Зранє, в Дєнь Побєди, дєльна ГАЗєлька (здається, шось забагато є "є"?) на повороті в Татарові підібрала Ґоґу, Жінку Олю, Кибу, Кіллєра, Ковбасу і невідому, що через пару кілометрів стала називатися Пацьоркою (бо того слова раніше не знала). ГАЗєлька з Чуком і одним черевиком власне верталася з ВПП(в) "Черемош-2008". Довантажилися і рушили в напрямку сонячного Закарпаття у пошуках води.

В Чорній Тисі троха води було, але закидуватися у верхів'я явно не було сенсу. Ну що ж, почекаємо... Сплавлялися Ґоґа-Оля і Кіллєр-Ковбаса.




Старою військовою дорогою перевалили з Рахова в долину Косівської. Дорога –фантастика! Всім автомобілістам пробувати! На знимці панорама Рахова.

Косівська зустріла нас наявністю води. В центрі Косівської Поляни навіть був кавалок, де про безпечний прохід слід було добре задуматися. Але через тупість аборигенів ми не сплавилися! Виявляється, аби піднятися вгору Косівської треба мати перепустку від лісництва (звісно про це дізнаєшся тільки проїхавши бездоріжжям купу кілометрів). Ні письмового розпорядження на цю тему, ні пояснень як отримати перепустку у вихідний день, ні номерів телефону до керівництва організм на КП не має. Пошуки Лісничого по довколишніх селах закінчилася нічим. Підніматися ще раз, шоби пройти тільки частину річки вже не хотілося. На знимці кусочок Косівської. Такого там є більше.



На загал закарпатські дороги дуже злі: пожований скат і "камінчик" вклинений між спарку – як на один день, то трохи забагато.



На превеликий жаль в Брустурянці води виявилося не багато. Звісно плани про Турбат теж відклали до кращих часів. Вирішили йти тільки Брустурянський "поріжок".


Для забезпечення страхування проходили почергово. Почали з бетонової тами 300м вище порогу. Йшли правим зливним коритарем. Як буде підтримка – викладу фотосерію - можна буде аналізувати техніку.



















До речі: є сподівання, що в решті-решт почнуть відбудову єдиного музею лісосплаву – два тижні тому приїжджали сам ґубернатор з чиновниками і веліли починати відбудову не зволікаючи. Дасть Бог, будемо, як в давні часи, врегульовувати питання рівня води зі сторожем, через вільноконвертовану у горах валюту!



Ось така вийшла мандрівочка – 900км різних шляхів і три дні часу 9-11 травня 2008р.Б. На сімох по 167грн з носа. Зі всім (правда не справедливо не рахуючи пожованого ската). Купа продуктів ще залишилася. О. Ще були чудові товариські ватри, співи тематичних пісень, мінусова температура вночі і раптові зливи серед сонячних гір. Про автентику типу бринзи, шовдиря, деревяної архітектури я і не згадую – не перший раз мандруємо! На наступний рік знову шукатимемо Білу Воду. Хто з нами?