закрити

Хто ми є

Пластовий курінь «Чорноморці»
«Чорноморці», як курінь старших пластунів був організований 1926 році. Патроном куреня є Святий Миколай чудотворець, покровитель всіх мореплавців.
Головною діяльністю «Чорноморців» в Україні є організація і проведення крайових, окружних й станичних таборів, вишколів та акцій. Більшість членів куреня є інструкторами з практичного мореплавства та водного мандрівництва.
Детальніше...
Пластовий курінь «Чорноморські хвилі»
16 Курінь УСП "Чорноморські хвилі".
41-ий курінь УПС "Чорноморські хвилі".
Детальніше...


Про нас
Пошук по форуму
Попередня тема :: Наступна тема  
Назад  <<  1 2 3 4 5 6 7 8  >>  Вперед
   
Політика etc.
  • 0
Emerytura Посилання на пост #61 Додано: 23 грудня 2010 18:51 + --   
ЧМ
Капітан 31-го рангу

Вік: --
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 507
Репутація:
Подякував: 2
Подякували: 3
Попереджень: 0
"Майже половина українців відчувають наближення революції. 45% опитаних громадян погодились із тезою, що в Україні назрівають революційні настрої, - показало дослідження, яке провела соціологічна група „Рейтинг”.
Найбільше таких на Заході і в Центрі країни. Більшість (47%) із них переконані, що масові акції протесту можливі на соціальному ґрунті (через низький рівень життя) і лише 7% кажуть, що до акцій може призвести потурання національних інтересів. Водночас не вірять у нову революцію - 41% опитаних.
Дослідження проводили в середині грудня. Було опитано 2000 респондентів. Похибка - не більше, ніж 3%."
джерело тут http://www.lwr.com.ua/index.php?action=news&id=45879
___________________________
Чим дальше в море, тим ближче до неба...
Догори 
Jack Sparrow Посилання на пост #62 Додано: 23 грудня 2010 19:45 + --   
Адміністрація
Доглядачі сторінки

Вік: 39 Ваги
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 225
Репутація:
Подякував: 0
Подякували: 1
Попереджень: 0
Ну якщо щось справді буде, то тре буде їхати помагати. bully
___________________________
Доброго вітру!
ICQ: 3202500
Догори 
Emerytura Посилання на пост #63 Додано: 4 січня 2011 00:39 + --   
ЧМ
Капітан 31-го рангу

Вік: --
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 507
Репутація:
Подякував: 2
Подякували: 3
Попереджень: 0
Можливо не всі мають час заморочуватися чимсь більшим ніж репетиціями вертепу, але все ж пропоную цикл аналітичних підсумків року, що так швидко минув.


2010 запишуть у "поворотні". Україна епохи Януковича тільки почалася, і побудова нової країни буде здійснюватись методом проб і помилок, але досить цілеспрямовано, коли йтиметься про залякування та показове навіювання страху.
Іноді створюється відчуття, що громадян навмисно випробовують на ступінь терпіння. Щоб потім, можливо, трохи відпустити - і почати наступ знову, але вже із врахуванням отриманої реакції. Повільно, але впевнено здійснюється латиноамериканізація країни, і підсумком цього процесу може стати зникнення країни як цілісної держави.
Влада Віктора Януковича - це влада великих капіталістів, експортерів, неолібералів, яка при цьому намагається поки ще стояти на шпагаті: в її базових регіонах традиційно сильний запит на популізм і ностальгія по соціалістичній батьківщині. Однак ці обидва фетиша Партією регіонів відкинуті. З боку правлячого класу це досить сміливий хід, однак влада вважає себе настільки сильною, що може дозволити собі подібну відвертість. Соціалістичні принципи інтерпретовані нею по іншому: кожен так отримає свою пайку. За умови, що буде частиною нової, лояльної ієрархії станів і прошарків, які конструюється у "новій країні". Пайок замість гарантії - ось максимум, на який може розраховувати лояльний "гвинтик" в умовах цієї системи. І за сам факт отримання пайку владі треба обов'язково дякувати - невдячність карається навіть суворіше, ніж нелояльність.
Однак нічого доброго населення від влади вже не чекає. Рейтинг народної любові впав до рівня ядра електорату ПР, і має перспективи до розмивання і на цьому рівні - як тільки почнуться пенсійна реформа, візьмуться Житловий і Трудової кодекси. Крім самого президента, влада (на рівні Кабміну, парламенту і губернаторів) фактично повністю дискредитована, і цей процес буде посилюватись. Спроби на цьому тлі знайти ворогів в особі діячів попередньої влади, "безвідповідальних наклепників" - журналістів і мітингувальників - "порушників громадського порядку" виглядає очевидною калькою з російського досвіду і єдиною можливістю для влади почати максимально швидке насадження "нового порядку" в Україні, ще пронизаній залишковоюдемократією.
Від самого початку російська модель спілкування еліти і народу тяжіє над Януковичем. Усвідомлення того, що відтворити у нас цілком і повністю кремлівську методику управління та маніпуляції суспільною свідомістю неможливо, ще не проникло повністю у найбільш далекоглядні голови правлячої партії. І справа не в тому, що цих голів там немає взагалі.
Справа в тому, хто має доступ до тіла президента, і хто вміло маніпулює його схильностями характеру. Група Фірташа - Льовочкіна з окремою штатною одиницею у вигляді Хорошковського поки отримує перемогу за перемогою. На даному етапі фірташівській групі вигідне зближення із Росією. Вигідне воно й верхівці Партії регіонів, що прийшла до влади на експлуатації "антипомаранчевих" і москвофільських сентиментів. Третьою групою, яка ініціює постійний крен влади у бік російського досвіду, є правляча бюрократія. Їй подобається модель чиновницького всевладдя у РФ. Нарешті, четвертим ініціатором максимального зближення з Росією виступає УПЦ МП.
Однак чи можна говорити про перспективи тотального домінування російського фактора і вектора в зовнішній і внутрішній політиці на найближчий час? Група Дмитра Фірташа сильна. За аналогією, власника РУЕ можна порівняти з Абрамовичем, але це порівняння шкутильгає в базовому аспекті - Абрамович залежить від Путіна, виступаючи легалізатором бізнес-імперії фактичного господаря Кремля, а Фірташ виступає в ролі самостійного "хвоста", який планує "виляти собакою". Які б не були чутки про напружені відносини всередині групи, і про майбутнє роз'єднання Януковича з фірташівців, поки доказів цьому немає. Навпаки, за результатами політреформи саме ця група не втратила свого впливу, і навіть посилила його.
Втім таке домінування не означає безумовної гарантії проросійського курсу Януковича. Глава держави використовує "фірташівців" так само, як і вони його. У всякому разі, намагається так робити. На даному етапі можна говорити, що наш гарант виявився достатнім економічним націоналістом, що ще навесні здавалося неймовірним.
Станом на грудень 2010 року немає підстав говорити про тотальну і цілеспрямовану політику здачі стратегічних активів України, хоча амбіції північного сусіда виражені більш ніж чітко - банківський сектор, енергетика, хімпром, чорноземи. В інших випадках навколо російських придбань або претензій в Україні виникають постійні колізії, як, наприклад, у випадку із Луганськтепловозом і Кременчуцьким НПЗ, та й проект спільного управління ГТС поки "завис", хоч і не знятий з порядку денного.
Економічна підпорядкованість України Росії залежить не тільки і не стільки від Фірташа, скільки від загального консенсусу еліти і бачення самого Януковича. Так що бажання росіян і їх натиск - це одне, заяви президента "назустріч" Митному союзу - інше, а реальність - третє. Саме завершення боротьби з опозицією, яке відбудеться в найближчий рік, може, як не дивно, стати на шляху здачі нашої економіки Москві: відчувши себе майже повними господарями країни, пул верховних олігархів прийде до консенсусу про недопуск росіян до решти стратегічних активів. І буде відстоювати цю думку перед Януковичем.
Що стосується бюрократії, то вона зазнала попередньої і публічної прочуханки у вигляді адмінреформи. Скорочення повинні зробити її максимально лояльною і слухняною, а також розчистити дорогу амбітному поколінню мажорів - дітей правлячого класу.
При цьому правлячий клас не асоціюється цілком з Партією регіонів - в ній є місце "правильним" опозиціонерам у вигляді Тягнибока і Яценюка, сателітам у вигляді Тігіпка й т.ін. Головним критерієм вірності стає персональна відданість вождю і готовність приймати будь-які його рішення, сумніваючись "разом з лінією партії".
При цьому Партія регіонів, як така, сприймається Януковичем як один, хай поки і основний, інструмент утримання влади - поряд із силовими структурами і потенційно позапартійною бюрократією, яка у зручний президенту момент може бути зібрана під крило нового, паралельного або альтернативно ПР, проекту. Тотальна "партизація" влади вигідна більше самій ПР, ніж Януковичу, який у перспективі може спробувати отримати незалежність від власної партійної вертикалі, вже розпухлої від натовпу "тих, хто примазався", і занадто залежної від окремих членів ПР. Членство в "регіонах" нині є умовою лояльності, але не може бути автоматичною гарантією вірності і постійною індульгенцією. Мало того - навіть виключно русофільські погляди для зразкового члена ПР також не є обов'язковими. Особливо для місцевих еліт, які зібралися під прапором ПР.
Однак промосковські ідеологічні позиції ще довго будуть ідеологічною основою, на якій будується Партія регіонів - до тих пір, поки Янукович не вирішить, що шлях багатовекторності, ним задекларований, слід підтвердити реальними справами, залишивши затяте москвофільство на відкуп радикальному крилу партії.
З цього радикального крила можуть почати ліпити ще одну політсилу до якої зберуть неабияк побиті залишки "російських партій" - їх не можна залишати в потенційній опозиції. Відбутися це може вже в наступному році, в рамках підготовки до парламентських виборів. А Янукович буде все більше відходити від іміджу суто партійного президента, намагаючись вжитись у роль загального арбітра. Інша справа - наскільки йому це вдасться. Рейтинг голови держави, як говорилося, вже знаходиться на межі стабільності. Тенденцій для зростання немає. Так що поки опора на партійну машину необхідна.
Нарешті, Російська Православна церква МП як фактор "російського маршу" Януковича. Мабуть, в цьому питанні він, як не дивно, найбільш послідовний. Найближчим часом підтримка УПЦ МП буде тільки зростати, і політичні амбіції Патріарха Кирила цілком можуть реалізуватися. Києво-Печерська лавра вже в наступному році може стати патріаршим обійстям. Потихеньку церковна ситуація в Україні радикалізується, що зіграє тільки на руку Тягнибоку як "проекту-2015" і самому президенту, який має право розраховувати на вдячність Кирила у вигляді паювання фінансовими потоками, що йдуть через церкву. А якщо врахувати і інформацію про те, що нібито Патріарх Кирило порадив Дмитра Табачника на посаду міністра освіти, стає зрозуміло, що Московському патріархату постараються забезпечити в Україні таку ж роль, як і в Росії - ідеологічного департаменту правлячої партії. Тому що у самій владі ідеології, як такої, немає - ось і доводиться запозичувати у Москви дивовижну суміш хреста із серпом і молотом. Знову очевидна непродумана калька з Росії, кінцевий успіх якої може бути досягнутий тільки за допомогою тотального насильства.
У підсумку, економічний, політичний і ментальний поворот в бік азіатських методів відносини влади і суспільства можна назвати головними політичною подією для України цього року. Але в тому-то й річ, що поворот цей - відносний, і має носить маніпулятивний характер. Приблизно з літа, коли Януковичу став зрозумілим розмір московських претензій, він намагається триматися - з притаманною йому "грацією" - такої собі середини. Більше в плані економічному, але трохи і в гуманітарному. Можна говорити про припинення мовної кампанії як останнього аргументу Партії регіонів, щоб не позбавляти її козирів перед наступними виборами. Повзуча деукраїнізація поки ще не перетворилася на відверту русифікацію, але за фактом може нею вважатись.
Тим не менше, ідеологічна агресивність режиму в 2011-у буде залишатися на високому градусі - що, відповідно, грає на руку "Свободі". І зайвий раз робить Партію регіонів "чужою" для значної частини населення.
Павло Сєров

Оригінал тут http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/12/30/221991
___________________________
Чим дальше в море, тим ближче до неба...
Догори 
one gog Посилання на пост #64 Додано: 6 січня 2011 19:59 + --   
ЧМ
Капітан 25-го рангу

Вік: 47 Козеріг
З нами: 12 років 11 місяців
Повідомлень: 475
Репутація:
Подякував: 1
Подякували: 1
Попереджень: 0
Христос народився!
___________________________
arbeit maht frei
Догори 
Jack Sparrow Посилання на пост #65 Додано: 7 січня 2011 04:40 + --   
Адміністрація
Доглядачі сторінки

Вік: 39 Ваги
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 225
Репутація:
Подякував: 0
Подякували: 1
Попереджень: 0
Славімо його!
___________________________
Доброго вітру!
ICQ: 3202500
Догори 
Emerytura Посилання на пост #66 Додано: 15 січня 2011 18:44 + --   
ЧМ
Капітан 31-го рангу

Вік: --
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 507
Репутація:
Подякував: 2
Подякували: 3
Попереджень: 0
Підсумки року 2: Три періоди будівництва "нової країни"

Протягом 2010 року можна виділити три періоди у відносинах влади і потенційно нелояльних до неї груп і персон. Перший - весна, період Харківських угод і т.зв. "Медового місяця" між президентами Росії та Україні.
Це був період, коли існувала найвища ймовірність швидкої і відвертої ідеологічної контрреволюції і показового повернення у промосковську орбіту - в тому числі, економічну. У цей час стартувала спеціальна активність СБУ, що реалізувалася у відкрито провокативні інциденти із затриманням Ніко Ланге, бесідами з ректорами вузів на тему політичної лояльності і т.д. Перший наскок "залізного порядку" і стрімке перетворення України в путінську Росію здавалося майже непорушним, але тут відбулася зустріч президента Медведєва з українським олігархатом, на якій нашим першим капіталістам стало зрозуміло, що жодних прямих преференцій від такого зближення вони не отримають, а змушені будуть ще і ділитися з незваним старшим братом.
Після, а саме напередодні місцевих виборів, настав другий етап, який тепер можна називати періодом помірності. Влада відверто не демонструвала авторитарних замашок (за винятком випадку з арештом львівського історика Романа Забілого) - навпаки, спостерігалося деяке коливання між дотриманням демократичного декоруму, внутрішніми процесами побудови вертикалі та підготовки до потрібного результату виборів.
Одночасно влада, мабуть, вважаючи, що народ або максимально їй довіряє, або ж апатичний і нездатний до опору, готувала соціальну контрреволюцію у вигляді Податкового і наступних за ним інших кодексів.
Це був період теоретичної модернізації - на початку літа Янукович оголосив про реформи, на цю тему регулярно піарився "надія нації" Сергій Тігіпко і т.д. У цей період допускалися витрати "керованої демократії", що в підсумку призвело до зовні демократичних результатів місцевих виборів. І цей же період показав суттєві електоральні втрати рейтингу Партії регіонів і всього вищого політичного керівництва країни, не виключаючи президента.
Підсумки виборів - справжні, а не оголошені - стали неприємним сюрпризом для регіоналів. Здобута ними перемога виявилася не такою потенційно міцною, народна любов - зовсім не безумовною, як у Росії. До того ж почалася активна кампанія антиподаткових бунтів. Логічним завершенням цієї фази уявного демократизму став підприємницький Майдан.
У його розпал Янукович зрозумів, що потрібно починати грати власну гру, стаючи не теоретичним, а фактичним вождем. Потрібно звільнятися від потенційних обмежувачів особистої влади - спочатку від чужих, потім від своїх. Після попередніх поступок Майдан був розігнаний, і з 3 грудня 2010 року в Україні розпочався третій етап у спілкуванні влади з народом - період нового, максимально демонстративного, наступу на "незгодних". Причому, схоже, ставиться мета переламати ситуацію в максимально стислі терміни.
Нинішній курс влади характеризується неприкритою жорсткістю щодо реальних і потенційних опонентів, прискореним демонтажем залишків парламентаризму, придушенням паростків нових сил опору, і - що особливо важливо - ліквідацією системи негласного консенсусу всередині еліти. Система такого консенсусу передбачала, що, незалежно від політичної приналежності, особи, що знаходяться всередині правлячого класу, є недоторканними. Тепер ця система ламається свідомо, і з проекцією на довгострокову перспективу. Остерігатися зобов'язані всі.
Ворогом номер один залишається Юлія Тимошенко і її БЮТ. В даний час на них спрямований головний удар репресивної машини, щоб створити більш ніж показовий приклад нехай абсурдної, юридично некоректної, але послідовної і суворої розправи. Ця акція має стати апофеозом політики залякування, після якої, як вважається, встановити повну стабільність за російсько-білоруським зразком - справа часу.
Той факт, що в пулі найближчих радників Януковича, як і раніше,перебуває група "яструбів" Фірташа, значною мірою вплинуло на хід грудневого повороту у відносинах вертикалі влади з нелояльними групами. Не слід скидати з рахунків і прагнення представників різних угруповань всередині ПР показати лояльність і потрібність президенту - йде кастинг на прем'єрське крісло. Так, атакою на депутатів БЮТ увечері 16 грудня керував, як вважається, Андрій Клюєв - а його шанси прийти на місце Азарова досить високі, якщо він виявиться "ефективним менеджером" не тільки в економіці, але і в розборках з незгодними.
Початок справ проти Тимошенко і Луценка, показова реанімація справи з акції Україна без Кучми 2001 року, затримання і допити журналістів, настійна порада депутата від ПР Ярослава Сухого не сміятися над депутатами від влади, побиття депутатів від БЮТ, арешти активістів підприємницького Майдану і кримінальні справи проти них "за псування комунального майна" та блокування доріг - все це початок стрімкого та комплексного наступу на активні сили, які висловлюють незгоду з режимом. Це вже не сигнали і експерименти, як було навесні, це - тенденція до вибудовування закритого корпоративно-олігархічного режиму з готовністю захищати свій статус на вершині влади архаїчними, але незмінно дієвими методами силової розправи. Розгони мітингів незгодних як єдиного способу донести до влади свої вимоги тепер стають реальністю. Варто у новому році розігнати ще один майдан, причому десь у провінції, і це остаточно налякає країну. Але думається, що в наступному році і Майданів особливо не буде - посил влади вже зрозумілий тими, хто хоче вижити.
При цьому у ПР з'являється час перед виборами 2012 року для остаточної маргіналізації БЮТ. Тимошенківських депутатів побили ще й тому, щоб населення не вирішило, як у нас люблять, голосувати за "мученицю", яка сидить на нарах. Її симпатикам слід розуміти, що віддавати голоси за БЮТ безглуздо і небезпечно: Тимошенко може опинитися у в'язниці, ставши персональним в'язнем глави держави. При такому розвитку подій її партія може бути фактично продана і переформатована. За цей "продаж бренду" частина верхівки БЮТ може отримати легалізацію в новому режимі, зайнявши ще одне місце в ряду кишенькових опозицій влади.
Розпочата після розгону підприємницького Майдану спроба корінного перелому настроїв мас, нагнітання страху, вибудова системи ручної опозиції і "перетрушування" медіа-простору буде тривати півтора роки. Арешти політичних опозиціонерів будуть показовою акцією, але одночасно і початком наступного етапу репресій: після приведення до послуху БЮТівців та частини "демократично стурбованих" з НУНС, візьмуться за ЗМІ і представників нелояльної інтелігенції. Останніх залякати простіше простого - у силу устрою своєї особистості інтелігент не здатний протистояти грубій і постійній силі, а охочих стати дисидентами навряд чи виявиться багато. У крайньому випадку, найбільш видатні її представники виїдуть за кордон, або ж осядуть в "галицькому гетто" - під наглядом Тягнибока.
Навесні розпочнеться новий наступ на малий бізнес: "спрощенку" знову уріжуть, назвавши це "розумним консенсусом" (хоча до формату відкинутих статей Податкового кодексу все ж не повернуться). До літа 2012 року побудова "нової країни" за путінсько-лукашенківським зразком - з опорою на силові структури і лояльні ЗМІ - має завершитися, і закордонним візитерам під час чемпіонату з футболу повинна постати усміхнена і безхмарна країна, майже цілком згодна (Тягнибок, звичайно ж , проти) з режимом. Ну, просто як на Олімпіаді 1936 року в Німеччині.
При цьому реальний рейтинг довіри до влади, на відміну від Росії та Білорусі, буде все одно дуже низький. Населення, навіть перебуваючи в страху і конформізмі, буде відчувати бажання повалити або хоча б частково усунути ПР від влади. Негативні настрої будуть посилюватися, а режим - продовжувати тиснути на суспільство до тих пір, поки не почне - приблизно через три-чотири роки - отримувати постійну і дієву відсіч, незважаючи на жорсткі репресії. Відсіч ця або стане підсумком самоорганізації знизу, за прикладом другого Майдану, або ж буде осідлана в інтересах влади "Свободою" та іншими опозиційними силами, які вже передчувають, як вони займуть місце, яке стрімко наближається до казенних, Юлії Володимирівни.
Павло Сєров

Оригінал тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/12/31/221992
___________________________
Чим дальше в море, тим ближче до неба...
Догори 
one gog Посилання на пост #67 Додано: 17 січня 2011 13:24 + --   
ЧМ
Капітан 25-го рангу

Вік: 47 Козеріг
З нами: 12 років 11 місяців
Повідомлень: 475
Репутація:
Подякував: 1
Подякували: 1
Попереджень: 0
Курвовище верховне.....
___________________________
arbeit maht frei
Догори 
Emerytura Посилання на пост #68 Додано: 19 січня 2011 23:53 + --   
ЧМ
Капітан 31-го рангу

Вік: --
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 507
Репутація:
Подякував: 2
Подякували: 3
Попереджень: 0
Нарешті добрі новини...

Росія втягується в кризу, яка може поставити під сумнів існування держави

Вперше за багато років російська влада по-справжньому злякалася. На запитання УНІАН відповів політолог, доктор історичних наук, професор МДІМВ Валерій Соловей
Валерію Дмитровичу, на якому етапі свого розвитку перебуває Росія? Іншими словами, що за країна Росія сьогодні?
Щоб відповісти на це питання, потрібно прочитати або цілу лекцію, або постаратися відбутись однією фразою. Я б сказав, що Росія, як казали в російській літературі ХІХ століття, "страна межеумочная". Тобто Росія перебуває між якимись станами, до яких вона не прийшла, і тут почала формуватися нова якість. Якщо говорити дуже поглиблено, то Росія і Україна пішли різними шляхами. Росія почала будувати ринкову економіку в поєднанні з авторитарною державою, Україна пішла шляхом плюралізму. Це різні моделі. Я не беруся обговорювати, чому вони пішли різними траєкторіями, але, на мій погляд, Україна пішла більш вдалим шляхом. Російська модель виглядала дуже успішною, і наслідки "помаранчевої революції" у нас видавалися як доказ успіху російського вибору. Але зараз Росія втягується у колосальну кризу, хоча, власне, вона з неї не виходила. Просто ми підходимо до нового витка цієї кризи. Причому мова йде не про економічну кризу, а про кризу соціополітичну. Ця криза може поставити під сумніви саме існування цієї держави.
Ви маєте на увазі наближення президентських виборів 2012 року?
Ні, все набагато фундаментальніше. У Росії наростає масове невдоволення тим, що тут побудовано і що склалося. Рефрен, який об'єднує всіх незадоволених - зверху донизу і знизу доверху - несправедливість. Усі хочуть справедливості. Її хочуть як великі підприємці, які вбачають несправедливість у тому, що їх гноблять, так і маса населення. Ця держава виявилася вкрай неефективною, вона існує лише завдяки нафті, газу й іншій сировині. А також завдяки інерції населення. Росіяни довго приходили до тями після шоку 90-х років, і потребували певної паузи, відпочинку. Населення отримало цю паузу, але з'ясувалося, що шлях, як здавалося, процвітання, - це шлях в нікуди. Далі - порожнеча. Швидше, в цій порожнечі - прірва.
Тобто в Росії може статися щось екстраординарне?
Насправді такі події вже почали відбуватися. Те, що відбувалося в грудні в Москві та в інших містах європейської Росії (я маю на увазі заворушення на етнічному ґрунті) - це події екстраординарні. Вперше в Росії почалися масові заворушення. І дуже важливо, що кістяк цих виступів складають молоді люди, виховані в пострадянську епоху. Вони вільні від обмежень людей мого покоління. Моє покоління - 40-50-річні люди - більш законослухняні, хоча їм може не подобатися державна влада. Сучасна російська молодь дуже критично ставиться до держави. Вона відчайдушна або, як кажуть зараз в Росії, відморожена. Таких людей не так вже й мало і, що дуже важливо, вони живуть в іншому технологічному середовищі. Інтернет дозволяє координувати дії, проводити масові акції, не вимагаючи ніяких формальних структур - зустрічей, погоджень. Міліція когось заарештує, але це не міняє ситуації, все одно знайдеться група людей, яка буде через Мережу закликати вийти на мітинги. Я бачу по реакції, що російська влада боїться, вперше за багато років російська влада по-справжньому злякалася. Тому що це не ті, хто виходить на Тріумфальну площу (тих небагато, і їх вплив обмежений), це люди, за якими стоїть маса російського народу. Тому що цей народ відчуває себе приниженим і ображеним. Які будуть наслідки і довгострокова динаміка, я не беруся пророкувати. Поясню чому - не зі страху. Я дуже довго займався вивченням революцій і можу сказати дуже спрощено так: можна передбачити державну або загальнонаціональну кризу, для цього є методики, але неможливо передбачити революцію. Росія втягується у кризу.
Наскільки небезпечна для російської держави етнічна складова цих виступів?
Це не небезпечно для Росії, як не дивно. Тому, що мова йде про право голосу 80% населення. Росіяни, які становлять 79-80% населення Росії, вважають, що вони не мають права голосу, і я з ними згоден. Яка ж загроза від того, що люди, предки яких створювали Росію і чиєю працею вона тримається, отримають права голосу? Це є справжня демократична вимога.
Те, що сталося на Манежній площі, - ще зовсім не бунт. Це навіть ще не гроза. Це перші сполохи... Дивно, але з грудня в країні щось змінилося в масових відчуттях. Це відчуваєш шкірою. Це досить важко описати. Для цього потрібно тут бути. Я сьогодні листувався зі своїм колегою з Англії, і він запитував, що відбувається в Росії. Я відповів: "Це тяжко передати словами, а концептуалізувати взагалі неможливо".
Є відчуття, що ми перед грозою - похмуре суворе мовчання тут нависає, щось погане, щось недобре. Ненависть. У Росії з'явилося дуже багато ненависті. Порівнюючи з Україною, можу сказати, що в Україні при всіх своїх економічних і соціальних проблемах значно спокійніше суспільство. Не розслаблене, як грецьке чи італійське. А в Росії накопичується те, що психологи називають "невідреагованою напругою". Тут дуже високий рівень агресії, причому агресії, яка не знайшла виходу. Тут дуже багато взаємної ненависті. Достатньо проїхати в московському метро, особливо в годину пік. Це модель соціального пекла. Люди постійно живуть у пеклі, природно, що вони починають ненавидіти і одне одного, і владу. Ця енергія знаходить свій вихід, наприклад, в масовому алкоголізмі...
Газпром сильніший від МЗС
Після розвалу СРСР пройшло практично 20 років. І сьогодні у Росії напружені відносини практично з усіма сусідами, країнами, що колись складали єдину радянську державу. Чому так відбувається?
Треба дуже постаратися, щоб посваритися з усіма.
При всьому відштовхуванні від Росії, був пієтет перед Москвою. Я пам'ятаю 90-і роки, коли приїжджали українські колеги, вони дивилися знизу вгору. У всіх республіках, за винятком прибалтійських і, можливо, Грузії, був дуже сильний провінційний комплекс.
Це не секрет, але своєю політикою Росія дійсно примудрилася багатьох відштовхнути.
Багатьох чи всіх?
Я б сказав майже всіх. Судячи з відносин з Білоруссю, це був останній справжній союзник Росії. Зараз Росія опинилася в блискучій самоті, тому що прагнення перекласти все на економіко-центричну основу дуже погано закінчується. Переважає загальнонаціональна політика приватних економічних інтересів. Зрозуміло, що в якихось відносинах Газпром сильніший від МЗС, значно сильніший того, що можна назвати "національним інтересом". Це не секрет для тих, хто займається вивченням і аналізом російської зовнішньої політики.
Крім того, цьому сприяла зневага до партнерів. У Росії весь політичний клас дивиться на Україну зверху вниз. Можна почути, що українська мова - це "спотворена російська", українці - це "якась погіршена версія росіян". Вони ведуть себе відповідно до цього. Але Україна це все спростувала - там відбулася революція. І справа не в тому, які її підсумки. Справа в тому, що Україна опинилася здатна до самостійного вибору. Не тільки Україна, але й інші сусіди.
А цей снобізм, який тут демонструється, насправді безпідставний.
А як вам здається, сучасні українські політики позбулися провінціалізму?
Мені здається, ні. Від нього не те що не можна позбутися, можна, звичайно. Але в Україні зараз діє принцип "ласкаве теля двох маток ссе" - і з Заходом, і з Росією. Це, до речі, розумна політика національних інтересів. Але є щось таке в цій пострадянській еліті незнищенно холопське. Раніше вони запобігали перед Кремлем, тепер вони так само поводяться стосовно Вашингтона, Брюсселя, Берліна. В українському Кабміні був чиновник (не хотів би називати його прізвище), який був взірцем радянської людини, але після розпаду Союзу переорієнтувався на Захід. Зараз він говорить, що забув російську мову, хоча раніше не знав української. Людина стала лобістом вступу України до євроструктур і так далі. Це те ж саме - знайти господаря.
Російська еліта відрізняється тим, що вона не вважає, що вона повинна перед кимось запобігати, вважає, що вона сама по собі якийсь центр. А ось еліти пострадянських країн заражені таким провінціалізмом. Хоча, чесно кажучи, такий світовий лад. Дуже важко в сучасному світі залишитися незалежним. Можна бути незалежним, якщо від всіх закритися, як Північна Корея, або стати технологічно дуже розвиненою, як Південна Корея.
Україна має шанси бути прийнятою в Євросоюз, Росії їх не має взагалі
Зараз Росія активно працює над різними інтеграційними об'єднаннями - Митний Союз, ЄЕП, ОДКБ. Міністр закордонних справ Лавров взагалі говорив про створення Євразійського союзу. Чи можуть на тлі складних відносин з потенційними членами такі структури бути в принципі успішними?
У принципі, якщо буде політична воля з боку Росії та збіг економічних інтересів, це було б можливо. Але я не впевнений, що це завдання під силу нинішній російській еліті, яка здатна рушити в цьому напрямку, але в неї, як правило, немає волі щось довести до кінця. Хоча б тому, що такий союз вимагатиме обмеження якихось групових і приватних інтересів. Як сказав один російський журналіст, всі російські чиновники - державники і патріоти, але рівно до того моменту, поки це не вступає в конфлікт з їхніми особистими інтересами. Це відноситься і до політики Росії в цілому.
Я не дуже вірю, що це можливо. Потім, історичного часу не так багато. Росія – держава, що слабшає. Вона слабшає демографічно, слабшає технологічно, адже ідея модернізації з'явилася не від хорошого життя. А від того, що наш товар (сировина), звичайно, потрібен, але його значення буде зменшуватися. А більше нам нічого запропонувати. Росія дійсно сировинний придаток. Свого часу Радянський Союз критикували за те, що він експортує лише сировину, але тоді продавалося значно більше машинобудівної продукції.
А участь України в цих структурах не суперечила б просуванню у європейському напрямку? Наприклад, тим же переговорам про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС?
Економічна доцільність для України в економічних об'єднаннях на пострадянському просторі, звичайно ж, є. Європа поки це все-таки журавель у небі з дуже простої причини - зараз у неї не дуже багато грошей. Я думаю, що якби не було глобальної економічної кризи, то інтеграція України, як і Білорусі, до європейських структур йшла б значно швидше.
Криза не закінчилася в Європі, і ми можемо побачити її черговий виток, причому більш масштабний, ніж попередній. Це стримує можливості інтеграції України. Хоча, якщо говорити про якесь стратегічне майбутнє, то в України є шанси бути прийнятою в Євросоюз. У Росії їх немає взагалі. Хоча кращі шанси у Білорусі. Як тільки піде Лукашенко, через 2-3 роки Білорусь може стати членом Євросоюзу. З усіх країн вона найбільше готова і найлегше піддається інтеграції. У України шанси значно менші, але, тим не менш, вони є.
Зараз керівники Україна і РФ демонструють поліпшення відносин між двома країнами. Чи можна прогнозувати, ніж у середньостроковій перспективі закінчиться така дружба?
Думаю, вона закінчиться підписанням якихось економічних угод. Але я б не став переоцінювати значення цієї дружби. У мене таке відчуття, що за флером цієї дружньої риторики Янукович проводить цілком прагматичну політику в інтересах України, і якщо хочете, в принципі такий союзницький дискурс стосовно Росії був необхідний після охолодження відносин за часів президентства Ющенка. Ющенко маятник загнав занадто далеко, зараз маятник йде назад, але не думаю, що можливий якийсь дуже тісний союз Росії і України. На це є серйозні причини. Можливі дуже гарні відносини, але неможливе об'єднання. Нічого схожого на Союзну державу Росії і Білорусі між Росією і Україною бути не може. Поділюся спостереженнями. Всі мої друзі в Україні, яких дуже багато - етнічні росіяни чи русифіковані українці - ніколи не знали української мови і в порівнянні з 90-ми роками стали прихильниками незалежності. Причому мова йде про людей з Донбасу.
Більше того, зараз навіть від старшого покоління можна почути: "Може й добре, що розпався Радянський Союз". У 90-і роки вони думали зовсім інакше.
Існує дискусія, хто кращий, Янукович чи Тимошенко, але не існує дискусії, бути Україні незалежною чи ні, за винятком, можливо, Криму. Все це означає, що в Україні складається єдина українська політична нація, всередині якої йде дискусія - будувати її як націю політичну, як пропонує умовно Схід, або етнічну - як пропонує умовно Захід України. Дискусія про мову насправді індикатор того, яку націю будувати - політичну чи етнічну.
Досить, щоб держава побула незалежною 20 років, нехай це буде навіть опереткова незалежність, виростає покоління, яке стає її оплотом. Вони вже не знають іншої держави та культурної ситуації.
Те ж характерно для Росії. Тут молоді люди не хочуть жодних союзів ні з ким. Ті, хто пройшов пострадянську соціалізацію, вважають, що Росія повинна бути незалежною і не потребує союзів ні з ким. Для Росії це означає якісне зрушення - росіяни перестають бути імперською нацією. Вони не хочуть імперії, не хочуть жертвувати. Кажуть, було б непогано "бути імперією", але якщо поставити питання, що ви готові за це платити - чи готові проливати кров, направляти фінанси, - ні, ніхто цього не хоче.
Українське суспільство будується як національно-демократична держава. За образом країн, які виникали в Європі у ХІХ столітті.
Наприкінці року російський прем'єр заявив, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні без України. Для чого робляться такі заяви?
Можливо, це образа за невдалі переговори з Януковичем. Політики ж люди, і не треба переоцінювати продуманість їхніх слів і вчинків. Вони дуже часто керуються емоціями.
По суті, якщо виходити з історичних фактів, це не правильно. Це такий укол, якщо хочете, це комплекс великоросійської переваги. Треба, мовляв, хохлам показати їхнє місце. Нехай знають. Це характерно для російської політики.
Але Путін практично повторив цей вислів ще раз, трохи згодом. А адже протягом останніх років, "одна на всіх" перемога залишалася чи не єдиною сполучною ланкою між пострадянськими країнами (крім Прибалтики, звичайно). Можливо, ця риторика - побудова якоїсь нової ідеології?
Це було єдине в нашій пам'яті, що об'єднувало. Якщо починається сепарація цієї перемоги, поділ її, то в соціологічному плані це показує, що Росія стає національною державою. Вона відділяє, вона виділяє свою частину минулого. Вона намагається з того імперського чи радянського минулого вичленувати якийсь свій домен. Слова "ми б перемогли" показують, що нам вже ніхто не потрібен. А насправді час покаже, що за цим стоїть. Важливі не слова політиків, а їхні реальні дії.

взяв тут: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/01/19/224503
___________________________
Чим дальше в море, тим ближче до неба...
Догори 
Emerytura Посилання на пост #69 Додано: 21 січня 2011 00:38 + --   
ЧМ
Капітан 31-го рангу

Вік: --
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 507
Репутація:
Подякував: 2
Подякували: 3
Попереджень: 0
б.к.: http://www.facebook.com/note.php?note_id=145573762167718&id=100001573355487
___________________________
Чим дальше в море, тим ближче до неба...
Догори 
one gog Посилання на пост #70 Додано: 21 січня 2011 12:10 + --   
ЧМ
Капітан 25-го рангу

Вік: 47 Козеріг
З нами: 12 років 11 місяців
Повідомлень: 475
Репутація:
Подякував: 1
Подякували: 1
Попереджень: 0
Цитата: Emerytura
Важливі не слова політиків, а їхні реальні дії.

...
___________________________
arbeit maht frei
Догори 
Jack Sparrow Посилання на пост #71 Додано: 24 січня 2011 21:07 + --   
Адміністрація
Доглядачі сторінки

Вік: 39 Ваги
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 225
Репутація:
Подякував: 0
Подякували: 1
Попереджень: 0
http://giggster.livejournal.com/191547.html?style=mine

Чудовий коментар про поїздку "нашого" президента в Японію bully
___________________________
Доброго вітру!
ICQ: 3202500
Догори 
adramelech Посилання на пост #72 Додано: 25 січня 2011 10:40 + --   
Головні редактори
Капітан 14-го рангу

Вік: 30 Діва
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 294
Репутація:
Подякував: 0
Подякували: 0
Попереджень: 0
тут, вже навіть не то шо за нього смішно, а соромно шо за нас будуть думати...
ICQ: 399958374
Догори 
one gog Посилання на пост #73 Додано: 25 січня 2011 14:39 + --   
ЧМ
Капітан 25-го рангу

Вік: 47 Козеріг
З нами: 12 років 11 місяців
Повідомлень: 475
Репутація:
Подякував: 1
Подякували: 1
Попереджень: 0
Цитата: adramelech
а соромно шо за нас будуть думати

а ти не думай взагалі! і вони не зможуть думати за тебе....

бери своє і йди!
___________________________
arbeit maht frei
Догори 
adramelech Посилання на пост #74 Додано: 4 лютого 2011 14:13 + --   
Головні редактори
Капітан 14-го рангу

Вік: 30 Діва
З нами: 13 років 1 місяць
Повідомлень: 294
Репутація:
Подякував: 0
Подякували: 0
Попереджень: 0
тепер ще й скасовують 50% квоту для укр виконавців на тв і радіо..

http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/2/5871055/
ICQ: 399958374
Догори 
one gog Посилання на пост #75 Додано: 4 лютого 2011 16:05 + --   
ЧМ
Капітан 25-го рангу

Вік: 47 Козеріг
З нами: 12 років 11 місяців
Повідомлень: 475
Репутація:
Подякував: 1
Подякували: 1
Попереджень: 0
Смєла таваріщі в ногу!
тумани вісімнайцяті...
___________________________
arbeit maht frei
Догори 
 
Назад  <<  1 2 3 4 5 6 7 8  >>  Вперед
     
 

Інформація


Відвідувачі, що знаходяться в групі Гості, не можуть залишати повідомлення в данній темі.

Нові повідомлення на форумі

Останнє повідомлення 14 липня 2014 14:55 adramelech
Останнє повідомлення 14 травня 2014 10:28 Jack Sparrow
Останнє повідомлення 24 березня 2014 14:03 Marichka
Останнє повідомлення 17 лютого 2014 05:54 Lana Wayne
Останнє повідомлення 16 січня 2014 11:23 Lana Wayne
Останнє повідомлення 2 січня 2014 04:21 one gog
Останнє повідомлення 5 листопада 2013 14:22 Jack Sparrow
Останнє повідомлення 17 червня 2013 20:27 Emerytura
Останнє повідомлення 6 червня 2013 04:26 martyshko
Останнє повідомлення 1 червня 2013 11:54 heilga