5 серпня 2015 року в середу, серед ночі старенький Ford з причепом, Чорноморець, два водяники, калабанник та росинка вирушили з «Погулянки» в не близьку дорогу до центру України. Півострів коло села Сагунівка, що на Черкащині, чекав Нас і з своїм чудовим тереном для таборування. Дорога видалася не без пригод. Близько Києва шина на причепі лопнула, що правда нам повезло бо сталося це коло "карманчика", замінивши колесо ми поїхали далі. Подорожуючи через половину країни ми насолоджувалися зміною краєвидів горбиста місцевість ліси в перемішку з полями змінювалася на безкраї поля соняшників та інших культур, яскравість кольорів вражала одне слово літо…

Місце зустрічі з підстаршиною і другом ТТ було на чайці СПАС, яка стояла в порту на базі в клубі «Юний Моряк». Робота кипіла: вітрила сушилися, палуба і трюм драяли, СПАС готували до табору. Підобідавши ми разом вирушили до місця табору. Виїхавши на дорогу по півострові, ми мріяли скупатися в Дніпрі та повечеряти, обговорити плани і солодко поспаняти. Але не так сталося як гадалося, пісок не давав спокійно проїхати навантаженим бусом з причепом і ми дві години бавилися, але все ж таки добралися майже на місце табору. Розбили табір в сутінках на березі Дніпра, зробили вечерю, довкола вогню сиділи змучені задоволені лиця. Вечерявши ми розказували цікаві пригоди з життя. Капітан СПАСу пан Ґума займав майже весь ефір і всі з цікавістю його слухали, сильний вітер здував комарів і ніхто не розмахував руками навколо себе. Не всім хотілося спати і частина з нас вирішила розвідати вимріяне місце табору. Дві білі кучугури піску, зоряне небо з повний місяць, нічний Дніпро та вітерець вдихнули в нас надію. Настанови п. Ґуми мені як капітану, око в око перед початком табору підтримали і стали в пригоді…




Ранкове вставання, наказ капітана переправити все спорядження по воді. Дівчата готують сніданок, хлопці помпують катамарани і вантажать їх. Швидко ковтнувши свій пайок ми беремося перевозити спорядження. До одинадцятої години ранку ми все переправили до місця табору. На місці табору залишили стійку, і вирушили в Черкаси до чайки. СПАС предвіщає походи Черкаським морем (Кременчуцьке водосховище), і робота сама просилася до рук: упорядкувати в боцманській, вичистити палубу, зробити «ножиці» для опускання щогли, просушити вітрила та такелаж (фали, браси, шкоти), приготовити камбуз та кают-компанію. По вечері всі попадали де хто бачив вільне місце на чайці і набиралися сили на завтрашній день - день приїзду учасників.

8 серня о п’ятій ранку ми зустрічали учасників, які прибули з різних куточків України і не тільки: Львівщина, Тернопільщина, Білгород Дністровський (Одеса), Чернівці, Київ, Житомирщина, Черкащина, Кривий Ріг (Дніпропетровщина), українці-пластуни з Польщі та Німеччини, така от була географія. І-асистент зробив першу збірку та скомандував грузитися в транспорт, годинка і ми на березі Дніпра. (Учасниками табору були пластуни (29 осіб), а також діти з АТО тобто діти батьків які воюють чи воювали в зоні Анти Терористичної Операції, переселені з зони АТО та діти батьків які загинули в зоні АТО (10 осіб). До місця таборування ми добиралися пішчаною-дорогою з тяжкими наплічниками за спиною. Прибувши на місце перший командує переодягтися в купальники та до води, ранкова тепла вода освіжає та омиває. Збірка, розподіл на залоги, призначення стернових та завдання для розтаборування: залога на камбуз, залога на площу збірок та морську щогла, залога на тенти, залога на підтабір учасників, залога на упорядкування пляжу і плавзасобів, залога на інтендантський намет… По обіді, І-асистент ознайомлює таборовиків з особливостями впоряду на морському таборі. 16:00 свисток "Табір Збіркааа 10-9-8-7... Помолившись і піднявши прапор Чорноморського фльоту України та знамено куреня Чорноморці співаючи Гімн Пласту ми відкрили КМТ - "Козацького Роду 2015". Цього вечора була чудова ватра де ми перезнайомилися. Насправді було дуже дивно і приємно слухати розповіді дітей з АТО як вони тут потрапили і чого чекають, говорили вони не впевнено, але було відчутно що їхні слова щирі. Всі як один заявили, що були в інших таборах, але ніводному не було ні дисципліни та навіть і не хотіли їх там дуже вчити, такий висновок вони встигли зробити вже в перший день табору.






На руханці учасників чекала велика несподіванка, зустріч з чайкою "СПАС". Всю ніч інструктори боролися з стехією води та вітру, щоб добратися до місця табору з Черкас. Діти були здивовані побачивши двадцяти метровий дерев’яний корабель, з чотирнадцяти метровою щоглою, який стояв на якорі навпроти табору. Всі забули про руханку і цілий час повертали голови в сторону СПАСа. Після відкриття та снідантку на нас чекали перші гутріки та інструктажі: плавання, вітрильництво (теорія), будова корабля (на основі чайки), ПМД, співи, навіть деякі щасливчики потрапили на палубу чайки, але наразі тільки готовити до походів... На співах табір вивчим маршеву пісню Чорноморців "Серед шуму бурної негоди...", яку співали на закриті дня.



слова і музика пл.сен. о. Богдан Ганушевський ЧМ (п. Богдан ІІ)

Третій день табору: вступне заняття на чайці, ознайомлення з будовою та вітрилами, трюмні роботи; плавання; рятівництво; каяк - байдарка; заняття на яхті «оптиміст». Та підвечір прийшов до табору Дніпром з Черкас, ще один сюрприз - вітрильна-рятувальна шлюбка «Ял». Вітрильна програма заповнена. Наступний день табору, учасники здобували нові знання і практикували.




Кожного ранку ми мали руханку, з елементи козацького бойового мистецтва, та практикували безшумне плавання-підкрадання. 12 серпня закінчувалися коротко тривалі навчання на чайці (кілька годин в день), на цей час учасники вже знали, що озброєння вітрильного корабля - це не гармати (які також присутні на СПАСі), абордажні чи гарпунні гаки, а вітрила за допомогою яких корабель йде впевнено вперед. Вітрило квадратне, гафельне, грот, стаксель, генуенський-стаксеть та клівер, як відрізнити їх всіх і як ними користуватися вивчали таборовики. Для прикладу коли чайка йде під квадратним вітрилом з марселем і підв’язкою площа вітрил становить 120м2.

Наступного дня, почалися перші змагання з техніки гребка на каяку та байдарці. Залога мала розприділити місця на каяку та байдарці між собою, та пройти трасу на швидкість. В загальному заліку перемогла шоста залога. Також почалися нові заняття – вітрильництво на «Ялі», техніка гребка - катамаран, а також заняття з плавання та рятівництва. Діти покращували свої вміння та набиралися нових навичок. Емоції дітей виливалися в пісеньки написані перед прийомами їжі. Кожного разу якась залога видавала перли, чи то жартівлива, чи то серйозна пісенька на морську тему.

Краса і зручність місця табору надихала і тішила гармонією. Ми стояли на півострові Сагунівка розміром 5 на 2 кілометра, вкритий соснами, трошка акації та кущів, та суха трава і звичайно пісок. Сосни високо тягнулися в небо та росли не густо в перемішку з полянами і так получилося що ми мали тінь і сонце навіть в тіні. Сам табір розлігся між двома білими кучугурами піску (висота коло 20 метрів) які виходили на берегову лінію, красу цих кучугур – обрій і Дніпро, заходи і сходи сонця якими можна було насолодитися робили наш табір загадковим – дякуємо природі за такі густі заховані і неповторні місця. Також особливістю острова були озера (озерця) їх було натикано багацько ніхто їх так і не порахував, думаю їх було щонайменше 25. Одне з таких було прямісінько на таборі. тваринний світ озера нас всіх радував, там були прісноводні болотні черепахи, нутрії, качки, риба яку учасники умудрилися лапати на саморобну вудку з підручних матеріалі. Підстаршина мала короткий курс водолаження з практикою, також ми вчилися там стрибати до води з кладки.

Від середини табору Нептун дав про себе знати і почав нас гартувати і наслав трошка дощу і сильніший вітер який дув вже нам на користь до кінця табору. Після занять вітрильницта на ялі учасники не причалили його до берега і не пришвартували і хвилі віднесли його в "черкаське море". Алярм "рятувальна операція ЯЛу" розпочався в 16:00, на виконання завдання 15 хвилин. Ял набрав дуже багато води тож його не можливо було витягти, за якийсь час учасники зметекували і вичерпавши всю воду дотягнули до берега, але на радощах забули його пришвартувати. В кінці кінців провід підказав, що ще є не так, і учасники швидко випрвалили ситуацію. Аналіз алярму, потрібно приймати до уваги всі фактори небезпеки та природні явища які можуть зашкодити при заняттях на воді, також має бути людина яка має провадити командувати людми для швидкого реагування на зовнішні обставини. Вечером на нас чекала ватра Нептуна. Русалки приманили і порадували Нептуна танцем живота, пісеньками та подарунками, розвеселили учасників та всі добре поспівали.




Неділя 16 серпня вбравши народні строї, табір радісних обличь погрузився на борт СПАСа і вирушили ми під вітрилами на екскурсію в приватний Історико-Етнографічний музей «КОЗАЦЬКІ ЗЕМЛІ УКРАЇНИ», засновник і директор Недяк Володимир. Троха похвалимося, що значить «під вітрилами»? – це означає, що майже 60 осіб на палубі чайки СПАС піднявши вітрила долає відстань до музею в 25 кілометрів Дніпром за не цілих дві з половиною години, так вже в нас було добре, а всім цим завдячуємо капітану чайки пану Ґумі ЧМ (дорога з музею вдалася не гірше). В музеї є збудовані деревяні хати з соломяною стріхою часів 12-13 століття. Також завершується будова замку часів Івана Мазепи. Тисячі експонатів вражали своїм виглядом, довговічністю, ручною роботою та зашифрованими історичними моментами їхнього часу. Вишивка: рушники, сорочки, спідниці; українські строї з різних куточків: чобітки, кептарики, крайки, спідниці...; приладдя посуду: кераміка, горошки, чугунні козацькі казани; козацька зброя; справні дерев’яні мельниці-вітряки Шевченківських часів... і багато іншого. В кінець екскурсії ми всі поласували холодним морозивом та домашнім квасом. Ми швидко погрузилися на корабель і вирушили до табору, співали пісні і насолоджувалися видом. Вогники по залогах всі ділилися своїми враженнями за прожиту більшу половину табору, всім хотілося на чайку, потягати шкоти.




Тихий алярм для половини табору: зібрати з теплі вітряні речі, приляддя для їжі, спальник та каримати і по залогах під проводому кураторів погрузитися на чайку, час на виконання завдання 40 хвилин. З сьомої ранку до дванадцятої учасники походу снідали, черпали воду з трюму, побухтували всі линви, поскладали все по своїх місцях, видраяли палубу... Вахтові офіцери роз’яснили обов’язки кожної «вахти». Навігаційна вахта: визаначає курс чайки, піднімає опсукає вітрила, веде бортовий журнал, де вписує всі зміни на кораблі (підняли опустили вітрила, курс корабля, сила вітру, напрямок вітру...). Камбузна вахта (чергова): допомагає по потребі навігаційній вахті при підніманні опусканні вітрил, вахтує на камбузі (готує їсти, миє посуд, прибирає), вичерпує воду з трюму, прибирає палубу по потребі, робить всьо. Сонна вахта: спить або відпочиває. 12:00 відкриття походу, молитва, гімн. Капітан п. Ґума: Підняти геную!!! Вибрати якір!!! Курс на Черкаси!!! Три години і ми в Черкаському порту, заправляємо газові балони запасаємося провізією. 16:00 зміна вахти, ІІІ залога - навігаційна вахта - Курс на о. Жовнино, вітер посилився. 8 хвилин ми відчалили і підняли вітрила гафель та генуя, зробили записи в бортовому журналі. Вітер посилюється, швидкість 6 вузлів. Курс - лівий бакштаг. 20:00 зміна вахти - V залога. Вечеря на повному ходу чайки, а на вечерю тушкований лящ, пшенична каша та салат, рибка тоді видалась особливо вдало, незабутньо. Вітер посилився, команда вахтового офіцера: зарифувати гафельне вітрило, опустити геную і поставити клівер та стаксель. Роботи не бракувало нікому, навігаційна вахта та камбузна вахта справилися з поставленою задачею на відмінно. Зоряне небо та сильний вітер, швидкість корабля майже 10 вузлів, що ще потрібно для повного щастя? 00:00 зміна вахти, в народі капітанська вахта: ІІ залога - навігаційна вахта. Йдемо курсом лівий бакштаг, в другій ночі, прийшли до місця призначення, капітан скомандував: опустити вітрила, кинути якір "кішка". В загальному за перехід екіпаж пройшов 70 км. В той час друга половина табору мала заняття на березі.




Наступного дня раненька зміна, екіпаж чайки на берег, друга половина табору на Чайку: курс переходу – місце табору - о. Жовнино - м. Світловодськ - місце таборування. В загальному за добу екіпаж пройшов 170 км. Закриття походу на борту СПАСа, маршова пісня Чорноморців повністю передавала торжественний момент та завдання яке стоїть перед куренем, молитва, подяка капітана чайки та команда покинути судно. Всі веселі та задоволені зустрілися на таборі.







Останній повноцінний день табору передбачав фінальні змагання, опитник, здачу вмілостей та пластових проб, ватра закриття, згортання табору. Змагання проходили майже із всіх практичних занять: техніка гребка на катамарані каяку та байдарці, плавання, рятівнцитво, оптиміст. Всі боролися та показували чого навчилися за час табору. Юнаки з великим бажанням задавали вмілості: плавання, рятівництво, вітрильництво, рибальство, самозарадність, це дуже тішило провід. Учасники табору на диво вміли всі плавати і не боялися води, що посприяло в проведенні табору. Після обіду до нас завітала делегація з Черкаської обласної ради на чолі з її головою та регіональним каналом. Алярм в одностроях, показав добру готовність учасників до непередбачуваних ситуацій. Остання ватра в народних строях під зоряним небом закінчує табір козацькими піснями, придставленнями залог та бувалими розповідями капітана чайки пана Ґуми ЧМ. Вночі зголошені, склали морську присягу і повернувшись до товариства всі сиділи коло вогника ласували халепою та теплим чаєм і довго-довго співали.




20 серпня закриття табору, до 12:00 потрібно багато встигнути. Вітер приніс, ще один сюрприз, а саме «пожежний алярм», неконтрольований вогонь перекинуся на суху траву поблизу табору. Швидко зреагували на тривогу і погасили пожежу: вода, пісок і за три хвилини все закінчилося. Спорядження табору поргужено на чайку, особисті речі зібрані, всі одягнули однострої. 12:00 - залп з бортової гармати, склянки бють три по три, свищик першого аса – табір Збіркаааа... ІІ асистент зачитати наказ, тривожні обличчя учасників показують переживання учасників на очікування їх висліду. Маршева пісня Чорноморців нагадує всім те, що ми разом пережили і для чого ми вчилися. Молитва і останні слова капітана КМТ. Перший ас дає розхід - кілька хвилин і всі мокрі та задоволені весело стають до знимки і прощаємося. Нас чекає дорога домів. Провід табору прямує походом на чайці до бази клубу "юний моряк", щоб погрузити спорядження на причеп і стренький Ford чекає дорога до Львова.




Дякуємо всім учасникам і проводу за спільне таборування, особливо хочемо виділити дітей з АТО, хоч не пластуни та вони показали хороші результати як учні, швидко і незамітно ми стали товариством. Дякую всім хто доклався щоб табір відбувся, і учасники могли провести літо, навчання якого сподіваюся пригодиться всім нам впродовж життя. Завдяки цьому випадку провід мав нагоду вчитися і роздумувати над питанням «замкнутості пластових таборів», що варто змінити і що можемо зробити краще для молодого покоління України!

учасники КМТ2015 на білій кучугурі

Багато фотографій дивися тут