"Ранок" «Черемошу» розпочався з кількох «передводних» гутірок.







О 12.00 першого дня всі учасники зібрались на відкриття, а під тентом на них вже чекали гідрокостюми, каски, весла і рятувальні камізельки







«Швиденько знімаємо однострої і вдягаємось на воду», - прозвучав наказ першого асистента перед «розходом». І вже через 10 хвилин:



А далі впп(в) «потік» своїм звичним руслом, що не потребує грунтовних описів. Техніка гребка, короткий сплав, довгий сплав, практичні гутірки і змагання. Так протягом усіх наступних днів. З перервами на обіди, вечері, сніданки, ватри і сон ;)





Вже з першого виходу на воду, учасники мали змогу тренуватися на слаломних воротах, розвішаних на відрізку річки вздовж табору. Згодом своє вміння залоги старалися використати на традиційних фінальних змаганнях в останній день вишколу.













Незабутніми також були мандрівки від кінця сплаву до табору:



А після довгих сплавів, втомлені, ми починали… вечеряти ;)



За традиційним морським столом, де дійсні особливі правила:





І особливі покарання:





І особливий настрій:



Який нікуди не зникав у наступні кілька годин після вечері:





"Обід" (в народі – екватор) «Черемошу», припав на день 92-ої річниці з дня підняття Українського прапора на Чорноморському флоті. Тому ватра була святково-пізнавально-історичною. Нептун (в народі – капітан) розказав багато цікавого про український флот 1918 року. Довга, проте цікава, історія наповнила холодне нічне повітря Карпат теплом Українського національного духу.



І по-трохи на «Черемоші-2010» почало вечоріти. Програма цього "вечора" була звичною:













Сталось так, що весняну білу воду цього разу ділили між собою майже в два рази менше учасників ніж зазвичай, відповідно кожен з них отримав як мінімум у два рази більше вміння, вражень, емоцій і хороших спогадів.



Таким був впп(в) «Черемош-2010», що відбувався 26-30 квітня, поблизу с. Дземброня, Верховинського району Івано-Франківської області. Для когось вишкіл був першим знайомством з білою водою, для когось вже звичною багаторічною справою. Але у вирі буденного життя кожен з нас пам’ятатиме вир води на порогах і голосне «раз-раз-раз…», що протягом чотирьох, а видається ніби одного, днів робили з чвертьсотні людей одну цілу частину того іншого світу…