Єдина Країна! Единая Страна!
закрити

Хто ми є

Пластовий курінь «Чорноморці»
«Чорноморці», як курінь старших пластунів був організований 1926 році. Патроном куреня є Святий Миколай чудотворець, покровитель всіх мореплавців.
Головною діяльністю «Чорноморців» в Україні є організація і проведення крайових, окружних й станичних таборів, вишколів та акцій. Більшість членів куреня є інструкторами з практичного мореплавства та водного мандрівництва.
Детальніше...
Пластовий курінь «Чорноморські хвилі»
16 Курінь УСП "Чорноморські хвилі".
41-ий курінь УПС "Чорноморські хвилі".
Детальніше...


Про нас

Чорноморці в інтернеті

Офіційна курінна сторінка Чорноморців
Перейти...

Дописи і звіти

Читати дописи і звіти з наших таборів і акцій
Перейти...

Додати новину

Учасники можуть додавати новини на сторінку
Перейти...

Про ПЛАСТ

Дізнатись більше про ПЛАСТ і скаутинг в Україні
Перейти...


Опитник

Що на нашій сторінці потрібно найбільше розвивати і удосконалювати

Форум
Галерея
Чат
Публікація новин
Дизайн
Все ОК smile

Повідомлення

Останні коментарі

Від SMAUH в новині:
95 річниця підняття українського прапора на флоті
Від prosto Ljybcja в новині:
4.8.3. Вишкільний Курс Провідників Морського Пластування (ВКПМП).
Від Jack Sparrow в новині:
Куреню «Чорноморці» вручили морський кортик військово-морських сил ЗС України
Від prosto Ljybcja в новині:
5 березня 1950 р..
Від Emerytura в новині:
Свято Святого Миколая
Від adramelech в новині:
Куреню «Чорноморці» вручили морський кортик військово-морських сил ЗС України
Від SMAUH в новині:
Куреню «Чорноморці» вручили морський кортик військово-морських сил ЗС України
Від compo в новині:
ПРО100ЛІТО 2013: ніщо нам лихо, ні пригоди…
Від compo в новині:
Історія віндсерфінгу від початку - до наших днів
Від SMAUH в новині:
Їх звали Чорні Шлики
Від SMAUH в новині:
СКР-112. Як це було.
Від SMAUH в новині:
Зустріч Чорноморських Хвиль з членкинею куреня з діаспори.

Хто онлайн

Зараз на сторінці:
Користувачів: 0
Відсутні.
Роботів: 1
Yandex
Гостей: 80
Всього: 81

Недавно тут були:
adramelech alekhan
cousin Hubert D3BIHKA
Emerytura Handalf
heilga Jack Sparrow
kosu4ka KriLaN
Lana Wayne Lunatka
molfar os
prosto Ljybcja respect
Russel4 SMAUH
TT Wind


Баркароли - Антон Санченко. Відгук вдячного читача 

Друк

Баркароли - Антон Санченко. Відгук вдячного читача


Баркароли ложаться на курс до морської держави. Так тримать!

Якось по справах я перетнувся з людиною, яку не бачив багато років. Порозмовляли, поринули в спогади, трішечки похизувались своїми успіхами, серед яких, як водиться серед людей інтелектуальної праці, не останню роль відіграють всілякі дипломи, сертифікати, якими ми пообростали за роки радикальних змін роду занять, перекваліфікацій та переміщень по службових східцях. Зайшла тема, що ж з цього вантажу найцінніше і найкорисніше. “Знаєш”, – казав я. “Найдорожчим для мене серед усіх цих свідоцтв і дипломів є диплом третього помічника механіка з електрообладнання”. Того диплома я отримав від виїзної комісії одного з сибірських пароплавств перед початком навігації наприкінці радянської доби. Мій співбесідник подивився на мене як на ідіота. Не переконали навіть пояснення, що з цим дипломом мені довелося пройти по майже всіх основних річках Східного Сибіру, а в умовах неймовірної нестачі кадрів у сибірських пароплавствах (і з додаванням діжки солоних сибірських оселедців, виставленої капітаном судна інспектору Регістру), навіть виходити у північні моря, де побачити неймовірної краси пейзажі, дихати найчистішим повітрям, неможливим на курортах в інших місцях, нарешті отримати відчутті повної відповідальності не за папірці чи якісь виссані з пальця “обов’язки”, а за реальну роботу судових систем, поломка яких у разі виходу в море може стати причиною загибелі судна з екіпажем.

Що ж, на цьому ті читачі, які вважають, що це-таки парадоксально ставити “корочку”, еквівалентну диплому середнього училища, вище за всіляких менеджментів, маркетингів, міжнародного бухгалтерського обліку та ще дідько відає чого білокомірцевого, можуть далі не читати, бо йтиметься далі про книжку одного непересічного українського автора, парадоксальність якої (і якого) починається вже з анотації, яка проголошує: “Антон Санченко справді видавав себе за херсонця, будучи киянином. У морі за одного херсонця дають трьох киян. А в море він ходив півтора десятка років. Утім автор не брехав. У Херсоні він народився, вчився в морехідному училищі. В Києві – закінчив школу й університет і живе від народження”.

Не втримаюсь тут від наших міжрегіональних колкостей, якими зазвичай мої земляки не забувають за нагоди обмінятися з жителями славетного міста Херсона. “Про двохсотлітні контри між Херсоном та Миколаєвом я взагалі мовчу”, – пише автор у оповіданні “Мандариновий шлях”. І це він “мовчить” після переліку десятків різних контр між морськими професіями, курсантськими ротами, пароплавами, регіонами, країнами! Отже, скільки ж тоді киян треба віддати за одного миколаївця? Напевно не менше п’яти. А за Одесита? Ну тут вже я помовчу… “Я вам нє скажу за фсю Адєссу”.

Кияни, ви тільки не ображайтесь! Ви – чудовий народ і місто ваше таке чудове, що вже невдовзі по декілька наших в ньому буде на одного вашого. Але ж різниця між шпілем і брашпілем не є серед тих знань, що ви засвоїли ще у дитинстві. Хто на що вчився.

Коли починаєш читати книгу, то швидко переконуєшся, що всі ті контри стосовно автора абсолютно недоречні. Напевно, йому не варто вдавати з себе херсонця, щоб додати собі морського авторитету. Флотської кар’єри автора вистачить на трьох: на моряка морського торгівельного флоту, на моряка з риболовного флоту і на річковика суховантажів ріка-море річкового флоту (у цієї третьої флотської іпостасі ми з автором деякою мірою є колегами). Бракує лише воєнно-морського досвіду, чи може автор його приховує, бо якби ще й ВМФ, то це вже було б людське втілення володаря морів і океанів, в яке ніхто б не повірив.

Коли я побачив цю книжку в київській українській книгарні “Є”, я довго гортав сторінки і читав по діагоналі. Ще з дитинства у ті часи, коли захоплення морем ще було нормальним етапом розвитку дитини, я неодноразово натрапляв на книжки написані так, нібито автор взяв собі за мету вжити абсолютно всіх слів зі словнику морських термінів. В наших південних містах, міцно пов’язаних з морем, майже на кожному подвір’ї знаходився дідусь, який і через півстоліття після служби на флоті не називав вікно інакше ніж ілюмінатором, підлогу – інакше ніж палубою. Дехто з них, можливо, писав книжки для романтичних хлопчиків. Виходило, як вареники з гайками чи борщ з машинною олією замість сметани.

Але ці перестороги були зайві, бо книга Антона Санченка виявилась лексично збалансованою. Читача не оминуть пілерси, роульси, баки, квардеки і навіть бербоут чартер. Але більшість з цих слів буде пояснено або продублювало мовою суходолу на наступних сторінках. А інколи авторське спрощення дискурсу змушує майже розреготатись, коли серед всіляких стивідорів і суперкарго читаєш: “ледь ми подали мотузочки на причал”… Отакого вам! Мотузочки! І це після цього як за десяток рядків до тих мотузочок: “… мій пароплав мав подати кінці на швартовні тумби”. Отже не бійтеся читати твори моряка – не закипить мозок від термінології.

Книга повна історійками про всілякі недолугі чи навіть абсурдні для стороннього спостерігача технічні “рішення”, до яких вдаються судові технарі з принципу “що голіший, то мудріший”. Не обходиться і без розповідей про різні халепи, в які потрапляє моряк на березі. Або моряк на річковому судні. Або річковик на морі. Місцями написано так смішно, що не можеш стриматися навіть на людях, читаючи книгу у черзі до одної солідної установи, чим викликаєш насторожене зацікавлення оточуючих, включно з охоронцями. Читаєш про Владленовича, Ізидоровича і спливають в пам’яті капітан Василіч, стармех Іванич, другий помічник, боцман, яких вже прізвища не пригадати, посміхаючись, згадуєш різні ситуації, яких також могло б вистачити на книжку. Ніде правди діти, достовірно пише автор!

Проте книга не є збіркою байок колишніх моряків, після підняття низки тостів за зустріч, минуле, за тих, хто в морі і т.д. Антон Санченко майстерно переводить оповідки бувалого морського вовка в справжню інтелектуальну прозу з літературними і музикознавчими екскурсами. Читач отримає прямі натяки на те, кого ще треба почитати, щоб якщо не зрозуміти, то принаймні скласти уяву про морську душу, дізнається про історію пісні, відомої у нас як “Генерали піщаних кар’єрів”, ознайомиться з віршами Олега Скрипки, прочитає слова пісні Hotel California в оригіналі і в дотепному “перекладі” того ж Скрипки.

Оповідь автора настільки емоційно насичена, жвава, образи настільки яскраві, що починаєш відчувати запах моря, річки, порту, швартовних кінців і машинного відділення, в голові спливають спогади про власну навігацію по річках Сибіру і вздовж південного берегу північних морів, починаєш гостро відчувати потяг перенести дещо хоча б частково у реальне життя. Руки так і тягнуться до похованої десь в звалищах комп’ютерної пам’яті програми для вивчення так повною мірою і не опанованої “морзянки”, програми, котру я колись завантажив з радіоаматорського сайту під час чергового нападу ностальгії за юнацькими мріями. А в супермаркеті легко розстаєшся з сотнею з лишком гривень за пляшку рому Havana Club, який, словами автора у оповіданні “Глобалізація”, “б’є не в ноги, а в серце”.

Можливо у читача, що не мав власного пароплавного досвіду, і не буде таких “пробоїв”, але напевно, нудним читання не здасться, проте з’явиться можливість зазирнути у світ, про який зазвичай пересічний українець не мислить. Декілька років тому я слухав передачу на радіо ЕРА-ФМ, в якій людина, близька до літературного процесу, казала, що за радянської влади висвітлення морської теми українськими письменниками, поетами не заохочувалось. Інфраструктурні, загальносоюзні галузі оспівувати дозволялось лише тим, хто був справжнім інтернаціоналістом і звісно писав російською мовою. Наслідком цього стала парадоксальна відсутність моря в українській культурі. Як і відсутнє розуміння України як морської держави у владних колах і еліті.

Написання письменниками і читання публікою таких книжок, як книжка Антона Санченка “Баркароли”, напевно сприятиме відкриттю нових вимірів української душі. І саме у розкритті таких вимірів полягає шлях до об’єднання українців в одну націю, бо без розуміння Моря ніколи не можливо зрозуміти ментальність наших співвітчизників з Одеси, Миколаєва. Херсону, Ізмаїлу, Рені, Севастополя, Керчі та інших міст і містечок, що народились з моря, з моря жили всю свою історію, і, на жаль, через ментальну обмеженість псевдо-реформаторів 90-х років міцно сіли на мілину.

Насправді, це велике культурне лихо, коли про досвід сотень тисяч українців можна співати лише російською:

Ну что тебе сказать про Сахалин?
На острове нормальная погода.
Прибой мою тельняшку просолил
И я живу у самого восхода.

А почта с пересадками летит с материка
До самой дальней гавани Союза,
Где я бросаю камушки с крутого бережка
Далекого пролива Лаперуза.


Мої камінці летіли в море Лаптевих з бережку близь Нижньоянську, але навіть якби це був досвід на Чорному чи Азовському морі, я не знаю чогось подібного, щоб резонувало з цим досвідом, в українській культурі. Отже ми не можемо розділити спільне культурне поле з багатьма нашими співвітчизниками, не маємо витворів мистецтва, які б дозволили відтворити їхні почуття, а тим людям, як найде на них ліричний настрій, навіяний їхніми морськими пригодами, доведеться співати неукраїнських пісень під неукраїнську музику.

Навіть, якщо ти ніколи не любив радянський лад, ніколи не розділяв його ідеології, завжди вважав своєю Батьківщиною Україну – все одне не викинеш з себе частину самого себе, частину чи не найкращих років життя, найціннішого досвіду, які, на жаль, міцно асоційовані в свідомості іншомовними, чужими культурними кодами. Та й часто нелегко розрізнити, що тут чуже, що своє. На те й розраховували ідеологи-інтернаціоналісти.

Комуністичні ідеологи розуміли, що нація, що має вихід до моря, якщо її позбавити морської культури, морських пісень, юнацьких мрій про флот і теревенів старих моряків рідною мовою, стане подібною до медузи, викинутої на пісок під палюче сонячне проміння. Ми вільні вже майже два десятки років, отже давно прийшов час зайняти той культурний і ментальний простір, який не був нами як нацією засвоєний у минулому. “Баркароли” – дуже широкий і впевнений крок в цей простір.

Рекомендовано до читання всім Українцям!

Джерело: www.ekainua.wordpress.com



Також пропоную почитати відгук:
Галина Романенко: Текст плюс контекст плюс море


Інтерв'ю на херсонському радіо










Де придбати книжку:

Перелік магазинів, куди книжка вже надійшла.
Відпускна ціна видавництва 15 грн.
Орієнтовна ціна в магазинах 18-20 грн.

WWW
Ккнигарня на сайті видавництва "Факт", замовлення поштою
Інтернет-книгарня "Арт Вертеп" (Дніпропетровськ)
Інтернет-магазин книгарні "Є" (Київ)

Інтернет-книгарня BOOKS (Харків)
Інтернет-магазин YEES (Київ, Дніпропетровськ, поштою по Україні)
Інтернет-магазин PETROVKA.UA (Київ, Дніпропетровськ, доставка по Україні поштою)
Інтернет-книгарня BAMBOOK (Київ, Україна, інші країни)


Київ
"Наукова думка", вул. Грушевського, 4 (біля Європейської площі)
"Знання", вул. Хрещатик, 44 (біля Бесарабки)
книгарня "Є", вул. Лисенка, 3 (біля оперного театру)

Харків
магазин BOOKS, вул. Сумська, 51

Дніпропетровськ
магазин "Білокнижник", Червона площа, 3
  1 грудня 2009,  molfar
 (голосів: 3)
  Переглядів: 4052
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сторінку як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись, чи ввійти на сторінку під своїм ім`ям.
#1 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
Читати всім! Книжку собі замовляв з КиЄва - добре що всюди є контакти :). А потім випадково дізнався, шо книгарня "Є" є і ві Львові. І навит продавці знают, де лежит та книжка.
По тексту - навить хтів завязати дискусію з автором (ше може і прийдеться), на тему термінолоґії. Якшо коротко - то тішуся, жи не нас одних мучит питання назовництва.

   
#2 написав:  molfar
 


 Адміністрація
Підтримуйте автора, купуйте і читайте книжку.

БАРКАРОЛИ - блог однієї книжки Блог автора, там і можна поспілкуватися з автором.

Магазин книгарню "Є" також можна знайти у Львові:
Адреса: просп. Свободи, 7
Телефон: (032) 272-85-74
Режим роботи: з 9:00 до 21:00, без вихідних

   
#3 написав:  SMAUH
 


 ЧМ
надіюсь книга такаж цікава як рекомендації

   
#4 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
о, і в Дніпрі є))) треба й собі придбати winked

   
#5 написав:  Cheska
 


 ЧХ
по рекомендаціях купила собі вже))

   
#6 написав:  Cheska
 


 ЧХ
слухайте, а капутан НЕпийпиво з книги, то той про кого хлопці після "Чайки" розказували?

слухайте, а капутан НЕпийпиво з книги, то той про кого хлопці після "Чайки" розказували?

   
#7 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
курде надибав той магазин а там немає книжки тої і невідомо коли буде no

   
#8 написав:  SMAUH
 


 ЧМ
ні то не той капітан!
нажаль

   
#9 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
Цитата: SMAUH
ні то не той капітан!
нажаль

???

   
#10 написав:  SMAUH
 


 ЧМ
я закінчив читати, книжка справді цікава
були такі моменти, така інтрига , що не міг відірватись і читав сторінка за сторінкою щоб дізнатись чим закінчиться!

а саме що найцікавіше, я закінчив читати її за пару годин до нового року ...
хто читав той зрозуміє...

   
#11 написав:  Антон Санченко
 


 Користувачі
Добридень, шановне товариство. Дякую за жваве обговорення моїх "Баркарол", дуже потішений :)

Хочу порекомендувати ще електронну книжечку "Нариси бурси", теж пов'язану певним чином з морем. Замовити її можна на сайті Автура.

   
#12 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
2 Антон Санченко,
"не відриваючи [censored] від стільця, завести гаманець ВебМані
не заводячи гаманця ВебМані, переказати гроші в найближчому терміналі поповнення рахунків мобільних операторів на вказаний гаманець"


- скільки грошей переказати на підтримку вітчизняної мариністики? Бо вже спішу до терміналу!

   
#13 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
2 Антон Санченко,
Ну і про наболіле - ну не звучить українською "роблені речі"! Не одна літра "рідини для дискусії" була спожита і не помогло - аналога "дєльний" так і не вигадали. Думали, що може нам, бокорашам, не вся правда відкривається, що хтось та й знає... А виглядає, що ні.

   
#14 написав:  Антон Санченко
 


 Користувачі
Привіт ще раз. Я думаю, що роблені речі пращури називали якось простіше, й економніше, шкода що ми забули :) Оскільки це все причандилля робилося ковалями, варто пошукати в словниках як ці "скобяні товари" в нас називалися й називати так оті "дєльниє вєщі"

ЗІ. На "скобяной товар" словник дає "залізний товар". Не здивуюся, якщо наші їх просто якимись залізякамий називали. Втім сучасних ковалів варто розпитати.

ЗІІ. Ціну на мариністику на сайті вказано :) Дякую

Навздогін. Хто хоче почути, як звучала українська морська термінологія (на італійській, а не голландській основі, як у росіян), тому варто сходити за цим лінком і почитати поему Майка Йогансена

http://tin-tina.livejournal.com/94981.html#cutid1

   
#15 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
Найкраще, що мені підібралося - "приладдя". Тут і "лад" і "ладне" і "ладнати". І словниковий переклад на рускє "принадлежности: (набор частей, необходимых элементов чего-н.) прибор; приспособление; снаряд; снасти, припасы, пособие" не в повній мірі передає глибину. Так що і реванш, в якійсь мірі...



Ну і за посилання на "Рибаків" дякую! Давно вже тра було тут вивісити. Ще в Йогансена є про не зрозумілий "олеонафт" (не роблять певно вже такого). Та і взагалі вірші сильні. Навіть про комунарів. Одне:
Застроміть два пальці в рота і блюйте,
Поки не виблюєте з себе Азії.

мало би бути напрямною для багатьох...
Але менше з тим. Раз зачепилися за термінологію, то мушу себе заставити викласти праці Олекси Горбача
- Українська морська й судноплавна термінологія
- Назви в мореплавній “рожі вітрів” нашого Причорномор’я
- Die mediterranen Elemente in der ukrainischen Schiffahrte- und Fischfangterminologie
- Die ukrainische Südhuzulische waldarbeiter- und Flösserterminologie in der Südbukovina und in Marmarosch
Здається в мережі їх ще не є.

   
#16 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
http://www.avtura.com.ua/book/472/getfile/ - тут випадково надибав "Нариси бурси". Рекомендую!

   
#17 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
о дякую!!!! бачив в магазині, але трохи дорога холєра..

   
#18 написав:  Suger
 


 ЧМ
Купив і прочитав "Нариси бурси"...сам отримав величезне задоволення і всім раджу придбати!!!

   
#19 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
То з єншого твору того ж автора. Впізнаєте традиції?

"Вечеряли вони в кают-компанії за столом стернових-мотористів. Навіть вечеря на судні виявилася ще тою китайською церемонією.

Записничок Дениска Мамута

Бачок – каструляка для для борщу. Але сьогодні був суп з фрикадельками.
Чумичка – ополоник.
Протралити – виловити ополоником усі фрикадельки.
Важливо! – так робити не треба, бо можна отримати чумичкою по лобі. Бачок – на п’ятьох чоловік. Голодні матроси – злі люди.
Амбразура – віконечко з камбузу до кают-компанії, через яке повар (кок) подає друге.
Буртик – спеціальні бортики довкола столу, які можна піднімати й опускати, щоб тарілки не падали на хитавиці. Хитавиці поки що не було.
Отакої! – стільці в кают-компанії прикріплено тросиками до палуби. А я, дурний, хотів посунути.
В кожного моряка на судні – своє місце за столом. За капітанським сидять також старпом, стармех та начальник радіостанції. За нашим – ще троє матросів і практикант Богданчик. (Його справді усі так називають, а не Богданом).
Важливо! – не можна сідати на чуже місце, особливо на місце капітана, бо скажуть, що підсиджуєш.
Важливо! – друге видають тільки в обмін на брудну тарілку з під першого й ложку.
Чаю, скільки влізе, цукру скільки хочеш, бутербродів з маслом – скільки з’їси.
Важливо! – якщо капітан сидить в кают-компанії, усі питають дозволу вийти з-за столу, чи сісти за стіл. Капітан нікому не забороняє, але щораз схвально киває головою.
Важливо! – коли сідають за стіл, чи встають, голосно бажають усім „Смачного!”
Головне! – перш, ніж вийти, не забути сказати повару в амбразуру: „Дякую! Все було дуже смачне!”"

   
#20 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
ну значить не просто так їх запровадили на таборах fellow

   
#21 написав:  Emerytura
 


 ЧМ
Далі.
І таке було. Пан Румпель проводив такі виховні моменти...


"В хлопців аж щелепи повисли, коли вони побачили боцмана Каримова, який, як на троні, розсівся на червоному пожежному ящику з піском, і Богданчика, який... висів сторч головою, прив’язаний за ноги мотузкою, перекинутою через який трубопровід під стелею. Просто тобі зйомки серіалу „Карабас Барабас і Буратіно на флоті”. Мотузку було закріплено за кнехт за всіма правилами боцманської науки. За бортом шуміла хвиля й Богданчик розхитувався у точній відповідності з формулами Галілея, який ставив досліди з маятником. Поводився він при цьому саме так, як радив Чарлі Чаплін, який вважав, що джентльмен, навіть висячи догори дригом, мусить поправляти свою краватку. Краватки в Богданчика не було, тож він просто склав руки на грудях, як лорд Байрон, і вдивлявся в річкову далечінь навіть з такої незвичайної, прямо скажемо, позиції.

- Проходьте хлопці! – привітно помахав їм боцман Каримов. – Не дивуйтеся, це давня й принципова розмова.
- Будеш фарбувати? – допитував він Богданчика.
- Нізащо! В мене електромонтажна практика!
- Електромеханік вчора програв тебе в шиш-беш. Тож цього тижня ти працюєш у мене. Будеш фарбувати?
- Це насильство й сучасне рабство!
- А хто заперечує? Ми ж на флоті! Навіть в колисці демократії – Англії – моряки позбавлені виборчого права.
..."

   
#22 написав:  adramelech
 


 Головні редактори
тепер би до такого батьки дітей по інакшому поставились)

   
#23 написав:  TT
 


 ЧМ
давно я сайт не читав... а історія про п. Румпеля (я-ля боцмана Карімова) ще дотепер ходить між людьми, тілки тепер вважають, що це якась давня легенда, або скоріше байка для молодих. А було колись, вже за мого віку...

   

Інформація


"Гості" не можуть коментувати дану новину.

Нові повідомлення на форумі

Останнє повідомлення 14 липня 2014 14:55 adramelech
Останнє повідомлення 14 травня 2014 10:28 Jack Sparrow
Останнє повідомлення 24 березня 2014 14:03 Marichka
Останнє повідомлення 17 лютого 2014 05:54 Lana Wayne
Останнє повідомлення 16 січня 2014 11:23 Lana Wayne
Останнє повідомлення 2 січня 2014 04:21 one gog
Останнє повідомлення 5 листопада 2013 14:22 Jack Sparrow
Останнє повідомлення 17 червня 2013 20:27 Emerytura
Останнє повідомлення 6 червня 2013 04:26 martyshko
Останнє повідомлення 1 червня 2013 11:54 heilga

Хмарка міток

Потрібний для переглядуFlash Player 9 або вище.

Показати всі мітки