінчився, ми повезли додому сухі вітрила, мокрі купальники, великі плани про настутні вихідні на воді, і маленькі наплечники., та велетенський мішок вражень та позитиву.