Зовсім нещодавно, а саме 25 червня розпочалась морська частина курінного табору к.ч.70 та к.ч.49 на чолі з капітаном Ростиславом Терешком.

Стартували всі з Галича. Щоб охарактеризувати перший день сплаву достатньо одного слова *мокро*. То напевно ще Остодір плакав за ними. Багацько речей взяв в полон славнозвісний Дністер, зокрема ліхтарики, фляги, телефони і таке інше. Та невдовзі всі опинилися на бажаній точці… с.Довге – це була перша зупинка.



Для другого дня підходить словосполучення « -3 і +1». Від кількості віднялось троє, та додалась одна. Можливо і на їхню відсутність не вплинула погода, але факт залишається фактом…нас стало менше.

Гріх не відмітити надзвичайно ситний обід. Мабуть, саме на сплаві кожен з учасників відчув всю цінність хліба з кетчупом і майонезом, а ще й зверху + огірок чи помідор. Здавалося нічого особливого, але тоді за такий кусок можна було порвати.



І пообідали…і мілини нема…і все вроді ідеально, та не так сталося, як гадалося. Раптом вітер, поміняв свій напрям і дув прямо в *писок*  Ох і не солодко тоді прийшлось… Та, незважаючи на всі труднощі, які дарувала їм погода в той день на горизонті вже виднілась бажана галявина. В когось аж сльози на очі від щастя вийшли. С.Будзин – зупинка №2, смачна вечеря, залогові вогники, ночівля *на стрьомі* (налякали нас розповіді про тутешніх жителів), мокання всієї вахтової залоги на сніданку та відчалювання.

Шлях до с.Монастирок напевно став найцікавішим для кожного. Адже, десяток юних очей побачили чарівні водоспади, які пропонує нам природа поблизу річки Дністер. По дорозі навіть мали можливість поспілкуватися з туристами іноземцями, які теж сплавлялись з Галича.



Після кількох годин сплаву вже виднілась галявина, де в свій час таборував Роман Шухевич. Було видно с.Монастирок.

Першим, звичайно, прибув катамаран капітана і одразу ж почалася метушня *се туди, те сюди, учасники там, провід там, катамарани туда а це сюда*. Після того вже всі з нетерпінням чекали на вечерю… А вона того дня напевно могла розвеселити навіть принцесу Несміяну =) Подавалася *розвареніта кашіта з макаротто*. Дехто називав просто – клей. Треба було прикласти неабияких зусиль, щоб відірвати язик від піднебіння…Грів серце і чай, особливо аромат шкарпеток, яким був просочений весь казанок =)



Та загалом всі дуже гарно відпочили. Так, звичайно, місцями було важко, і лінь брала своє і губи, які часто повторювали *я не можу* але все ж таки всі залишились задоволені, особливо в захваті були учасники таборів.



Автор новини: Аня Курман

Більше фото: тут