Так склалось, що 24 жовтня 2010 року аж троє любителів (Педро, Тарас - брати-близнюки - і ТТ - майстер практичного пластування), вирішили позмагатись на яхтах і потрапили в Червоноград.
Це були відкриті Галицько-Волинські змагання під назвою «Матч Рейс», які організував і провів Червоноградський яхт клуб, велика їм за це подяка. «Матч Рейс» - це дуель двох яхт, а точніше «швертботів 470», надалі просто яхти. Виглядає це так: є траса, дві яхти стартують одночасно і хто скоріше прийде на фініш, той і переможець дуелі.



Отже, в місто ми потрапили на 11.00 і скоро відшукали місце дійства, це було водосховище приблизно 100 на 400 метрів. Привітавшись і зареєструвавши команду, приступили до укомплектовування яхт. І зразу ж зрозуміли різницю між нашим skiperom і 470. Сам термін - швертбот олімпійського класу - сказав про себе (кому стало цікаво в Інтернеті про 470 написано достатньо). Укомплектовували ми їх до 13.00, а вітер все сильніше і сильніше дув, і тут, коли ми вже озброїли вітрильники вітрилами, не зафіксувавши стакселя шкот, зірвався нараз вітер і почав лопотіти стакселем туди-сюди. І Валерій Батькович сказав: «Що ви робите? Зафіксуйте шкот, ви що не знаєте, що карабіни вбивають матросів». «Ми не зовсім розуміємо,»- сміючись сказали ми. І нам скоренько все роз’яснили. Виявляється, що якщо 470 збільшити приблизно так разів в 5, то получиться великий кораблик і карабінчики стануть карабінами і коли такий карабін попаде в голову то може і забити, або розмах вітрила викине тебе за борт. О такі от реалії життя.


Відбулось жеребкування між шістьма командами(Волинь, Червоноград яхт-клуб, Чорноморці, Городок яхт-клуб, ВСК Гала і шоста, яка потім не вийшла на старт, тому назви ніхто і не запамятав) і ми таким чином попали в групу «Б».
Першу яхту спустили на воду, погрузили буйки для траси, тільки відчалили і за кілька метрів від берега кільнулись. Ну з ким не буває ще й при такому вітрі, трохи намочились з головою, але на кіль поставили і все норм. Розвезли буйки і стартанула друга яхта, і почалась перша дуель. Старт 470 на такому вітрі можна порівняти лише з стартом mustanga на якійсь гонці, коли зад машини присідає, а передок аж задирається. По закінченню першої гонки партнер з екіпажу Валєри сказав, що замерз, і я підмінив його. Ту гонку Червоноград також виграв.


Дійшла черга і нарешті до нас (Петро і ТТ), ми одягнули тільняхи і сіли в яхту. Змагались як тільки могли, но таки програли городку. А через то що одна команда з нашої групи не вийшла на старт, ми немали шансу виправитись.
Отже, в фінальній дуелі зійшлись Городок (батько і син) і Червоноград (Валєра і цього разу Тарас), змагались, старались, але екіпаж Валєри і Тараса таки виграв.


Усі вітали переможців і просто тішились, а ТТ і Петро викрали яхту і дальше ходили і практикувались. Пізніше яхти дістали з води. Відбулось нагородження: Червоноград виборов кубок, Городок друге і ВСК Гала третє. Журналіст підійшов до переможців і почав розпитувати про всяке різне, а потім несподівано на останок задав Валєрі питання: «Навіщо ви проводите ці змагання, яка головна мета???»



І ми почули несподівану для нас, але чітку відповідь: «Тому, що Україна є велична морська держава, і Чорне море наше море!!! А, проводячи змагання і акції такого типу, ми хочем донесту цю думку до українців!!!»

Втішені такими словами і морем вражень, які переповняли нас від прожитого дня, наша трійця рушила до Львіва!!!


СКОБ Гребець Петро Садовий