У той час коли, школярі рахували дні весняних канікул, студенти розгрібали останні передсесійні завали, селяни орали поля, лижники докатували останній Буковелівський сніг і взагалі всі нормальні люди раділи весняному сонечку і теплу, Чорноморці разом із Чорноморськими хвилями сиділи у своєму темному-темному підвалі і робили свої темні-темні справи. Пізні вечори були зайняті «оперуванням» гондол, штокуванням стрінгерів, скручуванням тентів, рахуванням касок, спасок і весел та розпиханням продуктів по жовтих залишках котроїсь з небагатьох українських кіностудій. 3-го травня усе це приїхало в гори, окомплектувалось 24-ма учасниками та дістало гучну назву ВПП(в) «Черемош 2009»…

Цьогорічний вишкіл традиційно відбувався на річці Чорний Черемош, поблизу с. Дземброня, Івано-Франківської області. Через певні погодні умови, води в ріці було менше ніж звичайно у такий час, проте, як учасник, можу сказати, що у звіті за табір капітан, яким був ст. пл. скоб-гребець Іван Сороківський, може сміливо вписати «Мети досягнуто». Як відомо, «мала вода» потребує більшого вміння у керуванні катамараном, тому учасники «Черемошу 09» дістали неабиякий досвід як у техніці водного туризму так і у техніці склеювання ПВХ :)



Мабуть найпершим враженням учасників стала 30-ти кілометрова мандрівка від Ворохти до Дземброні в «комфортабельному» кузові ЗІЛа, під час якої кожен остаточно забув про теплі плацкартні полиці. Наступним сюрпризом того пізнього недільного вечора, був вільно-рухомий підвісний міст, що під світлом одного лише місяця теж став непоганим атракціоном. Використавши дві попередні опції, усе і усі (крім півлітрової банки Франківського варення :)) успішно дістались до місця таборування. Далі було підмісячне розкладання шатер, розмотування спальників, звикання до прохолодного гірського повітря і швидке засинання, під супровід річки, що заколисувала своїм шумом…



Наступний день почався звично, по-морському: перші звуки ринди, перше вставання, перша винагорода, перша вахта, перший сніданок за столом (перші кури ! :)), перше вдягання гідрокостюмів, перші гутірки з техніки безпеки, а отже і перший похід на воду. Власне водно-катамаранних процедур, на мою думку, було цілком достатньо. Звична система «Черемошу», коли дві залоги з чотирма «четвірками-сонечками» на воді, а інші дві в той час мають теоретичні заняття, є досконалою, як в плані часової програми, так і в плані отримання відповідної кількості не лише практичних, але й теоретичних знань. Таким чином, тримання в руках весла вдало чергувалося з триманням у них ручок і записників, де згодом появились нотатки про організацію водних мандрівок, лоцію річки, історію бойківського лісосплаву, водну картографію та інші особливості «білої води». Закінчився понеділок ватрою знайомств, на якій залоги співали пісень, презентували свої назви та обмінювались подарунками :) Вміло керувала вищеописаним дійством подруга 3-ій асистент, тож забавок, усмішок і хорошого настрою нікому не бракувало!



Протягом наступного, на жаль не дуже сонячного, дня таборовики остаточно стали однією великою сім’єю. Цьому не завадила навіть доволі широка географія учасників. Красу та силу весняного Чорного Черемошу мали змогу відчути представники польських Гданська і Жешува, українських Києва, Івано-Франківська, Нового Роздолу ну і звісно Львова. Загалом вівторок запам’ятався сплавом середньої довжини і гуртковими вогниками, на яких цілі курячі тіла спочатку перетворювались на окремі ніжки, крильця, стегенця, а згодом на смачний шашлик :) Залога ч. 2 навіть отримала майстер-клас з розчленовування курей від Мар’яни Моравської.

Гадаю найнасиченішою програма була в середу. Провід наповнив її не так кількістю подій, як їхньою якістю. Одразу після сніданку залоги поїхали на найдовшу закидку. За наступні дві години ми пройшли майже усі пороги ЧЧ. Сподіваюсь не лише я дістав від цього величезну кількість задоволення в сумі з неабияким досвідом. Особисто вдячний Оленці (в народі Принцеса Галушка :), за інформаційність, критику, схвалення і просто за роль інструктора у нашому тодішньому екіпажі. Наступним пунктом програми був міжзалоговий змаг з елементами форсування річки та рятувальних робіт. Легенду «того всього» придумав ТТ з Садовим, тож нудьгувати залогам не довелось )) Було все: шнурки, карабіни, чалки, спас-кінці, катамарани, «паромчики», «трупи» ну і звісно швидка вода, адже переправу натягнули над порогом «Дземброня».



До вечора народ трохи остудився і був готовий до подальшої атракції. Нею стала сауна... Всі охочі оцінили вміння капітана і ІІ асистента цілий день підтримувати вогонь під купою каменів, і натягувати навколо тої купи церату. Вийшло суперово! Не часто вдається одночасно відчути прохолоду гірської ріки та жар нагрітих вогнем каменів. Та ще й під сяйвом місяця. Така-собі суміш карпацьких стихій… Далі було традиційне «Горить ватра, горить ватра, дивіться, дивіться…». Згодом не менш традиційне «Сіріли у сумерках…». А потім довга і тиха ніч, котра звучала хіба-що струнами гітари та кількома чоловічими голосами, котрі всілись біля догоряючої ватри і до 2 ночі нагадували собі далеке минуле гурту Скрябін…

Фантазувати над програмою останнього дня вишколу, проводу не довелося. Як виявилось вона щороку однакова і обмежується міжзалоговими змаганнями з техніки водного туризму (коротка гонка і слалом) та церемонією закриття. «Черемош 2009» не став винятком. Вже під час сніданку за столом чутні були розмови про те хто з ким гребе, на яких гондолах, хто стерновий та інші організаційні теревені. А над столом в цей час літав невидимий дух азарту… Цей самий дух, летів і перед ЗІЛом, який, цього разу востаннє, віз 4 окомплектованих екіпажі вверх по течії. Далі звичне помпування гондол, розбирання весел, застібання касок і… що трихвилинний старт. Я не знаю наскільки довгою в кілометрах була гонка, але впевнений, що якою б довгою вона не була учасники б цього не помітили. Чітке «РАЗ-РАЗ-РАЗ…» чулося більш ніж 3 рази в секунду. До фінішу прийшли десь за хвилин 15… Далі відбулися невеличкі корекції екіпажів і розпочався другий етап змагу – слалом. Всього проходили троє воріт, одні з яких - реверсні (ті, куди потрібно зайти проти течії). Найкраще (чисто взяли всі ворота) з цим завданням справився екіпаж першої залоги, стерновою якого була Люда Добриніна. За що їм великий респект! В кінцевому результаті перша залога має І місце в слаломі, друга – в гонці. Під час змагань кожен екіпаж, та учасник особисто мали змогу побачити свої плюси і мінуси, а отже те, над чим треба працювати. Головне щоб було бажання… далі все було чітко по-пунктах: здавання гідрокостюмів, касок, рятувальних камізельок, пакування особистих речей, опитник і закриття. На капітанському 12.00 і це справді гарно виглядає, коли всі так рівненько стоять лавою в білих шкарпетках і капцях… В результаті точкування першункою серед дівчат є Олексин Аня, серед хлопців - Балук Ромко. Посвідки роздано, відзначки в кишенях одностроїв, проте всі стоять і традиційно хитро посміхаються… Старання учасників не виявились марними, тож після «розходу» провід таки отримав свою порцію винагороди. І, як не дивно, найбільше дісталось капітанові :)



Закінчився ВПП(в) «Черемош 2009» тим самим, вже рідним, підвісним мостом і не менш рідним кузовом ЗІЛа. Не хотілось прощатися з цими загорілими, неймовірно позитивними, та усміхненими лицями. Власники цих облич повезли додому величезну валізу теоретичних знань та практичного вміння, і впевнений, що не всі закрили її навічно…

знимки в галереї публікуйте ще, хто має...