Яхта SHOGAN
Екіпаж 8 осіб:
1. Палажій Руслан (Руля) – адмірал
2. Душенько Віталій (Дух) – боцман
3. Гринько Богдан (Бодя) – лоцман
4. Муляк Олександр (Алєхандро) – стерновий
5. Корда Софія (Софка) – член канального екіпажу
6. Добриніна Люда (Людмила Ясінская) – член канального екіпажу; фотограф
7. Гринько Оля (Говка) – член канального екіпажу
8. Палажій Ганна (Ганнуся) – член канального екіпажу

о 15.00 (тут і далі – за місцевим часом) вийшли з порту Pienkna Gora в напрямку містечка Wengorzewo (Венгожево). Йдемо по озері Tajty (Тайти).
На обід зупинилися біля острова (Duzy) Дужий. Стали на якір. Пришвартувалися до екіпажу Ті Тарасів (так назвали екіпаж у якому були три Тараси і один Тарасович). Перший обід на яхті був ситним і смачним.
О 18.00 до нас пришвартувалися Чуки. На честь потрійного об»єднання із нашого екіпажу скупнулися всі, окрім Ганнусі. Хоч-не-хоч ті, хто були на яхті вперше, мусіли покупатися, так як ідмова від вечірнього занурення могла стати причиною мокання. Втратою першого дня стала тарілка, яку ми ухитрилися розбити при повному штилі.
О 19.00 причалили до берега і пришвартувалися на нічліг разом із залогою Ті Тарасів.
Хлопці пробували вполювати качку, але та птаха виявилася не такою вже й дурною.
Нашу залогу Дух із Лесиком охрестили «Black P і Людмила Ясінская». Люда стала Ясінскою, а ми, видно, усі Блек Пі. До нас на вечерю має завітати залога Ті Тарасів.
Весела і запальна музика польського радіо «Planeta» супроводжує нас впродовж дня.

Понеділок 13.09.2010 р.

Попрокидалися близько 8-ої. У цей час Дух вже встиг вполювати дику качку.

10.30 відчалили від місця ночівлі. Продовжили вчорашній курс на Wengorzewo (Венгожево). Йдемо халфвіндом.
О 12.30 стали в форваторі, щоби покупатися. Поїли бульйону з качки, який приготував Дух. Рушили шукати місце для ночівлі. Вітерець був непоганий, так що вдалося трохи вдосконалити навики ходіння галсами. На нічліг зупинилися всі разом. Вирішили «запалювати ніч» на нашій яхті.

Вівторок 14.09.2010 р.

Втома та довгі співи звечора далися взнаки – повставали пізно (приблизно о 9-ій). Смачно поснідали й вирушили на Mamerky (Мамерки). У програмі – огляд бункерів, які лишилися із часів Другої світової війни. Бункери та шлюз вражають. Ніколи раніше не доводилося бачити чогось подібного. Величезні кам»янні коробки з бетону та арматури. Якби не те, що їх підривали самі німці, коли відступали, то вони, мабуть, стояли б без змін до сьогодні. По дорозі до яхт назбирали кульок опеньків.

Після екскурсії на шлюзи й бункери, вирушили о 15.45 в бік Wengorzewo (Венгожево). Є думка подивитися на містечко, зробити закупи й повернутися до екіпажу Ті Тарасів, які залишилися рибалити коло бункерів. Поки ми були на закупах, Пух зварив знаменитий борщ. Сіли вечеряти: пили чай, їли шашлики, співали. Вечір був чудовим. Посіріли і почали розходитися

Середа 15.09.2010 р.

Із самого ранку почав накрапати дощик. Коли вже покидали місце ночівлі, дощ розпадався не на жарт. Відчалили о 12.00. Противненька мрячка супроводжувала нас впродовж дороги до Gizyckа (Гіжицька).

Близько третьої години дощ перестав падати. Хлопці вдосконалювали вміння ходити галсами, при чому яхту кренило дуже-дуже, мабуть навіть занадто.
О 15.45 причалили в Гіжицьку, але довго там не затрималися, а пішли далі, щоби знайти місце для нічлігу. Улюбленими і часто вживаними стали слова «шпілі-вілі», «мана» і «Людмила Ясінская».

О 18.00 причалили на нічліг. Зупинилися на озері Niegocin (Нєгоцін). Завтра тримаємо курс на містечко Mikolajki (Міколайки) - мріємо піти на дискотеку, покупатися в аквапарку та скуштувати напою з м’яти та лайму. Тим часом сиділи у Чуків, їли рибу і ділилися враженнями про день.

Четвер 16.09.2010 р.

Міколайки охрестили Міхалками – така назва нам більше подобалася.
Вночі приходила місцева Чупакабра – дрібна, мазурська– поїла копчену рибу, яку ми залишили на палубі. Залишила нам тільки хребет і плавці.
О 10.30 відчалили від місця ночівлі. Відходили від берега дуже довго, бо всі почали згадувати Дасіка, що затягнуло відчалення. Спочатку йшли галасами (крени в нас були ще ті), а потім на моторі дійшли до Міколайок. Кілька гарних каналів, де можна йти тільки на моторі. Тут на чергування заступив канальний екіпаж (дівчачий). Під кінець дня погода зіпсувалася: сильний дощ та вітер змусили мокнути коло стерна Бодю та Духа. Вони добряче змерзли і змокли. Щасливо причалили в порту в Миколайках приблизно о 17.00. Поставили яхту на підзарядку, а самі, змерзлі й брудні, пішли в аквапарк в готелі Golabiewski (Голомбєвскі).

ТіТараси з нами до Міколайок не дійши – повернули до Гіжицька, бо завтра вже хочуть віддавати яхту і вирушати на Львів. Вітер увесь день дув нам в обличчя, тому довелося йти на моторі й дорога зайняла трохи часу. А ТіТарасам вітер дув у спину і це сприяло їхньому поверненню до порту Pienkna Gora, хоч комусь за весь час пощастило зловити бакштаг.

Каютка, де ночували Руля й Софія, отримала назву адміралтєйської.
Засмучує тільки одне – наша мандрівка підходить до завершення. А може на перший раз і вистарчить.
Діскатєкі так і не відвідали.. Нічо, ми ми наступного року виправимося!

П’ятниця 17.09.2010 р.

Повставали десь о 8-ій. Не снідали, а пішли на прогулянку в містечко. Миколайки – гарне маленьке містечко, менше ніж Гіжицько і Венгожево. Відвідали супермаркет, погуляли по магазинах.

Повернулися, поснідали польськими йогуртами і вирушили. Пішли по озері Міколайському (Mikolaiskie) до озера Сьнярдви (найбільше Мазурське озеро).
О 14.20 почалася дуже сильна злива. Хлопці причалили до острова Чортячого (Czarci ostrow), щоби подивитися на руїни давнього гроту Луцк. Правда, там залишилися тільки руїни (залишки фундаменту, порослі зеленню). Злива вщухла, ми вже зібралися відходити від берега, але нас розвернуло на мілині (це було не що інше, як знак) і ми ще раз причалили до берега. І почалася друга хвиля дощу, ще сильніша, ніж перша. Небо затягнуло, блискавки лупили, грім гримів, правда, тривало це не довго, але було страшнувато.

О 15.20 відчалили від острова в напрямку Міколайок, щоби далі йти на Гіжицко і там вже заночувати. О 16.15 пройшли Миколайки. Вітер дме в обличчя, мусимо йти на моторі й вітрилах.

17.00 – озеро Talty (Тав(ль)ти). Вітер і далі валить у лице, це перешкоджає рухові й досить нас сповільнює.
17.15 – заходимо в канал Тальцький (Talcki) – довжина 1600 м. Із нього виходимо в невеличке озеро Талтовіско (Taltоwisko). Навіть ставимо щоглу, йдемо на моторі. Далі канал Grunwaldski (Грюнвальдський (470 м)).

18.10 – пройшли канал Szymonski (Шимонський) – 2790 м. Залишився ще добрий кавалок дороги, не знаємо, чи вдасться нині втрапити до Гіжицька. Попереду довге озеро Jagodne (Ягодне).

Часу забракло, швидко почало темніти і ми так і не встигли подолати останнього маленького каналу і озера. Заночували у порту, недалеко від Pienknoj Gory (Пєнькної Гу(о)ри) на озері Бочному (Boczne). Ще як на зло закінчився бензин і поламалася запчастина на ручці передач (кнопка). За нічліг довелося заплатити 40 злотих плюс ще 18 злотих за три літри бензину, але ми навіть не пробували торгуватися.

Субота 18.09.2010 р.

Останній день водної мандрівки
Відчалили приблизно в 8.15. Думаємо, що за годину будемо в порту Pienknа Gorа. Вітер досить поривчастий, так що галсами навіть не дуже пробували йти. Кілька разів добре по кренило, так що надалі йшли на моторі.

Наші підрахунки виявилися правильними і о 9.20 ми зайшли в порт Pienknа Gorа. Водна подорож завершилася, попереду ще вигружання мокрих речей, приведення до порядку яхти, яка тиждень слугувала нам домівкою, прощання із Яреком, забирання човнів, і, якщо все складеться так, як ми собі плануємо, – відвідини ставки Гітлера (Вольфшансу (Вовче лігво)) і Варшава.

12.20 – наш екіпаж покинув порт Pienknа Gorа і вирушив у бік Вольфшансу.

Якщо ви уважно читали вище написане, а тим більше, якщо вам доводилося ходити на яхті, то ви зрозумієте, що віддих у нас був знаменитим!!!!
P.S. За різні помилки, неточності і опечатки прошу пробачення. Конструктивна критика сприймається і вітається.



Подяка за текст Логу Олі Гринько.
Повний текст тут: www.gafijka.livejournal.com