У 1952 році французький лікар Ален Бомбар, вражений тим, скільки людей щороку гине у воді, перетнув Атлантичний океан в маленькому резиновому човні за 65 днів. Він довів, що можна довго протриматись без запасів їжі та води, якщо не втрачати силу волі. Мандруючи, він харчувався рибою та планктоном, пив дощову воду. Експеримент завершився вдало і був описаний в книзі "За бортом по своїй волі". Книга стала бестселлером.

«Жертви легендарних аварій кораблів, загиблі передчасно, я знаю: вас убило не море, вас вбив не голод, вас убила не спрага! Розгойдуючись на хвилях під жалібні крики чайок, ви померли від страху», — так заявив він на початку 1950-х років. Він вважав, що людина цілком в змозі перенести одиночне трансокеанське плавання без їжі, і вирішив довести це особисто.
Він вже мав досвід плавань — з Монако в Мінорку (25 травня — 11 червня), з Танжера до Касабланки (13 — 20 серпня), і з Касабланки в Лас-Пальмас (24 серпня — 3 вересня).

Спочатку Ален планував перетнути Атлантику з англійським яхтсменом Джеком Палмером — другом і товаришем по монакському плаванню, але в результаті поплив один. 19 жовтня 1952 Ален, побачившись з новонародженою дочкою, почав своє одиночне плавання через Атлантику, виплив на надувному човні довжиною 4,5 метра, названим «Єретик».