Сатирично-ЛОГічне оповідання

ЧЕРЕМОШ ВІДПОЧИВАЄ
або
Нас восьмеро – по слідах фарту...

Причинне рожево-сіре небо замріяно висіло над широкими зеленими галявинами та востаннє за цей день цілувало солом’яні стріхи сонних сільських хатинок. Помаранчеве сонце ліниво ховалося за обрій для відпочинку та моральної підготовки до завтрашнього, не менш складного за попередній, дня. Здавалося, що навіть дерева - ті, що вже одягнули на себе осінні шати, і ті, що ще в літньому вбранні красуються, теж розраховували хоча б на хвилинку уваги чарівної покровительки нічного сну. Невисокі хвильки Південного Бугу вдарялися в обривисті береги та розбивалися на тисячі крапель, падали назад у ріку і це все лише для того, щоб знову утворити хвилю, і ще раз завдати нищівного удару...
Стоп.
Стоп, стоп, стоп! Щось не так, правда?
Зараз розберусь, секундочку...
Тааааак... О, є.
Тепер все ясно. То просто була інша історія, от і все.
Перепрошую. Отже... Почнемо ще раз.
З початку.

Одного разу у рульному королівстві Воднотуризмові, у дуже гламурному графстві Хвилястого Чорномор’я, у просторій та комфортній резиденції королівської династії ПО-Гулянці, у помісті Стрінгоут, в одній із дзеркальних зал на першому поверсі...