«У 1926 році існував у Львові "Підготовчий Курінь Старших Пластунів ім. Сот. Ф. Черника". У ньому було три гуртки, а це: 1 — Імені бою під Крутами, 2 — Водний Пластовий Гурток і 3 — Імені Лицарів "Залізної Остроги". Того року Водний Пластовий Гурток зачав оформлюватися, як самостійний курінь і 1927-го року був затверджений як 10 Курінь Уладу Старших Пластунів "Чорноморці" у Львові.

Між основниками того куреня був і Головний Командир УПА, генерал Тарас Чупринка, тоді старший пластун Роман Шухевич, який мав в курені "Чорноморців" число 2…» - писав у своїх спогадах пл. сен. Мирон Ганушевський, ЧМ.

Це була одна з багатьох сторінок життя людини, що 7 років очолювала цілу армію, стала символом Української національної ідеї, та прикладом унікального всебічного розвитку особистості. 60 років минуло з дня його смерті, а у пресі не перестають з’являтися невідомі досі факти біографії. Історики продовжують знаходити забуті документи та публікувати спогади очевидців, щоразу відкриваючи нові цікаві подробиці життя Шухевича...

У 2007 вийшла книга «Роман Шухевич – пластун» (упорядник Андрій Сова). У книзі зібрані спогади та архівні матеріали, які дають можливість розкрити маловідому сторінку з життя Р. Шухевича, його діяльність в Пласті та молодіжному націоналістичному підпіллі 20-х років. Читаючи цю працю, справді захоплюєшся фізичним вмінням та сильним духом молодого чоловіка. Шухевич у воєнно-нестабільній, першій половині 20 сторіччя, зумів вдало поєднювати військову боротьбу та керівництво, з пластовою діяльністю на воді (мандрівки по Дністрі, табори в Монастирку. Також на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії), сімейним життям, майже професійним спортом (займався кінним і лижним спортом, боксом, грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло. На Запорозьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диску та штовханні ядра. Особливо добре володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався планеризмом і отримав диплом пілота безмоторного літака), успішним бізнесом (Мав власну рекламну фірму), музичною освітою (грав на фортеп’яно, співав. Виступав в Оперному театрі) і танцями (Закінчив курс народних танців відомого танцюриста та художнього керівника Василя Авраменка). Такі факти з життя генерал-хорунжого, вкотре підтверджують його всебічну освіченість, що відіграє неабияку роль у військовій справі.


Команда “Чорноморців” отримує кубки за перше місце в дружиновому марші серед дружин старших пластунів.
Зліва, 1 ряд: Яро Гладкий (з кубками), Антін Сілецький, Антін Іванюк, Юрко Шухевич (замордований більшовиками у львівській тюрмі в червні 1941 року);
2 ряд: Роман Шухевич (загинув в Білогорщі 5 березня 1950 року), Ярослав Карпович (загинув, за деякими даними, як лікар в УПА в 1943 або 1944 році), Петро Галібей.

Переказувати звичну, усім відому, біографію Тараса Чупринки немає потреби. Тож обмежусь лише найцікавішими та найважливішими штрихами.
Народився він 30 червня 1907 року у Львові на вулиці Собіщизни, будинок № 7 (сучасна вулиця Довбуша, будинок № 2). Був русявим, середнього зросту та спортивної статури. Подобався жінкам. Завдяки зовнішності дуже часто сходив за німця, що не раз його виручало в окупованій Галичині. У формі німецького офіцера відвідував у Львові навіть театри, коли гестапо полювало на нього. Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини». Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі. Роман Шухевич ще з шостого класу гімназії став підпільником Української військової організації (УВО). Був серед чотирьох українських гімназистів , яких шкільна курія виключила з гімназії за протест проти брутальностей учителя польської мови. У 1932-му закінчив Львівський політехнічний інститут з дипломом інженера. У 1926–1929 роках брав участь, організовував і керував різними антипольськими акціями. У 1929-му вступив до ОУН як один з перших членів, а у 1933–1934 був бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН, яку очолював Степан Бандера. У 1934 році був ув’язнений поляками і амністований у 1938 році.



Після звільнення з ув’язнення заснував першу в Галичині українську рекламну фірму «Фама» разом із приятелем Богданом Чайківським. Компаньйони приятелювали з львівськими телефоністками й підслуховували телефонні розмови замовників та конкурентів. Фірма успішно розвивалася. «Фама» паралельно вела таємну касу, звідки гроші йшли до скарбниці ОУН. У 1938–1939 роках був старшиною у штабі Карпатської Січі, а у 1939–1941 роках у Проводі ОУН відповідав за організацію підпільної мережі на західноукраїнських землях. У 1941 році як командир Українського легіону ввійшов до Львова. Там знаходить у в’язниці закатоване тіло брата Юрія, головна провина якого полягала в тому, що був українським інтелігентом. Тіло було страшно понівечене: виколоті очі, відрізані вуха, поламані пальці, руки і ноги, на спині і грудях вирізаний тризуб. Батальйон «Нахтігаль», яким керував Роман Шухевич, забезпечив проголошення у червні 1941 року у Львові самостійної Української держави, всі організатори якої відразу були репресовані німецьким режимом. Сам батальйон перекидають до Білорусії, де згодом роззброюють. Дивом уникнувши арешту гестапо, Роман Шухевич перейшов у підпілля, де займався створенням Української Повстанської армії. В серпні 1943 року обраний Головою Бюро Центрального Проводу ОУН, а з серпня 1943 року —головнокомандувач УПА, чисельність якої сягала до ста тисяч вояків. В липні 1944-го на підпільному І Великому зборі УГВР обраний Головою Генерального Секретаріату УГВР

Роман Шухевич Демонстрував чудеса хоробрості. Серед білого дня проходжувався Львовом і під німцями, і під совєтами. У формі радянського офіцера відвідав у лікарні прооперованого батька, за яким було встановленого нагляд НКВС. Попри те, що держбезпека СРСР збилася з ніг, роками полюючи на Шухевича, він кілька разів їздив на Схід та Південь України. Двічі лікувався в Одесі, у 1948–му і 1949–му роках. На процедури у санаторії завжди брав ампулу з отрутою.


Зліва: невідомий пластун (на лацкані піджака пластова відзнака), Роман Шухевич, ?, Наталя Березинська. Юрко Бсрсзинський, ймовірно мама Наталі та Юрка Березинських Юзефа (з дому Глинянських), невідомі.

Уся родина Романа Шухевича була репресована. У 1945 році НКВС заарештував дружину, матір, батька, сестру, сина Юрка і доньку Марію. Всіх згодом заслали за Урал, а сина і доньку передали до спеціального будинку на Донбасі. Юрко звідти втік. Проте через кілька років його таки заарештувати. Юрій Шухевич Вийшов на волю лише у 1989 році, відсидівши у совєтських таборах 41(!) рік. Вийшов, втративши зір…

Досі остаточно не розгаданими залишаються обставини смерті і поховання Шухевича. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА здійснювали на світанку 5 березня 1950 року. Близько тисячі солдатів радянської міліції блокували село Білогорща, де він переховувався. Наказ був один: взяти Шухевича живим. Проте Шухевич чинив опір до останнього. У радянських документах, вказується що Чупринку внаслідок перестрілки вбили автоматною чергою, проте син Юрій у свої спогадах писав, - «Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правому боці обличчя було видно слід кулі, а під грудьми було три рани, на голові поруч із кульовим отвором обпалене волосся. «Значить, застрелився», — подумав я».

З 2001 року, на цьому місці працює меморіальний музей Романа Шухевича. Серед інших речей, у музей зберігається відновлена Чорноморська хустка командира. А у 2009, за сприяння пл. сен. Олеся Криськіва, у Білогорщі встановлено пам’ятник.





За деякими версіями тіло генерал-хорунжого возили до Москви, щоб показати самому Сталіну. А потім спалили поблизу села Гуків на березі Збруча. На цьому місті встановлений пам’ятний знак, на якому зазначено «На цьому місці 9 березня 1950 року вознісся в небо лицарський дух головного командира УПА, вірного сина українського народу, генерала Романа Шухевича»

У шістдесяту річницю від дня його смерті пластуни проведуть кілька акцій вшанування пам'яті. 5 березня, о 18.30 розпочнеться акція «Запали свічку пам’яті», 6 березня о 7.30 в львівському соборі Святого Юра, відбудеться панахида па’яті Романа Шухевича. 10.00 розпочнеться символічний легкоатлетичний пробіг від місця народження командира, вул. Довбуша 2, до музею в Білогорщі, місця його смерті.