Від імені Чорноморського товариства висловлюю наші щирі співчуття п.Зену у зв'язку з тяжкою втратою: на 96-му році життя спочив його батько - Євген Стахів.
Євген Стахів - непересічна особистість. Людина-легенда. Боєць Карпатської Січі, член Південної похідної групи ОУН, один з засновників УГВР...
Хай земля буде пухом!
Вічная Йому пам'ять!

http://pivnich.info/evhen-stahiv-ounivets-molodohvardijets-liberal-shukach-zhody
-z-jevreyamy-video/

Мені Миколай приніс розумного телефона, але я ше навіть дзвонити не навчився :)
Але дякую за ідею!

Пасує! В Старій Соли ми ше нігди не були. То мої рідні села - історичну прогульку в околиці і на замок Гербуртів забезпечу. http://www.castles.com.ua/dobromyl.html

Як би хто казав, шо нам бракує посуди: http://www.youtube.com/watch?v=pC80ngQsdDs&noredirect=1
5 днів з технологічними перервами. Каз, до речі, собі так і зробив.

Прошу подати шлях доїзду. Думаю, що там не всі дороги проїздні. Мо Франківці підскажуть?

Відплив в останній рейд п.Недобиток - Богдан Терлецький, ЧМ. Народжений в Україні - м.Ляшки коло Ярослава (тепер на території Польщі...). Один з шести засновників залоги "Гамалія". З 1965р курінний 25-го куреня УСП.

Вічна Йому Пам'ять!

СКОБ! Доброго Вітру!

Дякую Адрамко за посилання! Власне сидимо з автором відео п.Компасом і згадуємо "старі, добрі часи"!
ДВ!

До - курінних 40К, 16К,25К і 10К
Справа - Загальні інформації про видання книги Чорноморська Мудріст.

Дорогі Подруги і Друзі Курінні

Долучую до цего листа загальні дані про видання Чорноморської Мудрости. Ці інформації це перші кроки для опізнання членів чотирйох морських куренів з книгою ЧМ Мудрість. Ми всі повинні зрозуміти і оцінити вартість і потребу видання цеї книги. Її вартість для ЧМ і ЧХ. Вартість для Морського Пластування і Пласту. Також вартість для загальної української справи.
Підчас Чорномрської Зустрічі зможемо обговорити ці та інші справи які також торкаются самого видання та збірки фондів.
Допобачення на Зустрічі.
СКОБ Доброго Вітру!
Нелько


Загальні Інформації про Видання Книги

Чорноморська Мудрість

Довідник Пластових Морських Куренів 40-го УПС і 16-го УСП “Чорноморські Хвилі” та 10-го УПС і 25-го УСП “Чорноморці”

ВИДАННЯ ЧОРНОМОРСЬКОЇ РАДИ
Склад Редакційної Колеґії:
Пл.сен. Нестор Колцьо ЧМ, Нелько – голова, Морський Вовк
Пл.сен.Любомир Гевко ЧМ, Любко – заступник голови, бувший Морський Вовк
Пл.сен. Орест Гаврилюк ЧМ, Йонтек – член,
Чорноморський Вовк
Пл.сен Петро Козел ЧМ, Кенґуру - член
Пл.сен. Григорій Костинюк ЧМ, Мокрий Гриць – член
Рисунки виконав пл.сен Володимир Пилишенко ЧМ, Гарпун
Відповідальний за технічне уставлення і друк, пл.сен. Мирон Бабюк СМ
Мовна коректа- Йонтек, правописний слівник, Г. Голоскичич,12-те вид. 1994р
ПЛАСТ УКРАЇНСЬКА СКАВТСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

А. Загальні дані
1. Біля 550 сторінок, 400 знимок, 130 ілюстрацій.
2. Тираж 500 примірників
3. Книга має 10 розділів
Розділ 1, Загальне. Тут знаходится опис Чорного Моря і дещо про розвиток Української Державної Фльоти в 1917-18 роках і Військово-Морських Збройнних Сил України від 1992р.
4. Розділ 2, Історія, охоплює багато даних про діяльність куренів в продовж іхнього існування. Напримір, крім загального опису історії 10К,25К і 16К також є описи дії і розвитку залог у Австралії та Україні, включно із хронікою морських акцій проведених ЧМ і ЧХ в Україні від 1990 до 2012р, та хронікою важливих дат історії 25К від 1947-2011р. Розділ Історії має понад 170 сторінок і є важним джерелом історії Морського Пластування і Пласту.
5. Розділ 3, Членство, поміщує не тільки списки членів 10К, 25К, 40К і 16К, але також реєстер курінних, список голів Морських Рад в Україні, список інструктаж-праць 25К, та реєстер Ордену Св. Миколая в Синім.
6. Розділ 4, Морські Табори, Плавби, подає список і описи усіх морських таборів, вишкільних курсів і плавб від 1928 до 2012р.
7. Розділ 5, Чорноморські Видання Та Острієво Організаційні Дані. Цей розділ подає реєстер усіх ЧМ і ЧХ видань від 1948 - 2012р. Також, описує як розвивалася вишкільна програма морського пластування, списки діловодів морського пластування, списки тих що одержали ступені скоба-гребця, вірлиці-гребця.Також вимоги до проводів, учасників та інструкторів морських таборів та курсів. Список Чорноморців в головних проводах Пласту від 1930-2012р.Подаєтся також Важливіші дати з історії Морського Пластування 1927-2012р.
8. Розділ 6, Чорноморські Традиції і Пісні. Тут знаходится список деяких популярних ЧМ і ЧХ пісень. Також, традиції і церемоніяли ЧМ і ЧХ, і церемоніяли введеня Морського Вовка і Голови Краєвої Морської Ради.
9. Розділ 7, Чорноморське Майно. Подаєтся частинний реєстер човнів приналежні залогам або які були власністю поодиноких Чорноморців. Список спорядження на балянсі ЧМ в Україні. Чорноморці – архітектори і будівничі козацьких чайок-Пресвята Покрова, Спас і Отаман.
10. Розділ 8, Листа Матеріялів Постачання. Цей розділ має списки матеріялів постачання з США, України і Австралії.
11. Розділ 9, Спомини. Тут знаходится 17 дописів, споминів які насвітлюють моменти з історії і життя ЧМ і ЧХ. Напримір, Розвиток Літунського Пластування в США, Дещо Про Вклад Чорноморців До Історії Пласту, На Хвилях Чорного Моря-КМТ 2009, Пластун Роман Шухевич, Найдовша Плавба в Історії Чорноморців, або Дещо з Діяльности ЧХ у Роках 1974-76, та інші спомини.
12. Розділ 10, Статути і Правильники. Знаходятся у цім розділі правильники- Чорноморської Ради, Краєвих Морських Рад та ФОДОРОМП. Також Статути 10К, 25К,40К і 16К.



Б. Вартість Книги для ЧМ, ЧХ, Пласту і в загальному.
1. Для ЧМ і ЧХ
Книга Чорноморська Мудрість це довідник ЧХ і ЧМ. Ця книга є джерелом усього що накреслює їхню історію, традиції, осяги в Пласті і Морськім Пластуванню.
2. Для Пласту.
Видання Чорноморської Мудрості це важливе видання Пласту. Ця книга охоплює 85 років дії Морського Пластування – що є окремою частиною самовиховної програми для старшого юнацтва в Пласті. Книга також є важним джерелом історії Пласту.
3. В Загальному.
Чорноморська Мудрість це також вартісне видання для загально української справи. Книга подає як Чорноморці і пізніше Чорноморські Хвилі, спричинилися до піднесення серед населення в Україні в роках 1927-30, пізніше починаючи від 1947р на еміґрації і знова опісля незалежності України від 1992р, більше загальну свідомість і вартості Чорного і Озівського морів в рамцях історично – політично–стратегічного аспекту. Вияв цего було те що у 1963 р. Уряд Української Народньої Республіки в Екзилі висловив признання 25-му Куреневі УСП “Чорноморці”, надаючи Чорноморцям велику честь. Тоді Чорноморцям був переданий дозвіл вивішувати на пластових суднах прапор Української Державної Фльоти. Також, Чорноморці стали перші в історії Пласту нагороджені офіційною державною нагородою від Війсьо Морських Сил Збройних Сил України, коли 10-го квітня 2010 р. одержали відзнаку - медалю “90 Років Прапору ВМС ЗС України” за те, що були причетні до відродження цього прапору та пропаґування морської справи протягом усіх минулих років.





В. Як поступає видання Книги.
1. Зібрання Матерялів і підготовка до друку.
Зібрання матерялів завершилося у червні 2012р. Книга в електронічній формі була передана курінним старшинам для перегляду та удобрення. В осені 2012р зроблено мовну коректу книги і передано для уформлення до друку. Саме це уформлення книги забирає доволі часу та уваги бо включає технічне устаткування знимок і їх позначення, уложення і уформлення, також приділення усіх ілюстрацій, врешті, мистецьке і технічне уложення тексту, знимок і ілюстрацій.
2. Друк Книги і розсилка.
Тираж Книги – 500 друкованих примірників і 100 в електронічній формі.
З того:
а) 180 друкованих примірників для членів 40К,10К, 16К і 25К.
б) 40 друкованих примірників для продажі
в) 20 друкованих примірників розданих в Пласті
г) 40 друкованих примірників розданих в різні Українські установи в Україні та діяспорі (державні, наукові, бібліотеки, поодинокі особи та інше)
ґ) 220 для будучого (20 років) вжитку ЧМ і ЧХ.
д) 100 в електронічній формі будуть на продаж

29 квітня 1918 року Чорноморський флот підняв українські прапори

Сьогодні в Україні відзначається річниця підняття українських прапорів на бойових кораблях Чорноморського флоту та переходу його під юрисдикцію Української Народної Республіки.

Як все починалось
14 січня 1918 року Центральна Рада на наполегливу вимогу секретаріату Морських справ УНР прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот». Однак, проголосивши законом, що «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та що «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів» Центральна Рада одночасно скасувала обов'язкову службу, запровадивши добровільний принцип народної міліції.

В цей саме час в Севастополі зукраїнізовані екіпажі почали підіймати на кораблях українські прапори. Зокрема - на найсучасніших і найпотужніших лінкорах "Воля" та "Свободная Россия", старих лінкорах "Борец за свободу" і ще шести інших, крейсерах "Імператор Траян", "Алмаз", "Олег" та трьох допоміжних, 16 есмінцях, 15 підводних човнах тощо.
Але, навіть за умов фактичної війни з Радянською Росією у морському міністерстві переймалися не стільки розбудовою боєздатного флоту, скільки його національною символікою. Дискусії щодо прапора для Українського флоту довгий час точилися в Генеральному секретаріаті морських справ. Пропонували різні варіанти, остаточне рішення приймав Міністр морських справ-історик Дмитро Антонович. Стаття 2 «Тимчасового Закону про флот» визначала що: «Прапором Українського військового флоту є полотнище в двох, жовтому і блакитному кольорах. В кряжі блакитного кольору — історичний золотий тризубець часів Українсько-Руської держави X в.». Варто наголосити, що саме з ініціативи Дмитра Антоновича княжий тризуб як державний символ України вперше використали саме військові моряки. А вже з Військово-Морського прапора він незабаром перейшов у статус Державного Герба УНР.

Тим часом більшовики почали окуповувати Крим, а Чорноморський Флот вони розглядали виключно як власність Радянської Росії. Майже рік, що був у української влади для побудови військового флоту було бездарно згаяно. Помилки в політиці державотворення на цьому не закінчились. Підписавши 9 лютого 1918 року мирний договір у Бресті з центральними державами, Центральна Рада добровільно відмовилася від Криму, як території УНР, та взагалі не ставила питання флоту. Сам же закон про флот у Севастополі, чомусь, було оголошений лише 13 березня 1918 року. Тому епохальний «Тимчасовий Закон про флот» залишився лише на папері.

Ці та багато інших дій привели до розколу та розвалу екіпажів кораблів флоту. Зневірившись в українській владі, величезна кількість матросів і унтер-офіцерів самостійно стали вирушати по домівках. В той же час, ситуацію з флотом і Кримом активно і вдало використали більшовики. Не отримуючи організованого опору, Військово-революційний комітет більшовиків поступово захопив порти та встановили свою владу в Криму й Севастополі. Таким чином, після проголошення незалежності УНР 25 січня 1918 року Крим став пристанищем для антиукраїнських сил в Україні.

Зміна уряду УНР, що відбулась у Києві, призвела лише до нагромадження нових помилок. В новому уряді В. Голубовича Міністерство морських справ взагалі скасували. Та незважаючи на офіційне нехтування цими важливими питаннями, українські військові діячі полковник О. Жуківський та генерал Олександр Греков намагались взяти під контроль Чорноморське узбережжя, тим самим зробили вагомий внесок по відродженню національного флоту.
Наказом по військовому відомству 27 березня 1918 року було створено район охорони Південно-Західної частини Чорного моря зі штабом в Одесі та сформовано Дунайську й Транспортну флотилії. Начальником району і Головним командиром портів Чорного і Азовського морів призначається віце-адмірал Андрій Покровський. Штаб в Одесі контролював Миколаїв і Херсон, та намагався змінити ситуацію в Севастополі, незважаючи на проголошену політику соціалістів в уряді УНР — «самовизначення Криму».
Однак, навіть в цій дуже несприятливій ситуації на багатьох бойових і допоміжних кораблях Чорноморського флоту продовжували підніматися українські. Український військовий комітет діяв активно, мужньо і послідовно.

10 квітня 1918 року у Севастополі відбулося антибільшовицьке повстання робітників портів і заводів, підтримане моряками флоту. А 20 квітня на виборах до Севастопольської міської Ради більшовики з тріском провалилися.

Підняття прапора
Коли наприкінці квітня до півострова наблизилися загони Запорізької дивізії армії УНР під командою полковника Петра Болбочана та німецько-австрійські союзники, вплив більшовиків у Криму був мінімальним. 18 квітня Запорозький корпус полковника Петра Болбочана прорвав оборону більшовиків на Перекопі і увійшов до Кримського півострова. Передові частини корпусу Болбочана через тиждень дійшли до Балаклави, де провели переговори з представниками Центрофлоту. Проте, керівництво Радянської Росії зажадало від нового командувача Черноморського Флоту контр-адмірала Михайла Сабліна вивести всі кораблі до Новоросійська. Одночасно представники українських організацій, зокрема екіпажі кораблів «Воля» та «Цариця Катерина Велика» вимагали від командування не покидати Криму.

В цей час до Севастополя прибув комісар Центральної Ради Данило Сотник з інструкціями для командування флотом: флот підпорядковується УНР, німці флот не чіпають і до Севастополя не входять. 22 квітня 1918 року Михайло Саблін наказом по флоту оголосив, що «всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори». Наступного дня до Севастополя надійшла вимога Раднаркому РРФСР організувати активний спротив німецьким військам, кораблі відправити до Новоросійська, а решту, що не можуть вийти в море, разом з портовим майном знищити.

Центрофлот розпочав безперервні засідання і збори. За таких обставин хаосу, командувач флоту контр-адмірал Михайло Саблін та голова Центрофлоту Кнорус подали у відставку.
24 квітня у Севастополі відбулося нове антибільшовицьке повстання портових робітників, друге протягом місяця. 25 квітня запорожці спільно з татарами установили в Сімферополі українську владу. Там же розмістився штаб німецько-австрійських військ, які почали просуватися до Севастополя.

Ввечері 28 квітня до Сімферополя, для переговорів з командувачем німецьких військ в Криму генералом фон Кошем, прибула делегація Центрофлоту та Севастопольської Ради на чолі з контр-адміралом В. Клочковським. До складу делегації також входили начальник севастопольської фортеці Михайло Остроградський-Апостол та капітан 1 рангу Микола Чернілівський-Сокол. Проте, німецький генерал відмовився вести переговори з Центрофлотом як з «безвідповідальною організацією». Після переговорів, погодившись прийняти письмові пропозиції командування флотом, фон Кош заявив, що буде вести перемовини лише особисто з командувачем.

29 квітня 1918 року, коли до міста наближались передові частини Запорізької дивізії, за наказом командувача ЧФ майже всі кораблі та установи флоту підняли український прапор. Рівно о 15.00 на штабному кораблі, лінкорі «Георгій Побєдоносець» подали сигнал: «Вступив в командування Українським Чорноморським флотом», а через годину пролунав наказ: «Флоту підняти Український прапор!». Таким чином, всі головні сили Чорноморського флоту в Севастопольській фортеці, гирлі Дунаю, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Очакові, Євпаторії, Феодосії та Керчі, піднявши жовто-блакитні прапори Української держави, проголосили владу Української Народної Республіки в усьому причорноморському регіоні. Такою була воля більшості особового складу флоту, працівників портів та мешканців причорноморських міст.

Проте ввечері голова Воєнно-революційного комітету, колишній латиський стрілець Гавен з кількома матросами і захопили штаб флоту та віддав розпорядження, що «желающие уходить должны покинуть бухту до 12 часов ночи. После 12 выход будет закрыт и минирован». До 2-ї години ночі в море вийшло 30 кораблів і суден флоту. В бухті під українськими прапорами залишилося 40 кораблів, 5 плавбаз, транспортна флотилія і 2 авіабригади. У Севастополі залишилися крейсери «Кагул», «Пам'ять Меркурія» («Гетьман Іван Мазепа»), «Прут», міноносці, кораблі окремого призначення та інш. Не маючи об'єктивної інформації, що відбувається, останнім, хоч і з деякими ваганнями, в море під вогнем німецьких батарей вийшов українізований дредноут «Воля».
А відбулася просто провокація та втеча «революційної» частини флоту. В свою чергу, німці розцінили вихід частини кораблів з Севастополя, як брутальне порушення командувачем флоту умов Брестського миру.

На ранок 30 квітня 1918 року сили флоту, які залишилися в Севастополі, очолив начальник севастопольської фортеці капітан І рангу Михайло Остроградський-Апостол. Тепер мало розпочатися реальне, на базі юридичних підстав і тодішніх міжнародних законів і угод, будівництво українського державного флоту. Лінкор «Георгій Побєдоносець» став штабним кораблем Українського флоту.

Взято тут: http://berest.blogspot.com/2009/04/29-1918.html

Славськ?

+2

Дотаційний Донбас. Чи справді регіон годує Україну?


Попри стереотипи, Донбас не лише не «годує» решту областей України, а й отримує з держбюджету майже вдвічі більше, аніж відраховує
Міф про те, що «Донбас годує всю Україну», можна почути не лише на форумах, а й із найвищих політичних трибун та органів влади. Проте проведений Тижнем аналіз бюджетних перетоків 2012–2013 років свідчить, що цей стереотип не має нічого спільного з реальною ситуацією.

Дотації без вирівнювання
Неважко здогадатися, звідки ростуть ноги у згаданого вище міфу. В його основі окрема ізольована стаття бюджетних витрат – дотації вирівнювання, інакше кажучи, дотації на апарат місцевих органів влади, соціальні видатки, гуманітарну сферу (лікарні, шко­­ли тощо). Справді, порівняно зі східними і навіть центральними регіонами західні отримують значну дотацію, хоча ці кошти у випадку, наприклад, Галичини цілком співмірні із їхнім внеском у держбюджет. Так, у 2012 році звідти до скарбниці надійшло 8,4 млрд грн, а дотацій вирівнювання було отримано 7,9 млрд грн. У той самий час для Донбасу, за інформацією джерел Тижня, ці цифри становлять відповідно понад 21 млрд грн і 4,6 млрд грн.

Але під час глибшого аналізу ширшого кола статей бюджетних перетоків виявляється, що, попри різні розміри дотацій вирівнювання, відпливу грошей із Донбасу в решту регіонів немає. Понад те, помітним є дотування йо­го самого коштом держбюджету. Дотація вирівнювання є лише одним із трансфертів, до речі, досить «чесним». Але крім неї регіони отримують значну кількість інших трансфертів на реалізацію певних цілей. Скажі­­мо, за додатковими дотаціями і субвенціями (допомога сім’ям із дітьми, надання пільг, житлових субсидій, соціально-економіч­ний розвиток регіонів тощо) лідирує саме Донеччина. Загалом, за даними парламентського Комітету з питань бюджету, у 2012 році дві області Донбасу отримали з держбюджету дотацій, субсидій і субвенцій на загальну суму 16,2 млрд грн (Донецька – 10,9 млрд грн, Луганська – 5,3 млрд грн). Причому Донеччина є першою за цільовими, тобто такими, які виділяються на виконання певних робіт і послуг, що часто пов’язано з наявністю корупційного інтересу.
Частина коштів розподіляється на підставі не закону про держбюджет, а підзаконних актів, скажімо, постанов Кабміну. Як приклад – останній скандал, ко­­ли 440 млн грн бюджетних коштів за програмою «Питна вода України на 2011–2020 роки» на 2013-й, цільове призначення яких – капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення, на 75% (330 млн грн) було спрямовано в Донбас, де мешкає лише 15% жителів країни. Попри те, що зношеність систем водопостачання і потреба в капремонті не лише там, катастрофічною і задавненою є ця проблема на Півдні, Заході в Центрі, особливо в малих та середніх містах.

Приховані перетоки
Але є й інші канали дотування. Насамперед ідеться про гроші, які надходять через Пенсійний фонд, адже в Україні він живе значною мірою за рахунок трансфертів зі скарбниці. Зокрема, у 2012 році на дотації для виплати пенсій, підвищень до них і надбавок, передбачених різними пенсійними програмами, а також на покриття дефіциту коштів ПФ було виділено 64,5 млрд грн, у держбюджеті на 2013-й – 83,2 млрд грн. Зрозуміло, що залежно від кількості пенсіонерів і розміру середньої пенсії розподіл трансфертів із держбюджету у розрізі областей буде нерівномірним.
Якщо врахувати, що, за дани­­ми ПФ у Луганській та Донецькій областях, рівень забезпеченості їхніх потреб власними коштами становив відповідно лише 69,7% і 65,9%, то неважко підрахувати, що 2012-го до них надійшло близько 13,8 млрд грн дотацій Пенсійному фонду із держбюджету (зокрема, в Донецьку область – 9,6 млрд грн). Певна річ, інші регіони теж отримують їх, але ці суми і в абсолютному розмірі, і на особу населення зазвичай значно нижчі. Скажімо, на Донбасі торік пенсії виплачувалися 2,12 млн осіб (на Луганщині – 0,72 млн, Донеччині – 1,4 млн). У той час як, наприклад, на Галичині було 1,35 млн пенсіонерів (Тернопільська область – 284 тис., Львівська – 690 тис., Івано-Франківська – 373 тис.). Таким чином, на Донбасі кількість пенсіонерів значно вища не лише в абсолютних цифрах, а й у розрахунку на одного мешканця. При цьому середній розмір пенсії там також більший – 1,7 тис. грн проти 1,2–1,3 тис. на Галичині.

Ще одним непрямим джерелом дотування регіонів є бюджетні трансферти у виробничі галузі. Скажімо, передбачені видатки на фінансування вуглевидобутку майже повністю спрямовуються в Донецьку та Луганську області, де він сконцентрований. У 2012 році в бюджеті було закладено понад 14 млрд грн: за програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції» – 9,9 млрд грн; на реструктуризацію вугільної та торфодобувної промисловості – 1,14 млрд; на гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах – 0,4 млрд; за програмою «Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств…» – 3 млрд грн.
Отже, якщо порівняти суму офіційних трансфертів із державного бюджету Донецькій і Луганській областям, непрямі трансферти через Пенсійний фонд, дотування вугледобувних підприємств, то надходження з цих регіонів до скарбниці (21 млрд грн) навіть на 50% не перекривають тих коштів, які потім спрямовуються до них (понад 44 млрд грн). Навіть коли не брати до уваги таких опосередкованих способів дотування, як пільгові умови для значної кількості підприємств (особливо ГМК та хімії) на електроенергію та газ. Але ж потім за них розплачується вся країна: постійним розширенням статутно­го фонду Нафтогазу через ОВДП, підвищеними тарифами на електроенергію для інших споживачів. Так само чимале значення має дотування вугільної галузі через держзамовлення на донбаське вугілля, хоча і за ціною, і за якістю воно значно поступається іноземним аналогам. Врешті, треба пам’ятати й про те, що кошти, які надходять із кожного регіону до держбюджету, не можуть витрачатися лише на трансферти. Ними також треба покривати загальнодержавні видатки (наприклад, пропорційно до част­­ки валового регіонального продукту кожного регіону): утримання вищих та центральних органів влади, Мін­оборони, СБУ та інших спецслужб, МЗС, загальнодержавних академічних, освітніх, медичних установ тощо. Так, лише на Міністерство оборони витрати у 2012 році становили 16,4 млрд грн, МВС – 14,6 млрд грн, СБУ – 3,3 млрд грн.

Причина майже двократного перевищення різноманітних прямих і прихованих дотацій із держбюджету над надходженнями податків до нього з Донбасу полягає, зокрема, в тому, що Донецька область фактично не платить основного бюджетоутворюючого податку – ПДВ. Наприклад, у 2012 році його там було зібрано на 15,93 млрд грн, а відшкодовано на 14,26 млрд грн (!). Тобто 90% податкових надходжень становило відшкодування, а скарбниця в сухому підсумку отримала лише 1,67 млрд грн. Коли врахувати, що в усій країні було відшкодовано ПДВ на 46 млрд грн, а зібрано 182,9 млрд грн, то виявляється, що на Донеччину припадає 31% відшкодувань, а сплата за вирахуванням відшкодувань становила лише 1,2% із 136,9 млрд грн. На Луганщині ситуація не така показова, однак усе одно частка відшкодованого ПДВ (1,3 млрд грн, або 2,8% загальнодержавного показника) теж вища, аніж сплаченого (4,7 млрд, або 2,5%). Надвисока експортоорієнтованість підприємств Донбасу, яка традиційно використовується для хизування часткою в загальноукраїнському експорті, має своїм зворотним наслідком тотальну несплату ПДВ, надходження від якого становлять 2/5 усіх доходів держбюджету.
Таким чином, спекуляції пред­­ставників нинішнього режиму на тому, що «Донбас годує всю Україну», є лише спробою обґрунтувати право вихідців звідти на домінування в країні за рахунок цинічної підміни понять. Насправді цей регіон не лише не дотує решту країни, а й створює дуже значне фінансове навантаження для неї. Звичайно, то провина не людей, котрі там мешкають, а регіональних еліт, які принципово не здатні ефективно управляти наявними ресурсами – лише паразитувати на них. На жаль, поки що ми спостерігаємо поширення цієї проблеми на решту країни.

Взято тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2013/03/13/298337

Цієї весни гарна зима! Мислю, шо має бути вода нівроку. Мо катамарани почати в'язати?

З приємністю повідомляю, що 22 лютого (п'ятниця) о 16-00 в Картинній галереї відкривається персональна виставка скульптора Ореста Яворського - нашого друга по Яхт-клубу. Запрошуємо всіх!

Агой !

Як ви напевно знаєте, вчора похоронили Чорноморця ч.84. Чорноморського Вовка - Йонтка
- Ореста Гаврилюка. Член Пласту з 1943р. Перший курінний 25-го куреня
"Чорноморці". Багатолітній голова пластових Старшин і Рад Америки,
голова ГПБ. Організатор і керівник відбудови "Сокола". Воював у В'єтнамі, полковник американського війська.
Думаю було би добре помолитися за тих, хто творили нашу історію і вже
відплили в останній рейд...

Літургія за померлих відбудеться в гарнізонній церкві Петра і Павла в
суботу 27 жовтня, 9:00.

Наспіла сумна звістка: відплив в останній рейд п.Йонтек - Орест Гаврилюк,ЧМ.
Дуже сумно...
Йонтек був одним з тих перших, хто доніс до України ідею Пласту і Чорного Моря зокрема.
То велика втрата не тільки для Куреня, але цілого Пласту.

Так є, що Йонткових товаришів, з якими він відновлював і розбудовував наш Курінь, вже є більше там, аніж залишилося тут...

Вічная йому пам'ять!

Одіссей,ЧМ.

TT,
Загубив, чи забув?

Кому я давав (в часі ЮМПЗ) картку постійного клієнта в "Ґальбу"?

Ivan_S,
Я їх довго відмивав - так шо з Тебе миття посуду. Приходь!

Майже в тему: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2012/09/22/287772

20-го вересня ц.р. стерновим залоги Чорного Моря 10-го куреня УПС ім.св.Миколая "Чорноморці" обрано п.Когута.
Доброго Вітру!

Обговорення завтра. Що принесете - то і обговоримо!
P.S. Мо будячанку яку хто взєє?

Ось викладаю повідомлення про виряд від 24 серпня 2010:


Думаю пора поговорити про виїзд детальніше. Отже дивіться (і не кажіть шо не бачили) шо тра мати зі собою крім звичних речей:

- яхтові мешти
- гідротапки
- шкотові рукавиці
- костюм штормовий (поліетиленові штани-куртка то хіба на дуже крайній випадок...)
- з огляду на вересень раджу термобілизу і зайвий комплект звичайної теплої
- шнурок до окулярів
- засіб від комарів
- кепку + шапочку теплу
- світло автономне + батарейки чи газ
- горнятка з кришками
- цизорик, бажано відповідний

Не береться (хіба дуже хочете):
- вилки-ложки-менашки
- намети
- крісла і столики
- карамати
- пили/сокири/лопати

На залогу тра подбати про:
- прапорець курінний. Якщо хто хоче державний, то ще треба і Польщі
- мапи і описи озер + околиці
- вугля + розпальку
- клітку для грилю (риба буде!)
- казаночок
- сірники
- пилку ланцюгову
- мішки на сміття цупкі
- аптечку
- контейнери на продукти
- бінокль
- рації
- ласти + мокру гідру
- засоби для миття посуду
- загальний пі-пі-факс чи паперові рушники
- невеличкий літровий "розмовник" для місцевих переговорів
- дрібні презенти - зеркальця, буси...

поради::
- фотоапарат краще водостійкий, або в боксі
- домовитися всім про однакові сорочинки - напр "Навіґара" і тільники + камізельки
- пакуватися правильніше в баули а не в наплечники, тим більше станкові
- будуть Wi-Fi зони

+ доповнення one gog від 25 серпня 2010:

для багатьох цей список недосяжний!
але шо тре 100% то яхтове взуття!
бо власники яхти дуже криво дивляться на поношені гади по біленькій палубі, плюс захочуть додаткову доплату за прибирання човна після чартеру , а це приблизно 30 ойриків!
Навіть я мислю що власник може відмовити в чартері як побачить неяхтове взуття в залоги!!!!

Додано через 4 хвилини 2 секунди:

на залогу треба подбати про спільний ліхтар настільний-підвісний на випадок відмови акамулятора стаціонарного, бо вечеряти в темноті якось галімо!
для кожного зручним буде піддупник з пристроєм для фіксації - сидіти на холодній вологій кокпіт банці!

Додано через 3 хвилини 23 секунди:

тре мати герметичну тару для документів і інших вартісних і необхідних речей(мабіла, гроші....)


Додано через 3 хвилини 28 секунд:

капітану кожної залоги вивчити правила чартерування, навігації, умови забезпечень плавзасобів і особистого спорядження членів залоги!
призначити відповідального по фінансах і мати частину або усю суму грошей в злотувках ще при виїзді з неньки!

Додано через 2 хвилини 8 секунд:

для спраглих можна взяти рибальське спорядження плюс вивчити правила риболовлі на мазурських озерах!!!


Додано через 2 хвилини 4 секунди:

дуже помічні є окуляри протисонця!

Додано через 3 хвилини 44 секунди:

і ще,
це першочергово!!!
знати будову вітрильників і найголовніше вміти правильно використовувати такелаж для керування вітрильником!
і окрема тема підвісні човнові двигуни - будова і експлуатація!

Як хтось має доповнення - пишіт не встидайтеся!

Як хтось щось загубив, або знайшов і думає, що учасники форуму до того причетні, то пишемо тут.

Додано через 2 хвилини 42 секунди:

Від ЮМПЗ до мене попали два термогорнятка, три ложки і пластикова посуда. Як хтось то шукає - зголосіться!

Єсть! Підловили!!! Ось знимка Юри Тріфонова з FB:

http://www.facebook.com/photo.php?fbid=4281221504464&set=a.2211489042446.2127520
.1104101257&type=1&theater

читаємо, перекладаємо, конспектуємо:


Dziś przyglądaliśmy się pracy policji, która podczas wspólnych,
wodnych patroli ze strażą leśną karze grzywną sterników/załogi jachów
cumujących na wyspach stanowiących rezerwat przyrody (większość wysp
na szlaku WJM). Przestrzegamy przed dobijaniem do wysp-rezerwatów,
myciem ciała czy naczyń bezpośrednio w jeziorze (szczególnie z
użyciem "domowych" detergentów). Może to być najdroższy postój
podczas rejsu.

Do armatorów także mamy prośbę, aby informowali załogi swoich jachtów
o tym, że od tego sezonu cumowanie na wyspach-rezerwatach nie jest
już bezkarne jak było do tej pory. Zapraszam na krótką fotorelację.
http://forum.mazury.info.pl/viewtopic.php?p=100042#100042

P.S. Нагадую всім, хто планує, мандрівку уважно ознайомитися з правилами та традиціями навігації на ВОМ. Сторінок цьому присвячених є багато.

Говорив з Польом. Думаємо їхати (орієнтовно) 1-9.
5. Тимчишин Т.
8. Чуквінський М.
27. Залуцький Ю. (Поль)
28. Маніхін О. (Поль)
29. Горішник Ю. (Поль)
30. Коломієць В. (Поль)

Хтось ще конкретизувався?

Я за суботу 21-07

Наслідки минулотижневого граду на Мазурах :(





Хто мене візьме в своє авто?

Додатковий арґумент: 7-9 в Странді над Кісайном будуть Тарґі жеглярскє. Можна собі яку яхту пригледіти.
Деталі тут: http://targi.mazury.info.pl/?dla-zwiedzajacych,18

А вечорами 7 і 8-го концерти шантові.
Деталі тут:http://mazury.info.pl/szanty.html