На відкриті бронзового барильєфа у Львові на вулиці Городоцька 20, трьом пластунам - Ярославу Гайді, Петрові Башуку та Петрові Канюці, котрі втекли з польської в’язниці у 1939 році. Меморіальна пам'ятка міститить надпис «Воля – ціни не має», а на барельєфі зображені розірвані грати, через які вилітають три соколи. Виготовленням меморіальної дошки та її встановленням займався пл. сен. Олесь Криськів, ЧМ...

     На великі прохання трудящих, кому складно чи впадло читати багато з монітору, дуже постараюся бути лаконічною.
     Отже, 11-13 квітня 2008 року на ріці Опір поблизу с. Дубина проходив Чемпіонат Львівської області з ТВТ (для тих, хто такий темний, як я була ще в п’ятницю, пояснюю – Техніка Водного Туризму ))). Заїзд учасників, в принципі, мав бути в п’ятницю 11 квітня зранку (з метою, щоб до вечора вже були натягнуті ворота для суботнього слалому), але так як більшість команд це проігнорували (фактично, були тільки наші представники – Юрко Пеленський, Любко Полюга та Іван, «одногуртківець» Любка; а ще з ними приїхали Прокіп та Оля), тому натягування дротів і чіпляння на них патиків в біло-зелену або біло-червоно полосочку перенеслося на суботу.

- Капітане, у нас течія, нижче ватерлінії!
- Закрити течію можна?
- Ні!
- Готуйте ратункові човни!
- Капітане, човнів немає!
- Тоді готуйте рятункові камізельки!
- Капітане, є тільки одна камізелька!
- Хм? - не на довго задумуєтся капітан, тоді хапає камізельку і покидає борт.
- Капітане, капітане, це все жарти! Блін, шо ж ми скажемо на землі...
"Йолі! Яка течія, яка ватерлінія" - стрімко наближаючись до землі думав капітан літака.

Близько десятої ранку 28 березня синя «Газелька» з симпатичним причепом, повним всякого добра, типу катамаранів, каяків і решти в тому стилі, виїхала з «Галавтосервісу» на Стрийську трасу та попрямувала в сторону м.Долини Івано-Франківської області. Всередині сиділи Пеле, ТТ, Чеська та Галушка, які їхали на відкритий Кубок Львівської області з водного туризму, а також на автобусній зупинці Розвадів до компанії приєднався Петро Садовий, який, як це не дивно, прямував туди ж. Решта – Івась, Ляна, Ромко Кінах мали через певні особисті обставини доїхати того ж дня ввечері, а Чук, Ґоґа, Андрій Шупер і Поль – наступного дня зранку.

ВППП в м.Конотоп, Сумської області, в числах 22-23 березня 2008 р.Б.

Додавши те, що з м. Конотоп Сумської області прийшов запит про створення осередку Пласту, до того, що конотопчани просили надати їм побільше інформації про те, як організовувати та проводити дитячі літні табори на байдарках, Крайова Пластова Старшина вирішила вбити двох зайців одним пострілом та провести для них вишкіл попередньої пластової підготовки, запросивши до проводу Чорноморців та Чорноморських Хвиль. «Делегатами» від нас поїхали ст.пл.прих. Юрко Пеленський, ст.пл. Ляна Двораковська та ст.пл.вірл. Олена Галушка.
За кілька днів до вишколу ми сконтактувались з комендантом акції, Ксенею Опанасюк, та вирішили, хто які гутірки готує, які роздаткові матеріали робити, які ні, на скільки часу та яку аудиторію розраховувати, а також призначили відповідальних за забавки, ватру і т.д.
Виїхали ми в п’ятницю, 21 березня, ввечері, Київським потягом (було, правда, кілька «раніших» та прямих до Конотопу, але нам не підходив час їхнього відправлення), і вже зранку були в столиці, де на вокзалі нас зустріла Ксеня і коротко посвятила у нашу стратегію – спершу беремо квитки на потяг до Конотопу, потім квитки додому, і з чистою душею вирушаємо...
Ага, вирушили. Найближча електричка з вільними місцями в ті краї відправлялася лише в першій з хвостиком, в той час, як наші годинники вперто показували восьму. Але, так як автобуси туди не курсували, то й вибору в нас не було.

15 березня 2008 року зібрались 10 людей на Галавтоцентрі і поїхали туди, куди їх кликало серце...

Зібрались на 8.00 і почали пакувати машину. Виявилось, що "Стрілець" не готовий до виїзду, а це означає, що двом людям вже немає сенсу їхати. Але спільними зусиллями його втемпі зашили і завантажили, бо негоже когось залишати, якщо мова йде про воду :)