Сторінка куренів Чорноморці та Чорноморські Хвилі > Дописи і звіти > КМТ-FM... Тримай Хвилю!...

КМТ-FM... Тримай Хвилю!...


28 серпня 2009. Розмістив: Halushechka
КМТ-FM... Тримай Хвилю!...


Звісно ж, найобєктивніше оцінити табір можуть ті, хто його бачив збоку, а не безпосередньо варився в його казані… Але ж ми зараз не будемо намагатися вивести комплексну експертну оцінку кореляційно-регресійним аналізом, а спробуємо просто відновити в памяті всі ті приємні моменти, які нас обєднали в одну велику сімю на ці незабутні два серпневі тижні…

КМТ-FM... Тримай Хвилю!...


А те, що тижні були незабутніми – то факт. Взяти хоча б до уваги майже добову дорогу до місця табору всіма можливими і неможливими видами транспорту (хіба на метро не їхали))) – і потяг, і електричка, і автобус, і навіть трішки ніжки… Коли ж ми опинилися на нашій поляні, виявилося, що її окупували інші туристи, менш активні, ніж ми, але не менш переконані в тому, що поляна більше пригодиться їм, а не нам… А одна жіночка нас звинуватила в тому, що ми приїхали до них без подарунків, лише з претензіями…)))…

Завдяки дипломатичному підходу до справи, пан Капітан зі своїми правими та лівими руками таки навели лад на полянці, переконавши сусідів у тому, що навряд чи свисток на збірку та ринда будуть сприяти їхньому денному та нічному релаксу, то ж таким чином ми опинилися майже наодинці самі з собою…
І… Не повірите, але ми просто почали таборувати. Так знайомо і класично – ставити таборові споруди, розкладати намети, натягувати тенти, навіть складати плавзасоби!!! І то в той час, як за кілька метрів, внизу величезного обриву шуміло море, обіймало своїми хвилями берег, викидало на пісок ракушки і водорості… А учасники навіть не побажали скупнутися!!! Дивні вони… Хм… а може це тому, що першого дня падав дощ? =)))) Саме для того, щоб він пройшов далі, не затримувався в нас на районі, ми танцювали танець сонця і співали йому пісеньки…

По-моєму, ми перестаралися – наступні дні погода на нас відірвалася!!! Сонечко пекло, як скажене, і головне було не припектися, не згоріти і не перетворитися у бурого смаженого рака… Спека розхолоджувала (вибачте за оксюморон, але по-іншому не знаю, як то діло охрестити))), юнацтво (і деяке старшопластунство, правда)) постійно було зайняте, ми знали, що якщо їм дати вільну хвилину, вони просто заснуть =))))
КМТ-FM... Тримай Хвилю!...

Коли всі таборові роботи були зроблені – щогла поставлена, старий гальюн закопаний, новий викопаний, стіл не лише викладений піском, але й оформлений малюночками корабликів і штурвальчиком (цитую пана Капітана: «Такі кораблики на підгузниках дітям малюють!»), учасники з чистою душею змогли повністю віддатися заняттям на воді. Першим повноцінним водним днем став третій день табору.

Учасники осягнули ази хотьби на:
- катамарані, вискакування з нього, вилітання, витягування на нього інструктора, перевертання і інших скажених речей, які лише можна уявити і зробити на/з/під/за катамараном;
КМТ-FM... Тримай Хвилю!...

- байдарці (о, скільки разів вони бідолаху кільнули перш, ніж пройшли першу череду хвиль при березі, а скільки кіл біля них намотав Ростик, жеби діти в морі не погубилися…);
КМТ-FM... Тримай Хвилю!...

- серфі – у кожної залоги завдяки точним економіко-математичним розрахункам подруги скіпер було рівно по пять занять із серфінгу, то ж до кінця табору більшість учасників впевнено піднімали вітрило, а ті, кому щастило і на чиї заняття припадав хороший вітер, навіть трохи йшли! Одностайно вкінці табору учасники назвали Андрія Шупера одним з найкращих інструкторів! Ріспект і уважуха? ))))
КМТ-FM... Тримай Хвилю!...

- яхті – Назар виводив їх так далеко в море, що іноді здавалося, наче вони от-от зайдуть за горизонт… Тоді хотілося їм кричати вслід: «Сувенірів нам з Туреччини привезіть, ок???». А, взагалі, я написала, що їх виводив Назар – нє, то не так, то вони виводили Назара, бо ж саме учасники стернували і сиділи на грот-шкотах, а інструктор їм був для підстраховочки і баласту так сказать =))))
- «хотьби на дайвінзі» якось смішно звучить, але підводне плавання з середини табору (через певні особисті обставини інструктора Лесі, доречі, мушу сказати, що від неї як інструктора учасники теж були в захваті!) також було доступне до широкого (наскільки це дозволяла програма) вжитку. Від цього виду занять просто фанатіли, та й недаремно =).

Також в програмі було багато різних дрібних розважальних фішок. Наприклад, перші три ночі в нас були діскатєкі – сусіди так лабали музичку на повну котушку, що спати було складнувато навіть дуже змученим учасникам. Колонки в них були потужні!!! Але потім вони поїхали...
І нам довелося задовольнятися не таким голосним локальним радіо, то ж у нас весь час працювало рідне КМТ-FM – таким чином учасники завжди, хотячи того чи не хотячи, перебували «На Хвилях Чорного Моря» =)))) І їм було нікуди діватися з підводного човна. Вони могли замовляти пісеньки, передавати привіти, чи просто юзати його як радіо-довіри та плакатися цілому табору на свої проблеми (правда, так ніхто не робив, але ж могли, могли...)
Найбільше всім (ну, добре, за всіх не розписуватимусь, але мене заперло так нормально!))) сподобався флеш-моб в білому – припустити не могла, що пластуни беруть стільки білих речей на табір!!! і алярм з «рєпками» - для тих, хто не роздупльонний, рєпка – то такий вельми високий, майже на чолі зроблений, хвостик. Потім ми влаштували конкурс на найкращу рєпку. І, що ви собі думаєте – виграв Адам!!!! І то при тому, що ВСІ дівчата мали на голові рєпку, а виграв АДАМ!!! Дискримінація за статевою ознакою =)

З особливо цікавих і не засекречених конкурсів хочеться відмітити конкурс замків, сонць і качок. Учасники настільки креативно підійшли до справи, що визначити залогу-переможця виявилося для нас надскладним завданням... Тому ми нагородили всіх =)
Інша знаменна подія, якій учасники тішилися, як дурні – це був факт, що вони мокнули пана Одісея. Бачили б ви, скільки то було радості... Марко вміє робити учасників щасливими =)))
Ну і, звісно ж, як не згадати про живий таборовий привіт, намальований на наймужнішій спині талісману табору Дзідзя (Ромка з Надвірної – може комусь так простіше буде орієнтуватися) і найгарнішому животику Олесі із Луганської області. А все тому, що у нас передчасно закінчилися, так і не почавшись, ватмани =))))

А ще на таборі був такий прикол, що в один момент ми собі так придумали, що всі пісні варто присвятити героям табору (ні, не Дзізьові, в нас були ще й інші герої – Дріжджі або Шмігери), і ми всюди, де тільки можна було і не можна були впихали слово «дріжджі» і всі реально-нереальні його варіації, то ж у нас виходило: «В дріжджаря, чий дріждж на дріжджах чарівні дріжджі...» чи «Жовті дріжджі падають на дріжджі і летять у вирій дрііііжджі...»... Хі-хі, вийшло дуже навіть весело.

Ну, що ж, ви можна було б, звісно ж, розповісти і про інші таємниці, ви ж бо, мабуть, чекали, що КМТ-FM вам продасть всю інформацію, а не тут то було... Дещо ми таки залишимо для себе.
Для того, щоб дізнатися все-все треба було самому приїхати... І пережити... Побачити на власні очі... Відчути бризки моря на обличчі і смак соленої води в роті...
Адже це був не простий табір. Це було навіть не просте КМТ. Це було КМТ на морі. Перший Крайовий Морський Табір на хвилях Чорного Моря...
Уважати? Уважати!!! ))))

p.s. це визнали навіть учасники «Легіону» =)

КМТ-FM... Тримай Хвилю!...